Вирок № 70251185, 15.11.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5975/17 н.п. 1-кп/415/743/17

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2017 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Гусака О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Гавриленко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017130240001923 від 13.09.2017 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Підлужне Попаснянського району Луганської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, інвалідом не являється, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, раніше судимого: 1) 19.06.1995 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.1 ст. 140 КК України (1960 року) до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.46-1 КК України (1960 року), з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2) 22.09.1997 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 143 ч. 2, 229-6 ч. 1, 42, 43 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 3) 13.11.2001 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 307 ч.2 КК України (2001 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 4) 07.12.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 307 ч.2, 69, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 5) 11.08.2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 307 ч. 2, 309 ч. 2, 70,71 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна; 6) 09.06.2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 309 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2017 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_1, знаходячись біля металевого кіоску з продажу господарчих товарів, розташованого на ринку, в районі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, шляхом вільного доступу, відв'язавши від металевої тачки, яка стояла поруч із кіоском, таємно викрав 5 пропіленових сумок білого кольору у клітину: 1 шт. розміром 49х44х21,5 см, вартістю 42,00 гривні; 1 шт. розміром 64х47х30 см, вартістю 30,67 гривень; 1 шт. розміром 69х60х29 см, вартістю 40,50 гривень; 2 шт. розміром 67х60х30 см, вартістю 40,50 гривень за штуку, що належать ОСОБА_3, усього на загальну суму, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1106-222е від 22.09.2017 року, 176 гривень 17 копійок, спричинивши останній майнової шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно, 13 вересня 2017 року у денний час, знаходячись біля металевого кіоску з продажу господарчих товарів, розташованого на ринку ГТВ в місті Лисичанську, в районі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», відв'язавши від металевої тачки, яка стояла поруч із кіоском, таємно викрав п'ять поліпропіленових сумок. Через деякий час, виходячи з ринку, був зупинений співробітником поліції, який запитав у нього де він взяв ці сумки, на що він відразу зізнався у вчиненні крадіжки. У скоєному щиро кається та жалкує про те що сталося. Свої дії мотивує відсутністю коштів. Викрадено майно було повернуто потерпілій. Просив суд суворо його не наказувати та врахувати, що свою провину він визнає, під час досудового слідства надавав правдиві свідчення про обставини вчинення ним злочину.

Потерпіла ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, але надала до суду заяву, в якій просила судове засідання провести за її відсутності, покарання призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, не одружений, інвалідом не являється, під диспансерним спостереженням у лікаря - психіатра не перебуває, на обліку у наркологічному диспансері не числиться (а.с.30,32), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.28), раніше судимий (а.с.19-21);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину, оскільки обвинувачений маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних злочинів ( ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України) знову вчинив новий умисний злочин.

На підставі вищевикладеного, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочину офіційно не працював, єдиного джерела доходів не мав, маючи не зняті та непогашені судимості за вчинення умисних, тяжких, в тому числі корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин проти власності в період не відбутого покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 09.06.2017 року та який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що є найбільш суворим покаранням, передбаченим санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини останнім, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, потерпіла майнових претензій до обвинуваченого не має, у зв'язку з поверненням викраденого майна, щодо призначення покарання посилалася на розсуд суду, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, у побуті характеризується задовільно, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання у виді позбавлення волі, найбільш приближену до мінімальної в межах, передбачених санкцією частини 2 ст. 185 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 дане кримінальне правопорушення вчинив в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 09.06.2017 року, яким останнього було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік, а тому, суд вважає за необхідне застосувати правила ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, покарання призначене вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 09 червня 2017 року.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, обраний, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 27 вересня 2017 року (а.с.78,79), слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 15 листопада 2017 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ), в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту обрання запобіжного заходу - з 27 вересня 2017 року по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавленні волі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред'явлений у зв'язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України, судові витрати на залучення експертів у сумі 742 гривні 20 копійок за проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1106-222е від 22.09.2017 року (а.с.42-47) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 1117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази:

- 5 пропіленових сумок білого кольору у клітину: 1 шт. розміром 49х44х21,5 см; 1 шт. розміром 64х47х30 см; 1 шт. розміром 69х60х29 см; 2 шт. розміром 67х60х30 см, із застібками у вигляді блискавок, які згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3 (а.с.58) - підлягають поверненню власнику - потерпілій ОСОБА_3

Керуючись ст. 349 ч.3, 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 09 червня 2017 року у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі і, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 15 листопада 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення з моменту взяття під варту - з 27 вересня 2017 року по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1106-222е від 22.09.2017 року у сумі 742 (сімсот сорок дві) гривні 20 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 1117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

- 5 пропіленових сумок білого кольору у клітину: 1 шт. розміром 49х44х21,5 см; 1 шт. розміром 64х47х30 см; 1 шт. розміром 69х60х29 см; 2 шт. розміром 67х60х30 см, із застібками у вигляді блискавок, які згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3 - повернути власнику - потерпілій ОСОБА_3

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту вручення йому його копії.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова