Рішення № 70250010, 07.11.2017, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/554/17

Провадження № 2/342/449/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.

секретаря судового засідання Сьомкайло І-М.І.,

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, в якому просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 20000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди, та судові витрати у сумі 1600 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.01.2017 року, близько 00 год. 45 хв. по вул. С.Стрільців в с.Ясенів-Пільний Городенківського району, ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», державний номер ВС 5708, в стані алкогольного сп’яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив з’їзд з дороги в огорожу господарства ОСОБА_1. Внаслідок ДТП пошкоджено транспортний засіб та огорожу. Визначення стану алкогольного сп’яніння ОСОБА_4 проводилось у приміщенні приймального покою Городенківської ЦРЛ, висновок огляду – алкогольне сп’яніння. Своїми діями відповідач порушив п.2.5 та п.12.1 ПДР України, вчинивши правопорушення , передбачені ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП. Постановою судді Городенківського районного суду від 24.01.2017 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 та ст. 124 КпАП України - зазначеної ДТП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Це рішення, яке є чинним, однозначно свідчить про наявність вини ОСОБА_4 у вчиненні 05.01.2017 року ДТП, передбаченого ст. 124 КпАП України. Відповідач достовірно знаючи про це рішення, маючи час та можливість його оскаржити, не оскаржив його, а тому погодився з цим рішенням. При з’їзді автомобіля з дороги відповідач наїхав на огорожу позивача, яку пошкодив, чим завдав їй матеріальні збитки. Внаслідок цього ДТП позивачу також заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнала у зв’язку з ушкодженням власності, та в наслідок чого вона сильно перехвилювалася, їй стало погано, вона звернулася за медичною допомогою в приймальне відділення Городенківської ЦРЛ 05.01.2017р. о 17 год. 05 хв., де було поставлено діагноз: гіпертонічний криз неускладнений. Працівниками лікарні позивачу надано медичну допомогу у вигляді уколу для стабілізації її стану здоров’я. Оскільки дане ДТП сталося 05.01.2017 р., перед самим Різдвом, ОСОБА_1 не взмозі була відремонтувати огорожу до свята, а також через те, що погіршився її стан здоров’я, вона не змогла самостійно підготуватися до свята Різдва самостійно, не змогла достойно прийняти гостей, а також піти у гості до родичів, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв’язків. У зв’язку із чим за позивачем змушена була доглядати її дочка ОСОБА_5 11.01.2017 року позивач змушена була звернутися в Городенківський центр ПМСД за медичною допомогою, оскільки дуже погано себе почувала, де її було направлено в стаціонар з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ, гіпертензивне серце, ст. ІІІ, ризик дуже високий, стенокардія напруги ФК ІІІ, кардіосклероз дифузний – позивачем були понесені матеріальні затрати. Позивач вважає розумним і справедливим визначити розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди у 20 000 гривень.

07.11.2017 року представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача грошові кошти у сумі 20000 грн. на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди та судові витрати на суму 640 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені уточнені позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених у позові. Просили уточнені позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач та його представник заявлені уточнені позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити. Відповідач вважає, що його діями не заподіяно шкоду здоров'ю позивача. ОСОБА_4 не заперечує, що він 05.01.2017 року по вул. С.Стрільців в с.Ясенів-Пільний Городенківського району, керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив з’їзд з дороги в огорожу господарства ОСОБА_1. Однак, огорожу позивача він відновив 05.01.2017 року.

Представник відповідача вважає, що позовні вимоги є не доведеними належними і допустимими доказами. Обгрунтовуючи понесену моральну шкоду, позивач покликається на те, що пережила гіпертонічний криз та в послідуючому була змушена лікуватися в Городенківській ЦРЛ. Однак, її твердження спростовуються матеріалами справи. Згідно довідки Городенківської ЦРЛ позивач хворіє на гіпертонічну хворобу протягом 24 років. Жодного запису про те, що її лікування пов»язане з перенесеним стресом, немає. Крім того, позивач лікувалася в умовах денного стаціонару, що при реальній загрозі здоров»ю пацієнта не припустимо. При поступленні у неї зафіксовано підвищення рівня цукру в крові, що може свідчити про те, що неправильне харчування обумовило її лікування. ДТП мало місце 05.01.2017 року о 00.30 год, а в лікувальний заклад з ніби-то гіпертонічним кризом позивач звернулася о 17 год., причому до лікарні прибула своїм ходом, медична допомога (згідно довідки) їй не надавалася, від госпіталізації відмовилася та відразу ж поїхала додому своїм ходом. Все це свідчить про те, що позивачем не доведено причинний зв»язок між її захворюванням та діями відповідача в світлі подій, що мали місце 05 січня 2017 року. Позивач твердить, що змушена була провести Різдвяні свята без огорожі, що теж спростовано матеріалами справи. До справи додано квитанції про те, що 05.01.2017 року відповідач придбав всі необхідні для відновлення огорожі матеріали. Крім того на прохання відповідача, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 05 січня 2017 року допомогали йому "зварювати" огорожу позивача. При цьому ОСОБА_1 була вдома, однак вперто не виходила до них та не бажала розмовляти, щоб вирішити питання відшкодування шкоди. Постановою Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що позивач повинен довести, в чому полягає завдана йому моральна шкода, однак позивач не довела ні настання негативних змін у її житті, ні вимушеної зміни звичного життєвого укладу, ні причинного зв»язку між її захворюванням та ДТП за участю відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по справі, пояснення свідків, оцінивши всі докази сукупності, суд приходить до наступного.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 05.01.2017 р. о 00 год. 45 хв. по вул. С.Стрільців в с. Ясенів-Пільний Городенківського району Івано-Франківської області, керуючи транспортним засобом марки «Opel Vivaro» д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив з’їзд з дороги в огорожу господарства ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки с. Ясенів-Пільний вул. Січових Стрільців, 20 Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок ДТП пошкоджено транспортний засіб та огорожу.

Даний факт підтверджено копією протоколу про адміністративне правопорушення серії АП 2 № 169459 від 05.01.2017 року та схемою наслідків дорожньо-транспортної пригоди без потерпілих від 05.01.2017 року.

Згідно постанови Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2017 року по справі № 342/11/17 (провадження № 3/342/16/2017), ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст. 124 КУпАП та накладено адміністративні стягнення: - за ч.1 ст.130 КУпАП - штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; - за ст.124 КУпАП – штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (триста сорок гривень); на підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_4 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Дана постанова суду правопорушником ОСОБА_4 не оскаржувалася та 06.02.2017 року набрала законної сили.

Ч. 4 ст. 61 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Пунктом 7 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В силу положень ст. 1187 ЦК України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно роз’яснень, що містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року - відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В судовому засіданні також були допитані свідки, які надали наступні пояснення:

Так свідок ОСОБА_7, який являється братом відповідача суду показав, що після ДТП за участі його брата, в якій була пошкоджена огорожа господарства ОСОБА_1, вони запропонували позивачу кошти для проведення ремонту, однак вона відмовилася. Вдень 05.01.2017 року, після ДТП, він з ОСОБА_4 придбали шифер, залізо і привезли до господарства позивача, однак ніхто з будинку не вийшов. Після, чого вони не дочекавшись дозволу, провели зварювальні роботи огорожі, тобто привели її у відповідність.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що 05.01.2017 року до нього позвонив ОСОБА_4 і повідомив, що потрібно поставити паркан, який він вночі пошкодив, не справившись з керуванням свого автомобіля. Свідок зазначив, що було пошкоджено 5-6 метрів огорожі, яку вони разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відремонтували напередодні свят 05.01.2017 року.

Згідно копії накладної № 34 від 05.01.2017 року, ОСОБА_4 придбав у підприємця ОСОБА_8 кутник 35 (6 м) та плиту шиферну (6 штук) за 1434,00 грн.

Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, судом об'єктивно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є винним у спричиненні шкоди майну ОСОБА_1, а саме в пошкодженні огорожі господарства, яку він відремонтував.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяня фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Ч.3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача пошкоджено огорожу господарства, власником якого є позивач.

Отже, неправомірними діями відповідача було завдано душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв'язку із пошкодженням майна, на яке вона мала право користування, порушення нормального режиму життя через виниклу дорожньо-траспортну пригоду. Наведене не викликає у суду сумніву та відповідно до змісту ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн., в тому числі, позивач вказує на те, що внаслідок ДТП сильно перехвилювалась, їй стало погано і вона 05.01.2017р. о 17 год. 05 хв. звернулася за медичною допомогою в приймальне відділення Городенківської ЦРЛ , де їй було поставлено діагноз: гіпертонічний криз неускладнений, тому в послідуючому була змушена лікуватися в Городенківській ЦРЛ.

Судом досліджено докази надані позивачем в обгрунтування зазначених обставин.

ОСОБА_1 були понесені витрати на медикаменти в розмірі 1926,28 грн., що стверджено копією накладної № 82 від 11.01.2017 року, виданої аптекою "Фарміо".

Згідно довідки № 2 від 23.05.2017 року, виданою Городенківською ЦРЛ. встановлено, що ОСОБА_1 05.01.2017 року о 17:05 год. зверталася за медичною допомогою в приймальне відділення Городенківської ЦРЛ; діагноз - гіпертонічний криз, не ускладнений (від госпіталізації відмовилася).

З 11.01.2017 року по 20.01.2017 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ, гіпертензивне серце, ст. ІІІ, ризик дуже високий, стенокардія напруги ФК ІІІ, кардіосклероз дифузний, що стверджено випискою № 24 із медичної карти стаціонарного хворого, виданою Городенківським центром ПМСД. Даною випискою також встановлено, що позивач на протязі останніх 24-ох років хворіє гіпертонічною хворобою.

Крім того, у судовому засіданні позивач сама пояснювала, що понад 20 років має гіпертонічну хворобу.

При цьому суд враховує, що позивач заявляючи про стягнення 20000 гривень моральної шкоди, так і не надала суду доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між її зверненнями до лікарів, лікуванням та подією ДТП, а обмежилася лише наданням медичної документації в яких немає жодного запису про те, що її лікування пов»язане з перенесеним стресом внаслідок ДТП, що виникла за вини відповідача, і потягла звернення позивача за лікуванням.

Враховуючи зазначене та виходячи з принципу справедливості, виваженості та розумності суд приходить до висновку, що розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду слід визначити в сумі 4000 грн., що цілком буде відповідати спричиненій моральній шкоді та характеру душевних страждань позивача. В іншій сумі ці вимоги є не доведеними і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути 640 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі ст.ст. 16, 23, 386, 1187, 1192 ЦК України, Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 208, 209, 214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 640 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: Федів Л.М.