Ухвала суду № 70249894, 14.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 50

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Городничої В.С.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська із вищенаведеним позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені.

В обґрунтування доводів позову ОСОБА_2 посилається на те, що рішенням суду від 18 грудня 2007 року до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено стягнення щомісячно аліментів на утримання їхньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте, відповідач не виконує даного судового рішення, у зв’язку з чим, заборгованість зі сплати аліментів за даними Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі – Чечелівський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області) станом на 16 березня 2017 року становить 81 570,80 грн.

Просила стягнути на її корить з ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів на утримання їхньої дитини, станом на 16 березня 2017 року, у розмірі - 81 570,80 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2014 року по 16 березня 2017 року у розмірі 4 477 (чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2007 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання їхньої неповнолітньої дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 12 листопада 2007 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а тому фактичні обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2007 року є преюдиційними і доведенню не підлягають.

Прізвище ОСОБА_6 було змінено на «Коваль», в подальшому їй було повернуто прізвище «Норенко» та внаслідок укладення шлюбу з ОСОБА_7 прізвище позивача було змінено на «Сухомудренко». Викладені обсавини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 49-51).

З довідки Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області № 7092/17 від 16 березня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно не отримувала з ОСОБА_3 аліменти у період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року, у зв’язку з ухиленням відповідача від сплати аліментів згідно з виконавчим листом № 2-4549 від 18 грудня 2007 року, виданим Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська (а.с. 13).

Відповідно до розрахунку заборгованості за виконавчим листом № 2-4549/2007 від 18 грудня 2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів, здійсненого Чечелівським ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, станом на 16 березня 2017 року заборгованість ОСОБА_3 за аліментами становить 81 570,80 грн., при цьому, станом на 22 вересня 2015 року заборгованість за аліментами становить 61 613,69 грн.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 офіційно працевлаштований у ФОП ОСОБА_8 та із заробітної плати відповідача утримуються аліменти на утримання його дитини з квітня 2017 року (а.с. 33, 35).

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначено ст. ст. 194-197 СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом зазначених норм законодавства розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернуто на майно боржника. При цьому звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.

Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії, та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, за власною ініціативою; і інших передбачених законом випадках.

Пунктом 12 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 встановлено, що виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного строку, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання (п. 15 Інструкції).

Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Таким чином діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості із сплати аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а в межах виконавчого провадження.

Спір щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів (а не про стягнення заборгованості) вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом ( ч. 2-3, ч. 4, 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права та свободи (ст. 383 ЦПК України).

Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами.

Стягнення заборгованості за аліментами за рішенням суду сімейне законодавство (ч. 3 ст. 194 СК України) передбачає лише у випадку відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника (ст. 187 СК України).

У даному випадку стягнення аліментів на утримання дитини з одного з подружжя відбувалося за рішенням суду.

Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються на підстав судового рішення, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам факт наявності у відповідача заборгованості за аліментами за період з грудня 2007 року по 16 березня 2017 року згідно з розрахунком державного виконавця, розмір якої на час ухвалення цього рішення не оспорений ані стягувачем, ані боржником у порядку, встановленому законом (ст. ст. 383-384 ЦПК України), не може бути прийнятий в якості підстав для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду. Адже, права стягувача аліментів є захищеними в силу закону, оскільки, виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у Державній виконавчій службі і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, зі сплати яких і виникла ця заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, в редакції станом на час вирішення справи судом, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

В даній редакції норма ч. 1 ст. 196 СК України набрала чинності з 08 липня 2017 року.

Станом на час виникнення правовідносин між сторонами ч. 1 ст. 196 СК України було передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Верховним Судом України в постанові від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16 (ураховуючи редакцію ст. 196 СК України станом на час виникнення правовідносин між сторонами) висловлена правова позиція, згідно з якою з урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо розміру пені за прострочення сплати аліментів, зважаючи на наступне.

Апелянтом надано розрахунок пені з травня 2014 року по травень 2017 року, відповідно до якого при визначені розміру пені позивач виходила з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, а саме у 2014-2015 роках – 1 286,00 грн., з 01 січня по 30 квітня 2016 року – 1 455,00 грн., з 01 травня по 30 листопада 2016 року – 1 531,00 грн., з 01 грудня 2016 року – 1 689,00 грн.

Проте, при розрахунку розміру пені позивачем ураховано загальну кількість днів прострочення сплати аліментів, у зв’язку із чим, а також ураховуючи, що у квітні 2017 року позивачем сплачено аліменти, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2014 по березень 2017 року у розмірі 4 477,59 грн.

Встановлено, й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги стосуються переоцінки доказів у справі та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з’ясовані права та обов’язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

ОСОБА_9