Ухвала суду № 70249150, 15.11.2017, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер: 343/341/15-к

Номер провадження: 1-кп/0343/21/17

У Х В А Л А

Іменем України

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

15 листопада 2017 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Лицура І.М.,

за участю: секретаря Бойків В.П.,

прокурора Попадинець О.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 12014090000000270 від 20.10.2014 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Долинському районному суді Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за номером № 12014090000000270 від 20.10.2014 року про обвинуваченняОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

27.09.2016 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, що у відповідності до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Під час судового розгляду обвинувачений 11 разів не з»являвся в судові засідання, в зв»язку з чим розгляд кримінального провадження відкладався. Крім того, наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинений злочин, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілу, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказане свідчить про неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м»якого запобіжного заходу, а тому виникла необхідність в обранні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який також необхідний для забезпечення виконання процесуальних рішень.

В судовому засіданні прокурор Попадинець О.В. вказане клопотання підтримала, пояснивши, що після подання даного клопотання до суду обвинувачений ОСОБА_3 ухилився від правосуддя, виїхав в Росію, в зв»язку з чим був оголошений в розшук. На даний час обвинувачений доставлений до суду, продовжують існувати ризики, зазначені в клопотанні про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому з метою забезпечення можливості закінчення розгляду даного кримінального провадження слід обрати обвинуваченому ОСОБА_3 саме такий найсуворіший вид запобіжного заходу, відмовивши в клопотанні захисника про обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов»язання, оскільки такий запобіжний не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов»язків та запобігти його спробам ухилитися від суду.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримала та просила обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а в задоволенні клопотання його захисника відмовити, так як воно є безпідставним.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання прокурора та просили продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання. Дану вимогу мотивували тим, що у відповідності з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0897097 від 04.05.2017 року ОСОБА_3 визнаний інвалідом другої групи. Крім того, в нього на утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, ні він, ні дружина офіційно не працюють. Обвинувачений відшкодував потерпілій ОСОБА_1 завдану шкоду в розмірі 10 000,00 доларів США, позичивши кошти у знайомих. Під час розгляду справи, кожного разу, коли обвинувачений знаходився на стаціонарному лікуванні в лікувальному закладі і про місце його знаходження повідомлялося в суді, туди були дзвінки від невідомих осіб. В ці лікувальні заклади також часто приїжджала потерпіла ОСОБА_1, яка вчиняла скандали, що унеможливлювало продовження його лікування. Такий випадок мав місце, зокрема, 28.05.2016 року під час його лікування в Стрийській ЦРЛ, в звязку з чим його захисником 03.06.2016 року до суду було подано заяву про відкладення справи на термін після 17.06.2016 року та вказано про переслідування обвинуваченого в лікувальних закладах потерпілою ОСОБА_1 В наступному судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив факт його переслідування в лікувальних закладах під звукозапис в судовому засіданні, однак ОСОБА_1 не припинила його переслідувати, неодноразово як вона, так і найняті нею особи дзвонили і погрожували обвинуваченому та його сімї по телефону, ображали останнього. Були випадки її приїзду до місця проживання ОСОБА_3, в зв»язку з чим для припинення конфлікту його сімя змушена була звертатись у поліцію. Підтвердженням факту погроз та переслідувань обвинуваченого, є, в тому числі, записи його розмов з ОСОБА_1, записаних на його мобільний телефон, зокрема дві розмови датовані 01.04.2016 року, по одній розмові датованій 06.04.2016 року та 07.04.2017 року, та дві розмови датовані 24.08.2016 року. Разом з тим, в судовому засіданні фактично закінчено дослідження всіх доказів наданих стороною обвинувачення та частково наданих стороною захисту. В звязку з загостренням хронічних захворювань та поведінкою потерпілої, яка переслідувала обвинуваченого у лікувальних закладах на території України, він змушений був виїхати на лікування за кордон, де продовжував лікування з 30.09.2016 року по 29.10.2016 року в міській клінічній лікарні № 50 м.Москви, з 01.11.2016 року по 22.11.2016 року в оздоровчому комплексі «Бор», з 10.02.2017 року по 15.03.2017 року та з 11.09.2017 року по 05.10.2017 року в лікувально-діагностичному центрі «Сімейний лікар», що знаходиться м.Москва по вул. Велика Серпуховська, 30 Російської Федерації. В звязку з неявкою ОСОБА_3 в судові засідання, ухвалою суд від 27.09.2016 року судом надано дозвіл на його затримання з метою приводу, строк дії якої закінчився 28.03.2017 року. Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14.11.2016 року його було оголошено в розшук та зупинено судове провадження. Про існування вказаної ухвали обвинувачений не знав, з її змістом не був ознайомлений. У вересні місяці 2017 року він звязався зі своїм захисником ОСОБА_2 та повідомив, що у звязку хворобою не має можливості доводити свою невинуватість у суді, бажає закінчення судового розгляду вказаного кримінального провадження, так як йому стало відомо, що вступив у дію Закон України «Про амністію у 2016 році» і він, як інвалід другої групи та батько трьох неповнолітніх дітей, підпадає під дію цього закону. З вказаних підстав вважають, що відсутні дані про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, а тому в задоволенні його клопотання слід відмовити та продовжити йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання.

Заслухавши думки учасників процесу та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення, в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3, оголошеного його захисником ОСОБА_2, слід відмовити, виходячи з наступного:

Згідно п. 1"с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У відповідності до ч. 1ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 1, п. 3 ч. 2ст. 183 даного кодексупередбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Як передбачено п.4 ч.1 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

З матеріалів справи встановлено, що обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, поступив на розгляд Долинського районного суду та ухвалою цього суду від 26.02.2015 року призначений до судового розгляду. За час розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 13 разів не з»являвся в судові засідання, в зв»язку з чим розгляд кримінального провадження переносився. З наданих стороною захисту медичних документів вбачається, що ОСОБА_3 звертався до лікувальних закладів безпосередньо незадовго до дати призначених судових засідань та виписувався або в день їх проведення або невдовзі після цього. Так, судове засідання в даному кримінальному провадженні було призначено на 05.11.2015 року, а обвинувачений звернувся в Івано-Франківську ОКЛ 04.11.2015 року (т.2, а.с. 82), судове засідання призначено на 27.01.2016 року звернувся в Болехівську ЦМЛ 26.01.2016 року (т.2, а.с. 120), судове засідання призначено на 01.04.2016 року звернувся в Болехівську ЦМЛ 31.03.2016 року (т.2, а.с. 134), судове засідання призначено на 16.05.2016 року звернувся в Долинську ЦРЛ 14.05.2016 року (т.2, а.с. 142), судове засідання призначено на 27.05.2016 року звернувся в Стрийську ЦРЛ 26.05.2016 року (т.2, а.с. 190), судове засідання призначено на 03.06.2016 року звернувся в Більчезолотецьку фізіотерапевтичну лікарню 02.06.2016 року (т.2, а.с. 218), судове засідання призначено на 26.07.2016 року звернувся в Болехівську ЦМЛ 22.07.2016 року (т.2, а.с. 154), судове засідання призначено на 14.09.2016 року звернувся в Вигодську міську лікарню 09.09.2016 року. Вказані документи підтверджують, що ОСОБА_3 постійно змінював медичні заклади та перебував у них нетривалий час (не більше 10 днів).

Після постановлення судом 27.09.2016 року ухвали про надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі в судовому засіданні в розгляді клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_3 на наступний день 28.09.2016 року покинув територію України та виїхав в Російську Федерацію, що підтверджується повідомленнями управління інформаційного забезпечення ГУНП України в Івано-Франківській області № 1841/108/27/01/2016 від 03.10.2016 року та № 2052/108/27/01/2016 від 04.11.2016 року та не заперечив сам обвинувачений.

Наведені докази, на думку суду, безпосередньо підтверджують факт ухилення обвинуваченого від суду.

При цьому суд вважає способом захисту та не приймає до уваги пояснення обвинуваченого про те, що він наміру ухилятися від явки до суду мав, оскільки воно спростовується вищенаведеними доказами та поведінкою самого обвинуваченого, який достовірно знаючи про те, що в провадженні суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення його у вчиненні тяжкого злочину, не з»явився в судове засідання, дату якого було з ним погоджено, після чого виїхав з України та більше року перебував за кордоном. Навіть з наданих самим обвинуваченим медичних документів вбачається, що він тривалий час: з 15.03.2017 року по 11.09.2017 року в медичних закладах не перебував.

Суд критично оцінює пояснення обвинуваченого про те, що він змушений був виїхати на лікування за кордон через переслідування зі сторони потерпілої, оскільки встановлено, що будь-яких письмових звернень до правоохоронних органів з приводу таких переслідувань він не подавав.

З поведінки та письмових заяв обвинуваченого, поданих в 2017 році до суду, можна зробити висновок, що він ухилявся від суду до вступу в дію Закону України «Про амністію у 2016 році».

Одночасно суд вважає безпідставним посилання прокурора на існування ризиків того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ці ризики нічим не підтверджені. Протягом 3 років, що пройшли з часу вчинення злочину, будь-яких фактів, які б давали можливість вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу чи вчинити інше кримінальне правопорушення, в судовому засіданні не встановлено.

Як встановлено судом, ОСОБА_3Д обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суворість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним у цьому злочині, в сукупності з відомостями щодо його ухилення від суду та перебування у розшуку свідчать про високий ризик ухилення обвинуваченого від суду.

Отже, у кримінальному провадженні є достатньо відомостей, які вказують на наявність ризиків, зазначених устатті 177 КПК України.

Таким чином, наявні підстави вважати, що забезпечення виконання ОСОБА_3 процесуальних обов'язків та запобігання ризикам переховування від суду буде можливим лише за умови застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогамКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з справ людини у справі «Летельє проти Франції».

Оцінивши вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять існування обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим вказаного злочину; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбаченістаттею 177 КПК України, і на які вказується у клопотанні прокурора; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що є всі підстави вважати, що застосування обвинуваченому більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, а тому суд вважає за необхідне клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволити та відмовити в клопотанні обвинуваченого та його захисника про продовження запобіжного захожу у вигляді особистого зобов»язання.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, враховуючи стан здоров»я обвинуваченого ОСОБА_3, який є інвалідом 2 групи, того факту, що він раніше несудимий, обвинувачується у вчиненні злочину з необережності, добровільно з»явився до суду після набрання чинності Законом України «Про амністію в 2016 році», незважаючи на те, що він обвинувачується у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини, суд вважає, що при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слід визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4ст. 182 КПК України,розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини злочину, а також те, що ОСОБА_3 є інвалідом другої групи, ніде не працює, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити йому заставу у розмірі 50розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 84 200,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно дост. 194ч.5 КПК Українипокласти на нього такі обовязки:

1) не виїжджати за межі Івано-Франківської області без дозволу прокурора чи суду;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) прибувати за викликом до прокурора чи суду .

Згідно ч. 6ст. 194 КПК України,обов'язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 182, 194, 196, 202, 205, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задоволити частково, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника відмовити.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 Болехівської міської ради Івано-Франківської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, взявши його під варту негайно в залі суду.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту оголошення даної ухвали, тобто з 11.00 год. 15.11.2017 року.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 закінчується о 11.00 год. 14.01.2018 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 здійснювати в УВП № 12 м.Івано-Франківськ.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, визначенихКПК України.

Визначити заставу у розмірі 84200,00 грн. (вісімдесят чотири тисячі двісті гривень), що становить 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок:р/р 37312032002265 ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код 26289647, банк одержувачаДКСУ м. Київ, МФО 820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали до 14.01.2018 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов'язки:

1) не виїжджати за межі Івано-Франківської області без дозволу прокурора чи суду;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) прибувати за викликом до прокурора чи суду .

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок: р/р 37312032002265 ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код 26289647, банк одержувачаДКСУ м. Київ, МФО 820172, коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі УВП № 12 м.Івано-Франківськ.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа УВП № 12 м.Івано-Франківськ негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити суддю Долинського районного суду Івано-Франківської області Лицура І.М.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченогоз-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на ньогообов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокуратуру Івано-Франківської області.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п"яти днів з дня її проголошення.

Суддя: