Рішення № 70246395, 14.11.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2017 р. Справа № 903/758/17

за позовом: Приватного підприємства Торгово-промислова компанія Арсен, м.Рівне

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю К.П.ВЕРЕС, м.Ковель

про стягнення 34805,18грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги адвокатом від 27.08.2017р.

від відповідача: не прибув

В судовому засіданні 17.10.2017р. було оголошено перерву для проведення звірки взаємних розрахунків, відповідачу надати суду свої розрахунки боргу.

Суть спору: позивач Приватне підприємство Торгово-промислова компанія Арсен звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю К.П.ВЕРЕС про стягнення 34805,18грн, в т.ч.: 32885,00грн. основного боргу, 1714,45грн. пені та 205,73грн. 3% річних за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення оплати №04/07-8 від 05.07.2017р.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу на умовах відстрочення оплати №04/07-8 від 05.07.2017р. щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір купівлі-продажу на умовах відстрочення оплати №04/07-8 від 05.07.2017р., видаткові накладні №1500 від 06.07.2017р., №1666 від 24.07.2017р., акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2017р. по 14.08.2017р., банківські виписки, вимогу про оплату товару вих. №91 від 29.08.2017р., акт звірки станом з 01.07.2017р. по 25.09.2017р., договір про надання правової допомоги адвокатом від 27.08.2017р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №79, рахунок №01/09 від 19.09.2017р., платіжне доручення №12985 від 27.09.2017р., наказ №1-кп від 22.09.2005р., статут ПП «Торгово-промислова компанія Арсен», витяг з ЄДРПОУ ТзОВ «К.П.Верес».

Представник позивача в судовому засіданні подала наступні документи:

1.) заяву за вх. №01-65/220/17 від 14.11.2017р., в якій просить суд зменшити суму боргу в частині нарахування 3% річних в розмірі 10,74грн., пені в сумі 89,52грн. та просить стягнути з відповідача 194,99грн. 3% річних, 1624,93грн. пені;

2.) заяву за вх. №01-80/141/17 від 14.11.2017р., в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 32885,00грн., оскільки відповідач перерахував на рахунок позивача зазначену суму.

В судовому засіданні просить суд задоволити позов в сумі 1819,22грн., в тому числі: 194,99грн. 3% річних, 1624,93грн. пені та судові витрати по сплаті судового збору , в тому числі на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00грн.

Вказані заяви, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечать законодавству України, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятими судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. 14.11.2017р. на факсимільний апарат суду надіслав заяву за вх. №01-54/10295/17, в якій просить суд відкласти розгляд справи у звязку із неможливістю явки в судове засідання представника через перебування його у відрядженні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з неявкою представника до задоволення не підлягає.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вищий господарський суд у п. 3.9.2 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зауважив, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обовязок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

05.07.2017р. між Приватним підприємством Торгово-промислова компанія Арсен (продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю К.П.ВЕРЕС (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу на умовах відстрочення оплати №04/07-8 (а.с.11-12).

Відповідно до п.1 договору продавець зобовязався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними у видатковій накладній, яка після їх підписання сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 ГК України.

Згідно п.2.2. договору покупець повинен здійснити оплату вартості товару у термін 21 к.д. з моменту отримання замовленого товару від продавця.

Пунктом 5.1.сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару продавець має право нарахувати та предявити до облікової оплати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобовязання виконав в повному обсязі на загальну суму 42885,00грн. Даний факт підтверджено видатковими накладними №1500 від 06.07.2017р., №1666 від 24.07.2017р. (а.с.13-14), які підписані сторонами.

29.08.2017р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. №91 про оплату товару (а.с.17).

18.09.2017р. відповідач зобовязання в частині проведення розрахунків за поставку товару виконав частково, що підтверджено платіжними дорученнями від 18.09.2017р. №2316 на суму 2500,00грн. та від 18.09.2017р. №4099 на суму 7500,00грн. (а.с.53-54).

На день подачі позову до суду у відповідача існувала заборгованість в сумі 32885,00грн.

Відповідач взяті на себе, згідно договору зобовязання в частині проведення розрахунків виконав з порушенням строків оплати.

Як вбачається із матеріалів справи на рахунок позивача були перераховані грошові кошти 13.10.2017р. в сумі 27885,00 грн. та 12.10.2017р. в сумі 5000,00грн. ( в процесі судового розгляду справи), що підтверджується платіжними дорученнями №2615, №2588 (а.с.51-52).

п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 визначено, що якщо предмет спору існував на момент порушення провадження по справі та припинив існування в процесі розгляду справи провадження слід припинити.

На день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем оплачена повністю, що підтверджено платіжними дорученнями №2615 від 13.10.2017р. та №2588 від 12.10.2017р.

З врахуванням вищевикладеного провадження у справі про стягнення основного боргу в сумі 32885,00грн. слід припинити у звязку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ст.80ГПК України.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обовязки на підставі договору купівлі-продажу на умовах відстрочення оплати №04/07-8 від 05.07.2017р.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобовязується передати у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем на рахунок позивача були перераховані грошові кошти в сумі 32885,00грн. із порушенням встановлених у п.2.2 договору строків оплати, що в свою чергу свідчить про відсутність основного боргу у відповідача та факт прострочення виконання грошового зобовязання.

Між тим, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог відповідачу нараховано пеню за період з 28.07.2017р. по 25.09.2017р. в сумі 1432,05грн. (за накладною №1500 від 06.07.2017р.) та за період з 15.08.2017р. по 25.09.2017р. в сумі 192.88грн. (за накладною №1666 від 24.07.2017р.)

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» по пені,суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 1624,93грн. пені.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних за період 15.08.2017р. по 25.09.2017р. в сумі 23,15грн. (за накладною №1666 від 24.07.2017р.) та за період з 28.07.2017р. по 25.09.2017р. в сумі 171,84грн. (за накладною №1500 від 06.07.2017р.) нараховані підставно.

За таких обставин останні підлягають до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з ТОВ «К.П.Верес» за договором купівлі продажу №04/07-8 від 05.07.2017р., підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані підлягають задоволенню в сумі 1819,92грн., в т.ч.: 1624,93грн. пені та 194,99грн. 3% річних. Провадження в частині стягнення 32885,00грн. основного боргу слід припинити.

Подаючи позов до суду позивач просив стягнути 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

При цьому, щодо розміру суми, яка підлягає відшкодуванню за послуги адвоката судом враховано приписи абзацу 2 п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, в якому зазначено, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не повязаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У звязку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивач у справі оплату послуг адвоката підтвердив договором про надання правової допомоги адвокатом №08/17 від 27.08.2017р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №79 від 20.09.2004р., рахунком №01/09 від 19.09.2017р., платіжним дорученням №12985 від 27.09.2017р.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі не більше 1600,00грн.

Оскільки, розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, які складаються із судового збору в сумі 83,66грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 1600,00грн. на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 610, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю К.П.ВЕРЕС (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул. Грушевського,79, код ЄДРПОУ 21742823) на користь Приватного підприємства Торгово-промислова компанія Арсен (33009, м.Рівне, вул. Млинівська,5, код ЄДРПОУ 22554414) 1819,92грн. заборгованості, в т.ч.: 1624,93грн. пені , 194,99грн. 3% річних та 83,66 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, 1600,00грн. - судових витрат повязаних з послугами адвоката..

3. Провадження в частині стягнення 32885,00грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

14.11.2017р.

СуддяВ. М. Дем`як