Ухвала суду № 70245893, 08.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року м. Київ К/800/10132/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року

у справі № 815/4575/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корисне харчування»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року № 0002002201.

Ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року Інспекції повернуто апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи у апеляційному порядку.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року апеляційну скаргу Інспекції залишено без руху та надано строк до 18 грудня 2015 року для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

На адресу суду Інспекцією надіслано клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання податковий орган посилався на відсутність коштів на рахунках для сплати судових витрат.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання Інспекції про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу Інспекції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року повернуто апелянту.

Інспекція повторно звернулася до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та надала платіжне доручення щодо сплати судового збору. Разом з апеляційною скаргою Інспекція подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суд від 28 листопада 2016 року апеляційну скаргу Інспекції залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, у зв'язку з тим, що вона подана після закінчення строку встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані відповідачем, не можуть вважатись поважними.

26 грудня 2016 року до суду апеляційної інспекції від Інспекції надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому відповідач не наводив нових підстав, що обґрунтовували б пропуск строку на апеляційне оскарження, при цьому жодних доказів, які б підтвердили неможливість сплати судового збору у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, суду надано не було.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 27 грудня 2016 року про повернення апеляційної скарги, виходив із того, що зазначені відповідачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не можуть бути підставами для його поновлення.

Надаючи оцінку законності вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не можуть бути підставами для його поновлення, а також звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Наведена норма підтверджує висновок про те, що в разі якщо підстави пропуску строку апеляційного оскарження визнаються неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції всупереч наведеним положенням Кодексу адміністративного судочинства України, вказавши на необґрунтованість клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, повернув апеляційну скаргу Інспекції, а не відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не можна визнати законною, а тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.