Ухвала суду № 70245776, 14.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 809/799/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування припису від 12.04.2017 року за № 09-17-0100/225-186, постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року за № 09-17-021/194 та за № 09-17-021/195, -

В С Т А Н О В И В :

24 травня 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування припису від 12.04.2017 року за № 09-17-0100/225-186, постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року за № 09-17-021/194 та за № 09-17-021/195.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог законодавства про працю, а відтак протиправно виніс припис від 12.04.2017 року за № 09-17-0100/225-186 та, як наслідок, наклав на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 3200,00 грн. згідно постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року № 09-17-021/194 та у розмірі 224000,00 грн. відповідно до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року № 09-17-021/195. Також позивач вказав на протиправність вчинених дій відповідача при винесенні наказу "Про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1Р." від 07.04.2017 року за № 455-Д, оскільки єдина підстава здійснення такої перевірки як звернення ОСОБА_2 від 03.03.2017 року не мала місце, так як остання з таким зверненням на гарячу урядову лінію не зверталась. Також, перевірка проведена з питань, що не стосувались предмету звернення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 809/799/17 позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано припис управління Держпраці в Івано-Франківській області №09-17-0100/225-186 від 12.04.2017 року; визнано протиправними та скасовано постанови управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-17-021/194 від 04.05.2017 року та №09-17-021/195 від 04.05.2017 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що 17 лютого 2017 року на адресу ГУ Держпраці в Львівській області надійшло звернення гр.. ОСОБА_2, на підставі якого, отримавши згоду Держпраці, було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з 07 по 12 квітня 2017 року, в ході якої було виявлено численні порушення вимог законодавства про працю, які викладені в акті перевірки від 12.04.2017 року. Державним інспектором управління Держпраці в Івано-Франківській області винесено припис від 12.04.2017 року з вимогою дотримуватися законодавства про працю та складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.04.2017 року. Таким чином, вважає, що заступник начальника Управління Держпраці, керуючись порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ №509 від 17.07.2013р. та вимогами ст.. 265 КЗпП України за результатами розгляду матеріалів даної перевірки, правомірно прийняв рішення про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій.

Просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 809/799/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до наказу управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07.04.2017 року за № 455-Д (а.с.69) та на підставі, зокрема, звернення ОСОБА_2 на урядову гарячу лінію від 03.03.2017 про можливі порушення законодавства про працю фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, відповідачем видано направлення від 07.04.2017 року за № 04-13/15-10/2556 на проведення позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.70).

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведена позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт за № 09-17-0100/225 від 12.04.2017 року (а.с.29-42).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог частини 1 статті 50 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що згідно табеля обліку використання робочого часу працівників, у липні 2016 року продавці магазину "Копійочка", що знаходиться за адресою: вул. Успенська, 3, м. Стрий, Львівська область, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 протягом місяця працювали без вихідних щоденно по 8 годин, що в тиждень складає 56 відпрацьованих год.;

- вимог частини 1 статті 53 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи найманим працівникам не скорочує на 1 годину, зокрема у відповідності до табеля обліку використання робочого часу працівників за квітень 2016 року, 30.04.2016 року, у передсвятковий день напередодні 1 травня - Пасхи (Великодня) та Дня міжнародної солідарності трудящих продавці магазину "Копійочка", а саме ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12 працювали по 8 год., що складає повний робочий день;

- вимог частини 2 статті 65 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не веде облік надурочних годин відпрацьованих найманими працівниками, зокрема, згідно табеля обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року, продавці ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відпрацювали по 240 год. та продавець ОСОБА_9 відпрацював 216 год. за місяць, однак жодних документів про облік відпрацьованих вищевказаними продавцями понаднормових годин для перевірки не представлено;

- вимог частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці", у зв'язку із незабезпеченням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, оскільки до табелів обліку використання робочого часу працівників внесено недостовірні відомості, зокрема згідно табеля обліку використання робочого часу за березень 2017 року щодо продавців ОСОБА_14 та ОСОБА_15 зазначено про відпрацювання 185 год. при місячній тривалості робочого часу 175 год., при цьому робота вказаних працівників в надурочний час в табелі за березень 2017 року не відображена;

- вимог статті 106 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що згідно розрахункових платіжних відомостей фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не оплачує в подвійному розмірі роботу працівників в надурочний час, зокрема, у відповідності до табеля обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року, 6 працівників, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у липні 2016 року при місячній тривалості робочого часу 168 годин відпрацювали по 240 год., що складає 72 год. надурочно, а ОСОБА_9 відпрацював 216 год., що становить 48 год. наднормово;

- вимог статті 70 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено незабезпечення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щотижневим безперервним відпочинком продавців ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які у липні працювали без вихідних згідно табелів обліку робочого часу;

- вимог статті 71 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалось залучення до роботи працівників у вихідні дні, а саме продавців ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Відповідно до підпункту 50 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року за № 96, управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано припис від 12.04.2017 року за № 09-17-0100/225-186 про усунення порушень, які виявлені в ході перевірки (а.с.43-44).

На підставі акта перевірки за № 09-17-0100/225 від 12.04.2017 року відповідач прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року за № 09-17-021/194, якою, згідно абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3200,00 грн. (а.с.14-15) та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року за № 09-17-021/195, якою, згідно абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, на позивача накладено штраф у розмірі 224000,00 грн. (а.с.16-18).

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для перевірки є звернення громадян. При перевірці інспекція з праці здійснює в обов'язковому порядку поряд із питаннями, зазначеними у зверненні, також перевірку питань щодо належного оформлення трудових відносин та виплати заробітної плати найманим працівникам.

24.02.2017 року головним управлінням Держпраці у Львівській області за належністю направлено відповідачу звернення ОСОБА_2 від 17.02.2017 року, яке отримано управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 03.03.2017 року (а.с.74, 73).

Із змісту зазначеного звернення, яке надійшло управлінню Держпраці у Львівській області у електронній формі, слідує, що звертається ОСОБА_2. Заявник, посилаючись на своє попереднє звернення, вказує на дати прийняття на роботу в магазин «Копійочка» та написання заяви про звільнення, невідповідність записів у трудовій книжці, невиплату коштів. Додано копії трудових договорів та трудової книжки.

17.03.2017 року Департаментом з питань праці надано згоду на проведення позапланової перевірки, зокрема, ФОП ОСОБА_1 (а.с.71).

07.04.2017 року начальником управління Держпраці в Івано-Франківській області прийнято наказ № 455-Д про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 з 07.04.2017 року по 12.04.2017 року. Як підставу для прийняття вказаного наказу зазначено звернення ОСОБА_2 (а.с.69).

Цього ж дня видано направлення на проведення перевірки.

11.04.2017 року о 19:09 на електронну адресу відповідача надійшов лист ОСОБА_2 про те, що вона з приводу порушення її трудових прав не зверталась, жодних претензій, зокрема, до ФОП ОСОБА_1 не має, а вказане звернення не підлягає розгляду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що особисто із заявою до головного управління Держпраці у Львівській області вона не зверталась. Із заявами без її відома звертався її брат – ОСОБА_20

Враховуючи встановлені фактичні обставини, а саме те, що звернення від 17.02.2017 року містило необхідні реквізити визначені ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", відповідачем дотримано процедуру прийняття наказу № 455-Д від 07.04.2017 року про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1, на час прийняття оскаржуваного наказу звернення ОСОБА_2 відкликане не було, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення зазначеного наказу.

Стосовно порушень вимог законодавства про працю, виявлених перевіркою, які стали підставою для прийняття припису №09-17-0100/225-186 від 12.04.2017 року та постанов про накладення штрафу №09-17-021/194 від 04.05.2017 року та №09-17-021/195 від 04.05.2017 року, суд зазначає наступне.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Частиною 1 статті 50 Кодексу законів про працю України визначено, що Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до частини 2 статті 65 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Статтею 106 Кодексу законів про працю України визначено порядок оплати роботи в надурочний час, зокрема за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Як слідує із змісту акта перевірки № 09-17-0100/225 від 12.04.2017 року та встановлено в судовому засіданні, порушення позивачем ч.1 ст.50, ч.2 ст.65, ст.106 Кодексу законів про працю України визначено відповідачем згідно табеля обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року.

Представник позивача суду пояснила, що оскільки документи позивачем відповідачу надавались у стислі строки та у спішці, через збій у комп'ютерній програмі позивачем помилково було роздруковано та надано відповідачу із пакетом документів табель обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року із даними, які не відповідають дійсності. В подальшому відповідача було повідомлено про недостовірність даних у цьому табелі, однак відповідач твердження позивача до уваги не прийняв.

Судом встановлено, що у табелі, який був наданий позивачем відповідачу під час перевірки, відмічено роботу 7-ми працівників по 8 годин щодня на протязі липня 2016 року, тобто із порушенням нормальної тривалості робочого дня, визначеного ч.1 ст.50 Кодексу законів про працю України (а.с.84). У табелі, який був наданий представником позивача у ході судового розгляду справи, відмічено роботу цих працівників щотижня по 5 робочих днів 8 годин на день, 2 дня зазначено вихідними, тобто у межах норм робочого часу (а.с.133).

Враховуючи, що 25-28.11.2016 року відповідачем проводилась перевірка позивача з питань дотримання законодавства про працю у 2016 році, в тому числі й щодо дотримання норм тривалості робочого часу, оплати за роботу в надурочний час і порушень з цих питань виявлено не було, дослідивши табелі використання робочого часу працівників позивача за інші місяці 2016 року, в яких зазначено 2 вихідних дня на тиждень, а також відомість нарахування зарплати за липень 2016 року, суд приймає до уваги твердження представника позивача про помилковість даних у табелі обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року, наданий під час перевірки відповідачу.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено відсутність допущення позивачем порушень вимог ч.1 ст.50, ч.2 ст.65, ст.106 Кодексу законів про працю України у липні 2016 року.

Також, суд не погоджується із доводами відповідача щодо порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.53 Кодексу законів про працю України у зв'язку із не скороченням тривалості роботи в квітні 2016 року на 1 годину напередодні святкових і неробочих днів, оскільки судом встановлено, що діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пов'язана з обслуговуванням населення, розпорядок роботи встановлено згідно графіків змінності, а також запроваджено підсумований облік робочого часу.

Приписами частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" визначено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Перевіркою встановлено, що в табелі обліку використання робочого часу за березень 2017 року неправильно вказана загальна тривалість відпрацьованого робочого часу продавців ОСОБА_14, ОСОБА_21, а саме у табелі вказано по 185 год. при місячній тривалості робочого часу 175 год.

Судом встановлено, що фактично в березні 2017 року продавці ОСОБА_14, ОСОБА_21В працювали 175 годин, що зазначено у табелі обліку використання робочого часу за березень 2017 року, з них 10 годин у святковий день - 08.03.2017 року. Оплата праці за відпрацьовані години у святковий день здійснена вказаним працівникам в подвійному розмірі відповідно до ст.107 Кодексу законів про працю України.

Як пояснила представник позивача у суді, в табелі обліку зазначена підсумкова кількість відпрацьованих годин - 185 год. з тих підстав, що вказані працівника відпрацювали 10 годин у святковий день, оплата за роботу в який, здійснюється в подвійному розмірі. В табелі використання робочого часу працівників ведеться облік кількості відпрацьованих працівниками годин для розрахунку виплат і складання статистичної звітності.

Форма табелю обліку використання робочого часу затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці". Згідно примітки до Типової форми № П-5, яка затверджена вищевказаним Наказом та встановлює типову форму "Табелю обліку використання робочого часу" встановлено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) розрахунок підсумованого фонду робочого часу за місяць, по кожному працівнику. При цьому фонд робочого часу не повинен перевищувати нормальної його тривалості.

Відповідно до пункту 2 примітки до типової форми "Табелю обліку використання робочого часу" встановлено, що дана форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.

Таким чином, затверджена наказом № 489 від 05.12.2008 форма "Табелю обліку використання робочого часу" носить рекомендаційний характер.

Вказане положення підтверджується також листом Державної служби статистики України від 12.01.2012 № 9/4-10/9 "Щодо заповнення табеля обліку використання робочого часу". Так, згідно абзацу 4 зазначеного листа, типова форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці. На практиці табель використовується також для інших цілей, тому підприємство при необхідності має право застосовувати й іншу форму табеля, але при цьому обов'язковим для респондентів є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці.

В зв'язку з наведеним, суд не погоджується із твердженнями відповідача області про порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці", оскільки табель обліку за березень 2017 року не містить жодних дефектів форми чи змісту, що зумовлює висновок про необґрунтованість та необ'єктивність тверджень контролюючого органу про не забезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці позивача.

Щодо встановлених відповідачем порушень позивачем у липні 2016 року статей 70, 71 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема, не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом.

Натомість, частиною 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"встановлено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Зважаючи на зміст акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-17-0100/225 від 12.04.2017 суд встановив, що під час позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були досліджені не лише питання, зазначені у направленні на перевірку від 07.04.2017 року №04-13/15-10/2556, але й інші питання, які не підлягали контролю.

Так, згідно направлення на проведення перевірки від 07.04.2017 року №04-13/15-10/2556 зазначено питання, що підлягають контролю - розділи І, ІІІ, V Акту перевірки (оформлення трудових відносин з найманими працівниками; робочий час; оплата праці). Однак, як слідує із змісту акту перевірки відповідачем також перевірено ІV розділ Акту перевірки - час відпочинку.

Таким чином, відповідач під час проведення позапланової перевірки позивача в частині перевірки питань дотримання законодавства про працю щодо часу відпочинку та встановлення порушень статей 70, 71 Кодексу законів про працю України, вийшов за межі повноважень, які були визначені направленням на перевірку.

Враховуючи зазначене, а також з'ясовану в судовому засіданні помилковість даних у табелі обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року, який був наданий позивачем відповідачу під час перевірки, суд приходить до переконання про безпідставність встановлення відповідачем порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 статей 70, 71 Кодексу законів про працю України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції не встановлено порушень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог трудового законодавства, виявлених під час перевірки, суд приходить до висновку, що припис за №09-17-0100/225-186 від 12.04.2017 року, а також постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року за №09-17-021/194 та №09-17-021/195 є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до переконання, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та аргументами суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

У відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення ОСОБА_2 щодо порушення законодавства про працю відносно неї, однак відповідач вийшов за межі поставлених питань для перевірки та зобов’язав позивача надати для перевірки документи відносно інших працівників, які до того ж вже були предметом позапланових заходів, а саме 25-28.11.2016 року відповідачем проводилась перевірка позивача з питань дотримання законодавства про працю у 2016 році, в тому числі й щодо дотримання норм тривалості робочого часу, оплати за роботу в надурочний час і порушень з цих питань виявлено не було.

А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягає до часткового задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 809/799/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 14.11.2017 року