Ухвала суду № 70245256, 14.11.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"14" листопада 2017 р. Справа № 817/919/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

представників позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" вересня 2017 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2017 року № 000311401.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області у січні-лютому 2017 була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 рік за наслідками якої був складений акт від 24.02.2017 № 64/17-00-14-01/32354597 (а.с.14-52 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.8.1. п.138.8 ст.138, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем занижений податок на прибуток на суму 1 237 691,00 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 1135058,00 грн., за 2015 рік на суму 61 689,00 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 17 485,00 грн., за 2 квартал 2016 року на суму 5 274,00 грн., за 3 квартал 2016 року на суму 18 187,00 грн.

03.03.2017 позивачем подані письмові заперечення до акту перевірки (а.с. 53-64 т.1).

Розглянувши факти, зазначені у запереченні відповідач з ними не погодився та до уваги не взяв. Разом з тим, у своїй відповіді на заперечення від 13.03.2017 №941/10/17-00-14-01-07, розділ акту перевірки "3.1.1. Дохід, що враховується при визначенні обєкта оподаткування та дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" викладений у новій редакції (а.с. 65-86 т.1).

На підставі висновків акту перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення, ГУ ДФС у Рівненській області прийняте податкове повідомлення-рішення 26.05.2017 № НОМЕР_1, яким ТзОВ "Планета-Друк" збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 1 402 935 грн. з яких 1 122 348 грн. основного платежу та 280 587 грн. штрафних санкцій (а.с. 12-13 т.1).

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого:

Позивач зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та є платником ПДВ, що не заперечується сторонами та зазначено в акті перевірки.

Перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні обєкта оподаткування та доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), що визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2014 року встановлено його заниження на суму 6 235 268,00 грн. (вказана сума виправлена відповідачем у відповіді на заперечення до акту перевірки а.с.78 т.1).

Наслідком такого заниження стало встановлення факту наявності у позивача кредиторської заборгованості по рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" станом на 01.01.2014 в сумі 2 743 251,62 грн. (400 125,00 Евро), яка неоплачена на кінець перевіряємого періоду 30.09.2016. Кредиторська заборгованість в бухгалтерському обліку не перераховувалась на курс Євро на дату балансу і відображена по курсу на момент отримання товару.

Відповідач стверджує, що підприємством на дату 22.04.2014 р. потрібно було списати безнадійну кредиторську заборгованість по неоплачених товарах, отриманих від Harge Enterprises Limited (Джерсі) в сумі 6 235 267,91 грн. (400 125.00 Євро х 15,5833 грн.) та відобразити в бухгалтерському обліку Дт 717 Кт791 6 235 267,91 грн.

Колегія суддів погоджується із такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13.12.2004 року між позивачем та Harge Enterprises Limited (Великобританія) був укладений Контракт № 04.12.13.

Предметом вказаного Контракту є поставка обладнання для виготовлення паперових прямокутних пакетів ТРІУМФ 2Б.

Загальна вартість контракту 400 124,00 Євро.

Згідно умов контракту Покупець здійснює оплату протягом 90 днів з моменту отримання товару. Країна відправлення Германія. Відвантаження товару здійснює Windmoller & Holscher Postfach 1660-49516 Lengerich, Германія.

Відповідно до умов контракту, всі спори та суперечки, які виникають у звязку з виконанням даного контракту, підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (п.9.1 Контракту).

При виконанні контракту сторони керуються матеріальним та процесуальним правом України (п.10.1 Контракту).

Всі зміни і доповнення до даного контракту дійсні тільки у випадку їх оформлення в письмовій формі і підписання уповноваженими на те представникам сторін (п.10.2 Договору).

Ні одна із сторін не має права передавати права, обовязки, а також і іншу комерційну інформацію по даному контракту ні повністю ні частково третім особам, за виключенням тих випадків по яким є письмова згода сторін (п.10.3 Контракту).

Даний договір діє з 13.12.2004 р. до 12.12.2005 р. (п.11.1 Контракту).

Даний контракт набирає законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання (п.11.2 Контракту).

Згідно додаткової угоди № 1 від 14.06.2004 р. сторони домовились внести зміни до контракту, а саме: оплата здійснюється протягом трьох років з моменту отримання товару покупцем. Контракт діє з 13.12.2004 р. по 31.12.2007 р.

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2007 встановлено, що оплата здійснюється протягом 6 років з дня отримання товару (а.с. 154-161 т.1).

Разом із тим, позивачем до матеріалів справи надані копії договору заміни сторони у зобовязанні по вказаному Контракту від 20.09.2008, повідомлення про заміну сторони у зобовязанні що відбулося від 22.09.2008 р., додаткової угоди № 3 про продовження дії контракту.

Відповідно до вказаного договору, укладеного в м.Панама, Harge Enterprises Limited (Великобританія) острів Джерсі) Первісний кредитор в особі директора ОСОБА_7 та Jollibee corporation (Панама) Новий кредитор в особі директора та президента ОСОБА_8, згідно ст.512 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає Новому кредитору всі права та обовязки, належні Первісному кредитору, а Новий кредитор приймає всі права та обовязки належні Первісному кредитору котрі виникнули у нього згідно контракту № 04.12.13 від 13.12.2004 р. між Первісним кредитором та ТОВ "Планета Друк" (Україна) - Боржник. За передані права та обовязки за Основним договором, Новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 400 125,00 Євро. Новий кредитор зобовязується протягом 90 банківських днів після отримання вимоги від первісного кредитора про оплату Договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок Первісного кредитора грошову суму, визначену у п.2.1 Договору. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 23.12.2014 р., але в частині виконання зобовязань до повного їх виконання сторонами за цим договором (а.с. 162-163 т.1).

Відповідачем до суду першої інстанції надана фотокопія Договору заміни сторони у зобовязанні № 2312/09-1 від 23.12.2009 р., укладеного в м.Київ між тими самими сторонами, фотокопія додаткової угоди № 3 (а. с.206-208 т.1).

Порівнявши зазначені копії Договорів від 20.09.2008 та від 23.12.2009 судом першої інстанції встановлено, що їх зміст є повністю ідентичним, крім місця укладення, номеру договору та їх дати. При цьому, що Договір від 2008 року, що Договір від 2009 скріплені однаковими печатками та візуально однаковими підписами.

Структура змісту фотокопії Договору від 23.12.2009 р. є цілісною та має чітку послідовність елементів (абзаци, заголовки) (а. с.206-207 т.1).

Натомість, цілісність структури речень копії Договору від 20.09.2008 року є порушеною. Особливо вказане прослідковується в пунктах 1.1, 4.3, 6.5 Договору від 2008 року (а.с. 162 т.1).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме Договір заміни сторони у зобовязанні від 23.12.2009 року був наданий під час перевірки позивачем і коли останній отримав інформацію щодо можливості визнання такого договору недійсним, то в подальшому вже на офіційний запит відповідача надав інший примірник Договору, датований 20.09.2008.

Колегія суддів зазначає, що наявність взагалі такого Договору суперечить укладеному основному Контракту, оскільки п.10.3 зазначеного Контракту виставлена умова, відповідно до якої ні одна із сторін не має права передавати права, обовязки, а також і іншу комерційну інформацію по даному контракту ні повністю ні частково третім особам, за виключенням тих випадків по яким є письмова згода сторін.

Судом встановлено, що згоди позивача на укладення Договору заміни сторони у зобовязанні немає та в природі не існує.

Посилання апелянта на те, що такої згоди не потрібно згідно цивільного законодавства та посилання на ст.512, 516 ЦК України в даному випадку є помилковими.

Так, дійсно, стаття 512 ЦК України, надає можливість заміни кредитора у зобов'язанні, однак, частина 3 вказаної статті чітко встановлює, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки повна заборона стосовно передачі прав та обовязків третім особам по вказаному контракту (за виключенням наявності письмової згоди сторін) встановлена останнім, то укладення Договору заміни сторони у зобовязанні за відсутності письмової згоди позивача, який є стороною Контракту, суперечить вказаній вище нормі законодавства.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, первісний кредитор по Контракту - Harge Enterprises Limited (Великобританія) острів Джерсі) ліквідовано 01.10.2008 (а. с. 30-32 т.2), отже, Договір заміни сторони у зобовязанні № 2312/09-1 укладений 23.12.2009 р. між вже ліквідованим на той момент підприємством, тому новий кредитор - Jollibee corporation (Панама) не міг перерахувати для первісного кредитора кошти в сумі 400 125 Євро.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач правомірно не взяв до уваги під час зясування обставин щодо наявності кредиторської заборгованості у позивача копію Договору про заміну сторони у зобовязанні від 20.09.2008, надану останнім на офіційний запит та копію додаткової угоди № 3 про продовження дії контракту в частині оплати товару до 23.12.2024 року.

Щодо неналежності та недопустимості в якості доказу фотокопії Договору заміни сторони у зобовязанні від 2009 року, колегія суддів зазначає, що згідно із ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно із нормами ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Нормами податкового законодавства не встановлено заборони посадовим працівникам податкового органу на здійснення фотокопій з документів при проведенні перевірки. Тобто, відсутні будь-які докази того, що вказана фотокопія одержана відповідачем з порушенням закону, а відтак, на думку суду, така фотокопія є належним та допустимим доказом та приймається судом.

Колегія суддів критично оцінює в якості доказу копію Договору за 2008 рік, надану позивачем з підстав, наведених вище по тексту постанови. З цих же підстав суд критично оцінює і посилання стосовно того, що фотокопія Договору від 2009 року є документом невідомого походження та одночасно зауважує, що як Контракт, так і додаткові угоди до Контракту укладені і з датою, і з номерами, та лише копія Договору від 2008, надана позивачем, номера не містить, в той час, як у фотокопії відповідача номер Договору зазначений. Крім того, суд наголошує, що документальна перевірка здійснюється податковим органом на підставі та у порядку, встановленому Податковим Кодексом України (ст.75, 77, 78, 82, 83-85). При здійсненні такої перевірки податковим органом досліджуються первинні бухгалтерські документи, що підтверджують господарські операції. Вказане слідує із положень податкового законодавства та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". А витребовувати копії документів, є правом відповідача, зокрема і у випадку, якщо платник податку відмовляється їх надати.

Одночасно судом не приймаються доводи позивача з приводу порушення порядку проведення перевірки, оскільки відповідачем наданий витяг з плану-графіка проведення документальних перевірок на 1 квартал 2017 року (а. с. 66), позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки, та, відповідно, допущений для її здійснення. Також, із дослідженого акту перевірки вбачається, що його зміст складений у відповідності до Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин). При цьому суд звертає увагу, що позивачем ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не наведено конкретних фактів щодо порушення порядку проведення перевірки відповідачем.

Оригіналу Договору сторони у зобовязанні від 2008 року позивачем суду не надано, а надана лише його копія, що свідчить про відсутність оригіналу вказаного документу.

В судовому засіданні встановлено також та не заперечується сторонами той факт, що товар був отриманий позивачем 22.04.2005 року.

Оскільки основний Контракт передбачає його виконання на підставі матеріального права України, то відповідно до положень Цивільного Кодексу України, термін позовної давності становить три роки та розпочинається, в даному випадку, з моменту спливу строку виконання, а саме з дати отримання товару 22.04.2005 р. та граничного терміну оплати згідно договору 22.04.2011 р. (6 років з урахуванням угоди № 2 від 13.12.2004).

Так як судом враховані обставини щодо дійсності факту ліквідації підприємства первісного кредитора, та інші обставини, описані вище по тексту постанови, то, відповідно, твердження відповідача про те, що термін позовної давності по Контракту № 04.12.13 від 13.12.2004 р. сплив 22.04.2014 р. є правомірними.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що Постановою Національного банку України від 04.12.2015 р. № 863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", встановлено заборону уповноваженому банку здійснювати за дорученням клієнта-резидента купівлю іноземної валюти/перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента, а резиденти виконують такі зобовязання за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту, позики) коштів в іноземній валюті, а у позивача відсутні експортні операції чи інші операції, що передбачають надходження валютних коштів, то фактично позивач не мав та не має можливості і законних підстав провести оплату по переведеному боргу як для первісного, так і для нового кредитора.

Податковим законодавством встановлено, що безнадійна заборгованість, зокрема, це заборгованість за зобовязаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податку, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою (пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 15 п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" від 7 лютого 2013 року № 73, із змінами і доповненнями, зобовязання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобовязання" від 31 січня 2000 року, зі змінами і доповненнями, якщо на дату балансу раніше визнане зобовязання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Таким чином, якщо резидент не розраховується за придбані товари, то при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у бухгалтерському обліку сума заборгованості перед нерезидентом включається до складу доходів та враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що ст.36 ПК України встановлює обовязок платника податку самостійно декларувати свої податкові зобовязання та визначати відповідність проведення ним операцій.

Згідно із пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, при визначенні обєкта оподаткування у складі інших доходів враховуються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач на дату 22.04.2014 р. мав би списати безнадійну кредиторську заборгованість по неоплачених товарах, отриманих від Harge Enterprises Limited (Великобританія) в сумі 6235267,91грн. (400 125,00 Євро* 15,5833 грн.).

Крім вказаного вище порушення, відповідачем встановлені також і інші порушення, які вплинули на визначену суму грошового зобовязання по податку на прибуток. Разом з тим інші порушення позивачем не оскаржуються, а відтак, судом не зясовуються фактичні обставини справи щодо таких порушень.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на сплив строків давності щодо визначення сум грошових зобовязань не заслуговують на увагу суду з огляду на таке.

Відповідно до п.102.1 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що декларація з податку на прибуток за 2014 рік подана 27.02.2015 (а. с. 67-69 т.2).

Документальна перевірка проводилась відповідачем в період з 23.01.2017 по 17.02.2017. за наслідками якої був прийнятий акт перевірки від 24.02.2017р.

Зазначене підтверджує, що строк давності, визначений вказаною нормою права при визначенні відповідачем сум грошових зобовязань не пройшов.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи та твердження відповідача є обґрунтованими та підтвердженими належними і неспростовними доказами, а відтак податкове-повідомлення рішення є правомірним, в звязку з чим в позовних вимогах позивача належить відмовити повністю.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Друк" залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" вересня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" листопада 2017 р.

- ,