Постанова № 70244731, 09.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участі секретаря – Скоріної Т.С.

представника апелянта – ОСОБА_1;

представника третьої особи – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови про накладення штрафу,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області, правонаступником якого є Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (далі – Пенсійний фонд), звернулось до суду першої інстанції з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі – Відділ примусового виконання рішень), в якому просило скасувати постанову головного державного виконавця від 29 листопада 2016 року ВП № 52295123 про накладення штрафу в сумі 5 100,00 грн., за невиконання, без поважних причин, вимог виконавчого листа.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що про протиправність рішення органу виконавчої служби про накладення штрафу, оскільки ним як боржником вимоги виконавчого листа були виконані, про що було повідомлено відповідача відповідним листом.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 28 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Пенсійний фонд ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Апелянт просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року по справі №496/2139/15-а, яка набрала законної сили, зобов’язано Пенсійний фонд розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, керуючись Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року, за № 1566/11846 в редакції від 29 серпня 2014 року та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства.

На виконання даного судового рішення відповідачем 29 серпня 2016 року прийнято рішення № 54 про відмову в призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком.

05 вересня 2016 року Біляївським районним судом Одеської області виданий виконавчий лист № 496/2139/15-а, який містить зобов’язальну частину постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року.

Даний виконавчий лист був направлений для виконання в управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме у Відділ примусового виконання рішень.

Так, 20 вересня 2016 року, на підставі заяви стягувача – ОСОБА_3 та вимог ст.ст. 17, 19, 20, 25, 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк для самостійного виконання виконавчого документу.

Виконуючи вимоги державної виконавчої служби Пенсійним фондом, на виконання того ж самого рішення, було прийнято рішення № 71, що є аналогічним по суті рішенню від 29 серпня 2016 року за №54.

29 листопада 2016 року головним державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника (Пенсійний фонд) штрафу в сумі 5100 грн., на його думку, у зв'язку з невиконанням вимог виконавчого листа.

Суд першої інстанції відмовляючи позивачу в позові, виходив з того, що Відділ примусового виконання рішень діяв відповідно до законодавства та в межах повноважень.

Не погоджуючись з даною постановою про накладення штрафу Пенсійний фонд звернувся до суду з даним позовом до Відділу примусового виконання рішень.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає статті 159 КАС України.

Так, суд апеляційної інстанції не вирішуючи дану справу по суті спору вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, у зв’язку з наступним.

Пенсійний фонд звернувся до суду із вказаним позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця – приватний виконавець.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Згідно зі ст.6 даного Закону систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.1 розд.1 Положення про Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, затвердженого Наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 02 липня 2016 року № 313/03-06 (далі – Положення), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі – Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – Департамент) та є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі – Головне територіальне управління юстиції).

Згідно п.3,4 розд.1 цього Положення до складу Управління входить відділ примусового виконання рішень, відділ організації та контролю за виконанням рішень, відділ аналітики та статистики.

Управління має гербову печатку із своїм найменуванням та необхідні для роботи штампи.

Отже, структурні підрозділи органів державної виконавчої служби, зокрема, відділи примусового виконання рішень не є органами державної виконавчої служби, у розумінні наведених положень законодавства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги Пенсійного фонду звернені до відділу, який входить до складу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Водночас, вказаний суб'єкт правовідносин не є самостійним суб'єктом адміністративного процесу і не повинен відповідати за адміністративним позовом, тоді як належним відповідачем є відповідний орган, визначений нормами наведеними вище нормами матеріального і процесуального права, а саме: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

За змістом частин 1-3 статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Положення зазначеної норми процесуального права надають можливість заміни належної сторони виключно на стадії розгляду справи у суді першої інстанції.

Таким чином, при здійсненні апеляційного перегляду справи, суд не уповноважений на вчинення таких дій і повинен відмовляти у задоволенні позову, оскільки названий суб'єкт спірних правовідносин не повинен відповідати за вказаним адміністративним позовом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року (справа № 820/294/16).

Отже, враховуючи, що суд першої інстанції порушив вказані норми процесуального права, колегія суддів вважає, що на підставі ст.202 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового – про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі – задовольнити частково.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28 березня 2017 року – скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови про накладення штрафу – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський