Постанова № 70244709, 07.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 810/1657/17 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2017 №0006441303, №0006401303, №0006431303, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2017 №Ф-0006411303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.03.2017 №0006421303.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 березня 2017 року №0006441303 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб в сумі 175737 (сто сімдесят п'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 04 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43934 (сорок три тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 26 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 березня 2017 року №0006431303 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 військового збору в сумі 14410 (чотирнадцять тисяч чотириста десять) грн. 97 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3602 (три тисячі шістсот дві) грн. 74 коп. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 22 березня 2017 року № Ф-0006411303 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 80411 (вісімдесят тисяч чотириста одинадцять) грн. 45 коп. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22 березня 2017 року в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій в розмірі 8041 (вісім тисяч сорок одна) грн. 15 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 127305,65 грн., у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Вишгородською районною державною адміністрацією 07.08.2008, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_3 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002502097.

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Вишгородській ОДПІ з 08.08.2008 за №5673 та здійснює господарську діяльність на загальній системі оподаткування.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт.

У період з 13.02.2017 по 03.03.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до наказів від 01.02.2017 №142, від 24.02.2017 №310 проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 13.03.2017 №127/10-36-13-02/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 1149138,39 грн., з якого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 208115,28 грн.;

- п. 1.2 п. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 1149138,39 грн., внаслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок в сумі 131223,01 грн.

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 1149138,39 грн., внаслідок чого підприємцем занижено військовий збір в сумі 17237,08 грн.;

- п. 198.4, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті перевірки не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 21926,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, ФОП ОСОБА_2 з 01.01.2015 по 31.12.2016 здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та був платником податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, ПДВ, єдиного соціального внеску та військового збору.

Так, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, виявлено розбіжності на суму 1 149 138,39 грн.

Даний висновок податковий орган зробив на підставі того, що позивачем до складу валових витрат безпідставно включено:

- витрати по страхуванню транспортних засобів в загальній сумі 34213,88 грн., в т.ч. за 2015 рік - 4966,95 грн., за 2016 рік - 29246,93 грн.;

- витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю (придбання ТМЦ (ПММ), а саме бензин марки А-95, згідно Додатку №1 до Акту) на загальну суму 109631,55 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 73715,78 грн., за 2016 рік в сумі 35915,77 грн.;

- витрати на придбання трактора "Беларус-82.1" згідно договору фінансового лізингу №30/07ЛД від 18.07.2016 на загальну суму 310787,00 грн.;

- витрати на придбання напівпричепа тракторного DL-10-1-М FORESTER з гідроманіпулятором Palms 670 на загальну суму 472655,74 грн., у т.ч. ПДВ - 78775,96 грн.;

- витрати на придбання ПММ у ТОВ "ТД Росток" на загальну суму 615730,00 грн., в т.ч. за 2015 рік - 135307,00 грн., за 2016 рік - 480423,00 грн.

В частині, що стосується понесення позивачем витрат по страхуванню транспортних засобів, контролюючий орган порушення вимог податкового законодавства мотивував тим, що такі витрати відповідно до положень п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування.

Щодо витрат на придбання бензину марки А-95, то контролюючий орган в Акті перевірки зазначив, що такі витрати не пов'язані із господарською діяльністю, оскільки при дослідженні паспортних даних транспортних засобів, які позивач використовує для здійснення своєї діяльності, встановлено, що для їхньої роботи використовується дизельне паливо.

З приводу витрат на придбання трактора "Беларус-82.1", то відповідач у письмових запереченнях зазначив, що позивачем безпідставно включено такі витрати до складу валових витрат, оскільки законодавством не передбачено здійснення операцій з фінансового лізингу фізичними особами-підприємцями та віднесення ними на витрати суми сплачених лізингових платежів згідно з фінансовим договором. Крім того, відповідач у запереченнях наголошував на тому, що відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України право власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарюванню, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у власності фізичної особи, основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Щодо витрат на придбання напівпричепа тракторного DL-10-1-М FORESTER з гідроманіпулятором Palms 670 на загальну суму 472655,74 грн., у т.ч. ПДВ - 78775,96 грн., то контролюючий орган в Акті перевірки зазначив, що для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включається до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаного товару.

В частині, що стосується витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "ТД Росток", то контролюючий орган в Акті перевірки не зазначив мотиви зменшення оподатковуваного доходу на суму таких витрат. Разом з тим, у письмових запереченнях відповідач стверджує, що такі витрати не пов'язані із господарською діяльністю, оскільки при дослідженні паспортних даних транспортних засобів встановлено, що для їхньої роботи використовується дизельне паливо.

У зв'язку з цим, контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем було занижено суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 1149138,39 грн. та, як наслідок, занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 208115,28 грн.

Також, податковим органом встановлено, що у зв'язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу, позивачем було занижено базу нарахування єдиного соціального внеску та військового збору, внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 не було утримано та перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок у розмірі 131223,01 грн. та військовий збір у розмірі 17237,08 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивачем в порушення вимог п. 198.4, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 21926,00 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 14743,17 грн., за 2016 рік на суму 7183,19 грн.

Такий висновок податковий орган зробив на підставі того, що позивачем до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість, сплачену при придбані паливно-мастильних матеріалів, а саме бензин марки А-95, згідно Додатку №1 до Акту, які не пов'язані із господарською діяльністю позивача.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0006441303, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 208115,28 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 52028,82 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0006401303, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21926,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5481,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0006431303, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 17237,08 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4309,27 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2017 №Ф-0006411303, згідно з якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 131223,01 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.03.2017 №0006421303, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 13122,30 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу про завищення позивачем витрат у сумі 78775,96 грн. у зв'язку з придбанням напівпричепа тракторного DL-10-1-М FORESTER з гідроманіпулятором Palms 670, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів щодо не включення до складу витрат суми ПДВ 78775,96 грн., що входить до ціни придбаного напівпричепа тракторного DL-10-1-М FORESTER з гідроманіпулятором Palms 670. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом було правомірно зменшено позивачу витрати на придбання бензину марки А-95 на загальну суму 109631,55 грн. з огляду на те, що позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що такі витрати пов'язані із його господарською діяльністю.

Однак, колегія суддів вважає передчасним такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, які пов'язані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку, з яким погодився суд першої інстанції, про завищення позивачем витрат у сумі 78775,96 грн. у зв'язку з придбанням напівпричепа тракторного DL-10-1-М FORESTER з гідроманіпулятором Palms 670.

Зі змісту Акту перевірки, в ході перевірки було встановлено, що позивачем в порушення вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України до складу валових витрат включено вартість придбання напівпричепа тракторного DL-10-1-М FORESTER з гідроманіпулятором Palms 670 з податком на додану вартість, що входить до ціни придбання в сумі 472655,74 грн. (у т.ч. ПДВ - 78775,96 грн.), у зв'язку з чим зменшено витрати у 2016 році на суму 78775,96 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, з метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції було запропоновано відповідачу надати докази на підтвердження висновків викладених в Акті перевірки, стосовно включення позивачем до складу валових витрат вартість придбання напівпричепа тракторного DL-10-1-М FORESTER з гідроманіпулятором Palms 670 з податком на додану вартість, що входить до ціни придбання в сумі 472655,74 грн. (у т.ч. ПДВ - 78775,96 грн.). Однак, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано не було.

Натомість, не погоджуючись з такими висновками відповідача та суду першої інстанції, на спростування вказаних тверджень, позивачем до апеляційної скарги було надано належним чином завірену копію витягу з Книги обліку доходів і витрат за 2016-2017 рр.

Відповідно до частини четвертої ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає у вжитті судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частиною другою ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У ч. 2 ст. 195 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством чітко визначено поняття доказів та правові підстави для дослідження нових доказів судом апеляційної інстанції.

Так, колегією суддів з дослідженої Книги обліку доходів і витрат за 2016-2017 рр. встановлено, що ФОП ОСОБА_2 суми ПДВ 78775,96 грн. не були включені до складу витрат по придбанню напівпричепа тракторного DL-10-1-М FORESTER з гідроманіпулятором Palms 670.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що контролюючим органом було правомірно зменшено позивачу витрати на суму податку на додану вартість 78775,96 грн., яка входила до ціни придбання такого транспортного засобу.

Щодо висновків податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, про завищення позивачем витрат на загальну суму 109631,55 грн., внаслідок віднесення до складу витрат вартості паливно-мастильних матеріалів (згідно Додатку №1 до Акту), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Додатку №1 до Акту, позивачем до складу валових витрат віднесені витрати на придбання бензину марки А-95 на загальну суму 109631,55 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 73715,78 грн., за 2016 рік в сумі 35915,77 грн.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем вказаної суми коштів до складу витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, оскільки позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що такі витрати пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Втім, колегія суддів зазначає, що з метою з'ясування всіх обставин у справі, суд має право запропонувати сторонам надати додаткові докази, витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

В той же час, на спростування таких висновків контролюючого органу та суду першої інстанції, позивач вказує на те, що в господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 використовується, також, автомобіль марки ВАЗ 21070 (реєстраційний номер НОМЕР_2, про що безпосередньо зазначено перевіряючи ми в акті перевірки), в технічних характеристиках якого зазначено, що тип пального яке використовується - бензин.

На підтвердження таких обставин, позивачем до апеляційної скарги також було надано належним чином завірені копії наступних документів: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довіреності на експлуатацію та розпорядження автомобіля марки ВАЗ 21070 реєстраційний номер НОМЕР_2, подорожніх листів.

Отже, наданими документами підтверджено використання позивачем у власній господарській діяльності транспортного засобу з типом пального - бензин.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що контролюючим органом було правомірно зменшено позивачу витрати на придбання бензину марки А-95 на загальну суму 109631,55 грн.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в зазначеній частині та наявність правових підстав для їх задоволення, а саме: податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року №0006441303 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб в сумі 32 378, 24 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 8094,56 грн.; №0006431303 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 військового збору в сумі 2826,11 грн. та штрафних санкцій в розмірі 706, 53 грн.; податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року №0006401303; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22 березня 2017 року № Ф-0006411303 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 50 811,56 грн.; рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22 березня 2017 року в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій в розмірі 5081,15 грн. - слід визнати протиправними та скасувати.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити, внаслідок чого:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 березня 2017 року №0006441303, №0006431303, вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 22 березня 2017 року № Ф-0006411303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - повністю;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 березня 2017 року №0006401303.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2017 року.