Ухвала суду № 70244696, 08.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника апелянта: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.буд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі № 813/1897/17 за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.буд» про стягнення заборгованості,–

В С Т А Н О В И В:

23.05.2017 р. позивач ОСОБА_1 обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.буд» про стягнення заборгованості в сумі 11651,85 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Публічне акціонерне товариство «Прикарпат.буд» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Представник апелянта ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з’явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Прикарпат.буд» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у Фонді соціального захисту інвалідів та використовує найману працю фізичних осіб.

ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 року Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Із змісту п.2 даного Порядку видно, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

ч.ч.1-3 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно акту № 13-03-125/0095 від 23.01.2017 року, в ході проведення позапланової перевірки виявлено порушення вимог ст.19 Закону України «Про основи соціального захищеності інвалідів України», а саме: адміністрацією ПАТ «Прикарпат.буд» не подано щорічний звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за 2015 рік за своїм місцезнаходженням та не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2015 рік.

Відповідно до акту перевірки середньооблікова кількість штатних працівників ПАТ «Прикарпат.буд» у 2015 р. становила 12 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів 1 особа. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2015 р. становив 1 особа.

Отже, відповідач не подав щорічний звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за 2015 рік за своїм місцезнаходженням не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.

ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, відповідач всупереч вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не подав до відділення Фонду соціального захисту інвалідів щорічний звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 р. та не виконав норматив робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2015 р.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те що позивач з позовом до суду звернувся поза межами шестимісячного строку встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України виходячи з наступних підстав.

ч.2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно акту № 13-03-125/0095 від 23.01.2017 року позапланова перевірка проведена в 23.01.2017р., а з позовом до суду позивач звернувся 23.05.2017р.

Тобто, в межах шестимісячного строку з моменту виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог позивач звернувся з позовом до суду, а тому строк звернення з позовом до суду не пропустив.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.буд» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі № 813/1897/17 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала складена в повному обсязі 13.11.2017 року.