Ухвала суду № 70244600, 08.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/4733/17 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Полюс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0822615147, №0832615147, №0842615147 від 27.03.2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Полюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2017 року №№ 0822615147, 0832615147, 0842615147.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2017 відповідачем на підставі акта перевірки № 27/26-15-14-07-02-10/19029704 від 28.02.2017, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- 0822615147, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 186.2.2, 188.1, 189.1, 198.1, 198.3, 198.5 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 1 146 207,50 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 916 966 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 229 241,50 грн.

- 0832615147, яким позивачу за порушення п.п.14.1.27, 14.1.36, 135.1, 135.2, 137.1, 138.1.1, 138.1.4, 138.6, 138.8, 138.10, 134.1.1, 138.3.1 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 85 012,70 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 74 621 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10 391,70 грн;

- 0842615147, яким позивачу за порушення п.85.2 Податкового кодексу України (не надання до перевірки витребуваних документів) визначено штраф в сумі 510 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових запереченнях відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах: 1) не включення позивачем до доходу від операційної діяльності, доходу від безоплатно наданих в оренду основних засобів (меблі, офісна техніка, тощо), що також призвело до заниження ПДВ в цій частині; 2) неправомірного нарахування позивачем амортизації основних засобів, які знаходяться в м. Севастополь та включення такої амортизації до витрат за період з 01.01.2014 - 31.12.2015; 3) неправомірного нарахування та включення позивачем до витрат видатків на утримання таких основних засобів, що знаходяться в м. Севастополі, що також призвело до неправомірного формування податкового кредиту в цій частині; 4) порушення позивачем п.198.5 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 562 190 грн; 5) неправомірного формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПрАТ «Вишгородсільрибгосп» та ПрАТ «Мостобудівне управління-3», внаслідок неможливості ідентифікувати під час проведення перевірки, які витрати пов'язані з капітальним будівництвом необоротних активів (основних засобів).

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно класифікації видів господарської діяльності, ПАТ «Полюс» надає в оренду й експлуатацію власне чи орендоване нерухоме майно (код КВЕД 68.20).

На підставі Договорів оренди нежитлових приміщень, Орендодавець (ПАТ «Полюс») надає в орендне користування нежитлові приміщення.

В перевіряємому періоді були укладені ряд договорів позивача з Орендарями - ТОВ «Глобал Капітал», ФОП «ОСОБА_8», ТОВ «Солодкий замок», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Знахідка» та ФОП ОСОБА_6

Згідно договорів оренди нежитлових приміщень, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове, строкове, платне користування нежитлове приміщення. Сторони погодили вартість за користування орендованим приміщенням. Після підписання Договору оренди, Орендодавець передає орендоване приміщення по Акту приймання-передачі (додаток до Договору). В акті приймання-передачі також зазначається перелік меблів, обладнання, що знаходиться в орендному приміщенні та яке повертається разом з приміщенням після закінчення строку дії договору.

Так, оскільки в договорах оренди не зазначена окремо орендна плата за користування меблями, обладнанням, що знаходяться в наданих в оренду приміщенням, то, на переконання контролюючого органу, ПАТ «Полюс» безоплатно надано послуги по оренді основних засобів (меблів, обладнання, тощо) вказаним вище контрагентам в розмірі 137 590,00 гривень (в 2014 р. - 79248,00 грн. та в 2015 р. на суму - 58 342,00 грн).

Суд першої інстанції вірно вказав, що податковим органом залишено поза увагою, що відповідно до змісту договорів оренди, майно, зазначене в додатку до кожного окремого договору, передано разом з Приміщенням, є його невід'ємною частиною. Орендна плата визначена в договорі нежитлового приміщення та включає і ті умови, що в приміщенні знаходиться майно.

Частиною 1 статті 284 ГК України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України, встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Питання надання майна однією стороною другій на безоплатній основі регулюється п.1 статтею 827 Цивільного кодексу України, де зазначено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Частиною 2 ст. 828 ЦКУ визначено, що Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.

Докази укладення між позивачем та контрагентами-орендарями договорів позички відсутні.

Згідно Положення про ціноутворення Публічного акціонерного товариства «Полюс», наказів №54 від 30.12.2013; №41 від 25.12.2014 p., під час розрахунку базової ціни орендної плати кожного об'єкта враховуються такі чинники, як, в тому числі: наявність майна (інвентаря і обладнання) в приміщенні, що відображається в акті приймання-передачі до договору оренди.

Під час укладення договорів оренди позивачем та контрагентами-орендарями дотримано вимоги ч.1 ст.284, ст. 286 ГК України, ч.1 ст. 762 ЦК України.

Податковим органом не надано доказів укладення між позивачем і контрагентами договорів позички.

Положенням про ціноутворення Позивача передбачено надбавку та врахування чинників наявності майна в приміщенні.

Таким чином, враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно вказав, що позивачем не занижено дохід за вказаними господарськими операціями, адже у вартість користування орендованим приміщенням входить орендна плата за приміщення разом із майном (меблями, обладнанням).

Щодо неправомірного нарахування позивачем амортизації основних засобів, які знаходяться в м. Севастополь та включення такої амортизації до витрат за період з 01.01.2014 - 31.12.2015.

В перевіряємому періоді на балансі ПАТ «Полюс» (рахунок 10 «Основні засоби», субрахунки 103 «Будівлі та споруди», 104 «Машини та обладнання» та 106 «Інструменти, прилади та інвентар») обліковуються: Апартаменти № 160 та №162а, розташовані в м. Севастополь, а також дивани «Мілан», комплекти меблів «Каріббієн», кондиціонери GREEN GWHN 18BCNK, крісла «Мілан», набори кухонні з вбудованою технікою, пилососи SAMSUNG VC-C6650H3K, столи Явір-2, телевізори Philips, холодильники SAMSUNG RT-30GCMB1, шезлонги, що знаходяться в апартаментах в м. Севастополь.

В акті перевірки зазначено, що вищезазначені основні засоби ПАТ «Полюс» протягом 2014 - 2015 років не використовував для провадження господарської діяльності шляхом здачі в оренду чи іншого використання в зв'язку з тимчасовою окупацією в 2014-2015 роках півострова Крим.

Однак, позивач нараховував та включав до складу адміністративних витрат амортизацію вищезазначених основних засобів, загальна сума амортизації основних засобів, нарахованої, в податковому обліку за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 склала 216 369,0 грн.

Податковий орган вказує, що оскільки позивач не здавав в оренду вказані вище апартаменти з ОЗ, останній позбавлений можливості нараховувати на них (ОЗ) амортизацію.

Позивач веде власний бухгалтерський облік на основі, в міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) та П(с)БО.

МСБО 16 «Основні засоби» не передбачає призупинення нарахування амортизації об'єкта ОЗ у випадку, якщо такий об'єкт не використовують або він вибуває з активного використання (§ 55).

Так, згідно п.4 П(с)БО 7 амортизацією є систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вартість, що амортизується, в свою чергу - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Суть амортизації полягає в тому, що для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореної продукції (послуг). Ці відрахування і є амортизацією. Після реалізації створеної продукції (надання послуг) частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до повної величини, яка відповідає первісній вартості основних фондів. Накопичені амортизаційні є джерелом відновлення основних фондів.

Пунктом 14.1.27 статті 14 ПК України (виключений з ПК України з 01.01.2015) передбачено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до абз. в) пп.138.10.2 Податкового кодексу України, амортизація є однією із складових інших витрат підприємства.

Податковий кодекс України не містить в собі норм, які забороняють платнику податків нараховувати амортизацію на основні засоби, які тимчасово не використовуються платником податку в зв'язку з їх знаходженням та тимчасово окупованій РФ території АР Крим. При цьому, на переконання суду, навіть у випадку не здавання в оренду апартаментів з основними засобами, з причин тимчасової окупації АР Крим, вказані основні засоби за цей час в будь-якому випадку втрачають частину своєї первинної вартості (морально зношуються), а відтак, для забезпечення можливості їх нормального використання після припинення окупації АР Крим, позивач цілком обґрунтовано нараховував амортизацію ОЗ в перевіряємому періоді.

Суд першої інстанції вірно вказав, що норма п.14.1.27 втратила чинність з 01.01.2015, в той час як контролюючий орган, посилаючись на дану норму, вважає неправомірним нарахування позивачем амортизації на ОЗ, в тому числі, в 2015 році.

Отже, в цій частині посилання податкового органу є необгрунтованими.

Щодо неправомірного нарахування та включення позивачем до витрат видатків на утримання основних засобів, що знаходяться в м. Севастополі, що також призвело до неправомірного формування податкового кредиту в цій частині.

В перевіряємому періоді ПАТ «Полюс» укладено з ТОВ Науково-виробнича фірма «Реле» договір № 107-160,162 а/К від 03.01.2013 про надання послуг з обслуговування будинку в місті Севастополі. Протягом перевіряємого періоду ПАТ «Полюс» відносило на адміністративні витрати вартість комунальних послуг (електроенергія, опалення вода, тощо) та послуг по утриманню прибудинкової території апартаментів № 160 та 162а, розташованих в м. Севастополь.

Позиція податкового органу зводиться до того, що оскільки позивач апартаменти в оренду не здавав, то він позбавлений можливості відносити до адміністративних витрат, витрати на електроенергію, опалення, тощо по вказаним апартаментам, посилаючись на п.144.3 ПК України.

Суд критично ставиться до такої правової позицію контролюючого органу.

Згідно п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Предмет договору про надання послуг з обслуговування апартаментів між ПАТ «Полюс» і ТОВ «Науково-виробнича фірма «Реле» та утримання прибудинкової території апартаментів №160 та 162а, розташованих в м. Севастополь не відноситься до переліку, зазначеного в вищезазначеному п. 144.3, а отже, ПАТ «Полюс» мало включити до складу адміністративних витрат витрати на отримання зазначених послуг.

Таким чином, доводи податкового органу в цій частині є необґрунтованими.

Щодо порушення позивачем п.198.5 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 562 190 грн, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Вбачається, що в Акті перевірки (стор. 49) визначено порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України - заниження податкового зобов'язання на суму 562 190,00 грн на підставі не використання в господарській діяльності шляхом здачі в оренду основних засобів (меблі, кондиціонери, крісла, кухонна техніка тощо), які знаходяться в апартаментах №160 та №162А в м. Севастополь.

Податковий орган посилається на пункт 26 підрозділу 10 розділу XX Кодексу на період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з урахуванням особливостей застосування Кодексу, Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (Закон №1636).

Згідно з пунктом 3.2. статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з урахуванням особливостей застосування Кодексу, Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (Закон №1636), у межах ВЕЗ «Крим» створено вільну митну зону, що за своїм функціональним типом є одночасно вільною митною зоною комерційного, сервісного та промислового типу згідно із ст.430 Митного кодексу України. У свою чергу, відповідно до ст.9 Митного кодексу України, для цілей застосування положень розділів V і IX Митного кодексу України території вільних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.

Податковий орган робить висновок, що при здійсненні платниками податку операцій з відчуження об'єктів основних засобів, місцем розташування яких відповідно до п.186.1-186.4 ст.186 Кодексу є територія ВЕЗ «Крим», податок на додану вартість не справляється, тобто за цими операціями у резидента - платника ПДВ не виникає об'єкт оподаткування ПДВ (незалежно від того хто є покупцем - резидент чи нерезидент).

Протягом 2014-2015 років об'єкт з основними засобами не використовувалися в неоподаткованих операціях, а згідно з абз.2 пп. «г», п.198.5 Податкового кодексу України, з метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідачем не доведено факту використання основних засобів в неоподаткованих операціях, підтвердженого первинними документами, то доводи відповідача щодо необхідності нарахування зобов'язань з ПДВ на залишкову вартість основних засобів є неправомірними.

Посилання на неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПрАТ «Вишгородсільрибгосп» та ПрАТ «Мостобудівне управління-3», внаслідок неможливості ідентифікувати під час проведення перевірки, які витрати пов'язані з капітальним будівництвом необоротних активів (основних засобів), не беруться до уваги, оскільки розділом 3.2.2. (стор. 57) Акту перевірки «Податковий кредит» встановлено, що ПАТ «Полюс» (Замовник) укладено з ПрАТ «Вишгородсільрибгосп» (Виконавець) договори:

№2 від 22.07.2015, відповідно до якого Виконавець бере на себе зобов'язання за завданням Замовника надавати послуги транспортними засобами та землерийно-планувальними механізмами, які є цього власністю, разом з екіпажем для виконання земляних робіт об'ємом 17500 м. куб. на приватному об'єкті Замовника та № 5 від 20.11.2015, згідно якого виконавець зобов'язується надавати послуги транспортними засобами та землерийно-планувальними механізмами, які є його власністю, разом з екіпажем для розчистки меліоративних каналів на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Виконання вказаних договорів відповідачем не заперечується та підтверджується копіями актів виконаних робіт та виписаними Виконавцем податковими накладними.

ПАТ «Полюс» (Замовник) укладено з ПрАТ «Мостобудівне управління-3» (Виконавець) договір № 22/07/2015 від 22.06.2015, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець межах договірної ціни власними та залученими силами і засобами виконує роботи (послуги) по облаштуванню переходу до земельних ділянок, що належать ПАТ «Полюс» на правах власності в с. Сувид Вишгородського району Київської області.

Виконання умов даного договору відповідачем не заперечується та підтверджується копіями актів виконаних робіт.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що акт перевірки не містить в собі висновків про «безтоварність» зазначених вище господарських взаємовідносин.

З огляду на викладене, ПАТ «Полюс» суми ПДВ по взаємовідносинам з ПрАТ «Вишгородсільрибгосп» в розмірі 73 750,00грн та ПрАТ «Мостобудівне управління-3» в розмірі 145 000,00грн. віднесено до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит по вказаним господарським операціям з огляду на те, що ПАТ «Полюс» не надано документи які вимагалися в запиті №3 від 21.02.2017р., а саме: Проект будівництва по землям (40 Га (загальна площа земель, що перебувають у власності позивача), розташованим у с. Сувид, Вишгородського району Київської області, а надано лише проект стайні на 4 Га.

Такі посилання є необґрунтованими, оскільки в перевіряємому періоді проекту будівництва по землям (40 Га) не існувало, а землевпорядні роботи виконувались у чіткій відповідності до Проекту стайні на 4 га, який наявний в матеріалах справи (а.с. 110-121 том 2) та надавався позивачем до перевірки (ст. 61 Акту).

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень 0822615147, 0832615147, 0842615147.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст постанови виготовлено 08.11.2017 року.