Постанова № 70242957, 07.11.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9976/17

Провадження №: 2-а/752/353/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді Ладиченко С.В.

за участю секретаря - Лебедєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпровського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач просить суд: 1) Поновити їй пропущений строк звернення до суду; 2) Визнати протиправними дії Дніпровського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області стосовно відмови їй у відновленні виплати з 01.06.2015 раніше призначеної довічно пенсії за вислугу років та проведення її перерахунку відповідно до довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 04.04.2017 №18- 171зп з розрахунку 90 відсотків без обмежень; 3) Зобов'язати Дніпровське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відновити 01.06.2015 рокувиплату раніше довічно призначеної з відповідно доЗакону України «Про прокуратуру» ( в редакції чинній на момент призначення пенсії) без обмеження граничного розміру суми пенсійної виплати та провести її перерахунок згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від04.04.2017 № 18-17ІЗП про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663- III), з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку із 01.01.2016, без обмеження граничного розміру суми пенсійної виплати; 4) Стягнути на її користь з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору.

У мотивування позовних вимог позивач вказуєщо в органах прокуратури на прокурорських посадах працює з 12.05.1994 року і на даний час, а з 05.03.2003 року і по теперішній час - у Генеральній прокуратурі України. З 22.09.2015 року обіймає посаду прокурора відділу державного обвинувачення у вищих судах управління підтримання державного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України.

З 21.04.2010 року вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області (на даний час - Дніпровське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області після реорганізації шляхом злиття відповідно до Постанови КМУ №988 від 21.12.2016), де отримувала пенсію, призначену довічно на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У зв'язку з прийняттям Закону України № 213-УІІІ від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відповідачем з 01.04.2015 виплату їй вказаної пенсії було припинено.

З цього приводу 26.01.2017, 03.03.2017, 26.04.2017 року вона зверталася із заявами до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області ( на даний час Дніпровське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області - Солонянський відділ) про відновлення виплати пенсії без обмеження її граничного розміру з 01.06.2015 та проведення перерахунку з 01.01.2016 раніше призначеної пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 04.04.2017 №18-171зп у розмірі 90 відсотків та виплати без обмеження граничного розміру пенсії, у зв'язку зі збільшенням посадових окладів та відповідно заробітної плати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Право на поновлення її пенсії відповідач не визнав та листами від 01.02.2017 року, 13.03.2017 року, 03.05.2017 року відмовив їй в цьому.

Позивач вважає що дії Дніпровського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області є протиправними та такими, що порушують її конституційні права, та суперечать вимогам ст. ст. 19-22, 46-64 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та змісту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року.

Відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (яким внесено зміни до п. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1991 р.), що набрали законної сили з 01.04.2015, тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня , 2015 року, особам, на яких поширюється дія цього закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб наяких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у період роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

В подальшому Законом України від 24.12.2015 року внесено зміни до п. 15 ст. 86 нового Закону України «Про прокуратуру» 2015 р., та термін дії цих обмежень встановлено з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Законом України від 06.12.2016 року внесено зміни до п. 15 ст. 86 нового Закону України «Про прокуратуру» 2015 р. і термін дії цих обмежень продовжено до 31 грудня 2017 року.

Згідно з п. 2 розділу III Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII, порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановленим цим Законом, поширюється на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.

Разом з тим, відповідно до п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 № 213-УІІІ, у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. ;

Разом з тим відповідачем не враховано що пенсія їй призначалась та виплачувалась на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001 року, яка діяла станом на квітень 2010 року, тому до неї не можуть застосовуватись положення Законів України від 24.12.2015 року, якими внесено зазначені вище зміни до Закону України «Про прокуратуру», оскільки дія закону не має зворотної сили у часі.Тому з 01.06.2015 року підлягає відновленню виплата їй пенсії, яка була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», та яку вона отримувала до 01.04.2015, оскільки відпали обставини, які б перешкоджали їй отримувати пенсію за вислугою років.

Позивач вказує, що вважає що оскільки пенсія їй була призначена до набрання законної сили Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, а саме до 01.10.2011 року, яким внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, вважає, що зазначені обмеження на неї не поширюються.

В судовому засіданні позивач позов підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду письмове заперечення на позов яке приєднане до матеріалів справи( а.с.113-115).

Вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працює в органах прокуратури, а на теперішній час у Генеральній прокуратурі України, та з 22.09.2015 року обіймає посаду прокурора відділу державного обвинувачення у вищих судах управління підтримання державного обвинувачення.

З 21.04.2010 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області (на даний час - Дніпровське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, де отримувала пенсію, призначену довічно на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

У зв'язку з прийняттям Закону України № 213-УІІІ від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відповідачем з 01.04.2015 виплату їй вказаної пенсії було припинено.

З цього приводу 26.01.2017, 03.03.2017, 26.04.2017 року вона зверталася із заявами до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області ( на даний час Дніпровське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області - Солонянський відділ) про відновлення виплати пенсії без обмеження її граничного розміру з 01.06.2015 та проведення перерахунку з 01.01.2016 раніше призначеної пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 04.04.2017 №18-171зп у розмірі 90 відсотків та виплати без обмеження граничного розміру пенсії, у зв'язку зі збільшенням посадових окладів та відповідно заробітної плати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Право на поновлення її пенсії відповідач не визнав та листами від 01.02.2017 року, 13.03.2017 року, 03.05.2017 року відмовив їй в цьому.

Суд вважає дії відповідача що дії відповідача щодо відмови позивачу у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років та проведення її перерахунку відповідно до довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 04.04.2017 №18- 171зп з розрахунку 90 відсотків частково незаконними, а саме у частині часу з якого пенсія підлягає відновленню.

Час з якого виплата пенсії підлягає відновленню позивачу це 01.01.2017 року, а час з якого Розмір пенсії підлягає перерахунку - 04.04.2917 року , у відповідності до виданої довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 04.04.2017 №18-171зп.

Щодо виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру, то у цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Закон України № 213-УІІІ від 02.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» було внесено зміни до пенсійного забезпечення громадян України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» тимчасово, по 31 грудня 2016 року:

-пенсії/щомісячне довічне грошове утримання особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють напосадах державної служби в державних органах, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-УІІІ "Про державну службу", а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", не виплачуються;

-у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ "Про державну службу" (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2017 р. пенсія, призначена відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ "Про державну службу" , у період роботи на посадах державної служби в державних органах, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-УІІІ "Про державну службу", а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".Після звільнення з роботи виплата пенсії поновлюється.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» працівникам прокуратури збільшено посадові оклади, що згідно зі ст.50-1 Закону (в редакції на момент призначення пенсії) є підставою для перерахунку пенсії за вислугою років.

Згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», ;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Проте, вказані зміни законодавства не містять вимогу щодо заборони перерахунку раніше призначеної пенсії.

Аналогічна правова позиція викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року (справа № К/800/15163/16).

На час призначення позивачу пенсії та її нарахування умови і порядок пенсійного забезпечення прокурорів регулювались положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XIIіз відповідними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

З урахуванням цієї норми, позивачу у 2010 році було призначено пенсію.

Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали.

Відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІпризначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій ;провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Враховуючи це при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законом №3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII та втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2015 року №1697-VII.

Пенсія позивачу була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції Закону України, що діяла до набрання чинності вищезгаданими законами. Крім цього, зміни, внесені до цієї статті, стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.

Згідно із ст. ст. 22, 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії прав і свобод визначаються законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Оскільки призначення органами Пенсійного фонду України пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, тому при проведенні перерахунку пенсії застосуванню підлягає редакція Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення саме на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13, де зазначено, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії, а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч.13 ст.86 Закону №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Частиною 20 ст.86 Закону №1697-VII передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проте, неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35,частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Частиною 1 ст.44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

У відповідності до норми ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Згідно з положеннями п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Відповідно до п.1.7 Порядку № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно з абз.2 п.4.1 Порядку № 22-1, заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Необхідною умовою для перерахунку пенсії є заява про перерахунок пенсії та документи, подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. При цьому, такий перерахунок має здійснюватися виходячи із норм законодавства, які були чинними на момент призначення пенсії позивачу, тобто в розмірі 90% від заробітної плати.

Відповідна довідка про розмір заробітної плати на аналогічній посаді позивачем була надана.

Положення п. 5 Розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не можуть бути підставою відмови у проведенні перерахунку пенсії, оскільки вказані зміни законодавства не містять вимогу щодо перерахунку раніше призначеної пенсії, а стосуються лише призначення пенсій особам, які підпадають під його дію.

Право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Враховуючи наявність підстав для перерахунку пенсії та зважаючи на те, що виникнення права на перерахунок пенсії нерозривно пов'язане із фактом звернення особи за таким перерахунком, суд приходить до висновку щодо зобов'язання відповідача перерахувати пенсію позивачу у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, що діяла станом на період призначення пенсії) в розмірі 90% від місячного заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури наданої позивачем.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» з 01 січня 2017 р. максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У частині вимог позивача щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру, суд вважає позовні вимоги у цій частині такими що не можуть бути задоволені.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР) , здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд не може підміняти собою законодавчий орган, встановлюючи додаткові підстави для збільшення максимального розміру пенсії своєю постановою, там де вони визначені законодавчим органом.

Підстав для поновлення позивачу строку для звернення з позовними вимогами щодо відновлення виплати пенсії з 01.06.2015 року суд не вбачає оскільки як встановлено в судовому засіданні вперше позивач звернулась до відповідача з заявою про відновлення виплати пенсії 26.01.2017 р., а потім зверталась 03.03.2017 року та 26.04.2017 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалюється на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпровського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області стосовно відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати з 01.01.2017 раніше призначеної довічно пенсії за вислугу років та проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 04.04.2017 №18-171зп з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку вказаного в довідці.

Зобов'язати Дніпровське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відновити ОСОБА_1 з 01.01.2017виплату раніше довічно призначеної з відповідно доЗакону України «Про прокуратуру» ( в редакції чинній на момент призначення пенсії) та провести її перерахунок згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від04.04.2017 № 18-171 ЗП про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663- III), з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку із 01.01.2017 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 640 грн. (шістсот сорок гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами які не були присутніми в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отриманні копії постанови.

Суддя: С.В. Ладиченко