Рішення № 70241907, 15.11.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на заочне рішення Костопільського районного суду від 07 червня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Костопільського районного суду від 07 червня 2017 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 146760,49 грн. внесків сплачених за нікчемним правочином.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» в дохід держави 1467,60 грн. судового збору.

В поданій на рішення апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» вказує на його незаконність з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, встановивши недійсність Угоди № 375049 з додатками від 13 січня 2012 року, предметом якої було надання послуг системи ОСОБА_2, спрямованих на придбання автомобіля, та безпідставно застосував до спірних відносин реституцію в частині повернення на користь позивача сплачених коштів на виконання умов нікчемного правочину.

Судом не враховано, що підписаною Угодою та ст. 13 Додатку № 2 до угоди передбачено порядок повернення коштів, відповідно до яких позивачу має бути повернуто 41,3840% від ціни автомобіля, що становить 106 460,34 грн. після лише після повернення коштів 34 учасникам, які розірвали угоду раніше ніж позивач.

Судом залишено поза увагою наявність рішень Апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2015 року та висновків ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляді цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2015 року та Ухвали Верховного Суду України від 14 січня 2016 року по справі №564/366/15-ц, якими відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів виходячи з аналогічно заявлених позовних вимог позивачем в суді першої інстанції.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову .

В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обгрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив з того, що Угода № 375049 з додатками від 13 січня 2012 року є недійсною, а тому до спірних відносин підлягають застосування наслідки недійсності правочину, тобто на користь позивача підлягають стягнення усі сплачені за угодою внески.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів (чистих внесків) у зв’язку із розірванням угоди № 375049 від 13 січня 2012 року.

Із вимогами про повернення грошових коштів з підстав порушення на момент укладення угоди положень ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст..215, 216, 230 ЦК України та визнання угоди недійсною, з цих підстав, позивач до суду не звертався.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2012 року між сторонами було укладено угоду № 375049 з додатками, предметом якої було надання послуг системи ОСОБА_2, спрямованих на придбання автомобіля в групах. Опис діяльності зазначеної програми відображено у Правилах функціонування системи придбання в групах "Авто Так" (Додаток №02 до угоди № 375049) (а.с. 10-17).

Згідно умов зазначеного договору, відповідач виступав виконавцем певних послуг по придбанню автомобіля, а позивач зобов'язувався оплачувати послуги, пов'язані зі вступом до системи при укладанні угоди, вносити плату за послуги, пов'язані з видачею автомобіля за системою при наданні такого права, щомісячно сплачувати повні внески та інші обов'язкові платежі після отримання автомобіля в натурі.

На виконання угоди № 375049 позивач сплатив 13 січня 2012 року вступний внесок у розмірі 6 796,80 грн., а також одноразові та щомісячні платежі з січня 2012 року по травень 2013 року на загальну суму 146 760,49 грн. (а.с. 4-9).

Згідно ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Статтею 13 додатку № 2 до Угоди сторони визначили порядок і наслідки її розірвання.

Відповідно до п. 13.4.1. ст. 13 додатку № 2 до Угоди в першу чергу повертаються кошти учаснику, який розірвав угоду внаслідок настання наступних непередбачених обставин, що виникли під час дії угоди: отримання ним інвалідності або смерті свого подружжя, або набуття учасником статусу безробітного. За вимогою ТОВ «Авто Просто» учасник зобов'язується надавати документи, які підтверджують виникнення вищезазначених обставин. За підтверджених обставин згідно з цим пунктом, учаснику повертаються сплачені чисті внески без вирахування відступного.

Згідно з п. п. 13.4.2 п.13.4 ст. 13 додатку № 2 у наступну чергу повертаються чисті внески тим учасникам, які розірвали Угоду, не посилаючись на обставини, викладені в попередньому пункті. При цьому, пріоритет у групі надається тому учаснику, який першим подав письмову заяву про розірвання угоди, а в разі, коли такі заяви було подано одночасно кількома учасниками, пріоритет надається учаснику, номер угоди якого є меншим.

Як вбачається згідно з п. 13.4. ст. 13 додатку № 2 до Угоди, кошти повертаються в порядку, що побудована на принципі черговості.

Відповідно до ст. 10 Угоди підписання цієї Угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди й додатків до неї.

З такими умовами позивач погодився, підписуючи Угоду.

11 листопада 2014 року ОСОБА_1 подав заяву до ТзОВ «Авто Просто» про розірвання угоди № 375049 від 13 січня 2012 року (а.с. 59).

22 грудня 2014 року ТзОВ «Авто Просто» повідомило позивача про отримання цієї заяви та про те що вказана угода була розірвана раніше.

Разом з тим, згідно довідки ТзОВ «Авто Просто» б/н від 14 квітня 2017 року вказану угоду розірвано ще в липні 2014 року, а до того як повернути чисті внески ОСОБА_1, відповідач зобов’язаний повернути коштів 34 учасникам, які розірвали угоду раніше ніж позивач (а.с.50).

Отже, передчасне повернення коштів позивачу з Фонду для повернення коштів, порушує права інших учасників, які стоять в черзі на повернення коштів перед ним.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не доведено, що настала подія - його черга на отримання коштів, внаслідок якої у відповідача настав обов'язок виконання зобов'язання перед ним.

За наведених положень законодавства, умов Угоди та обставин справи вимоги позивача про дострокове повернення спірної суми є передчасними, з огляду на те, що ТОВ «Авто Просто» має повернути сплачені чисті внески 34 учасникам системи, які розірвали угоди раніше, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" задовольнити.

Заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 07 червня 2017 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: