Постанова № 70241669, 30.10.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2654/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2017 року

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі – Михайленко О.С.,

за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Рівненського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов"язання провести перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просила:

1.Визнати неправомірними дії Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з приводу відмови у перерахунку її пенсії за віком відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 90% суми заробітної плати працюючого державного службовця, починаючи із 01.02.2017, в зв’язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям – працівникам Національного банку України на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.07.2015 №456, постанови Правління Національного банку України від 01.04.2016 №229/ДСК «В» «Про затвердження розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників Національного банку України».

2.Зобов’язати Рівненське об’єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області перерахувати ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 90% суми заробітної плати працюючого державного службовця, починаючи із 01.02.2017, в зв’язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям – працівникам Національного банку України на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.07.2015 №456, постанови Правління Національного банку України від 01.04.2016 №229/ДСК «В» «Про затвердження розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників Національного банку України» та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.

В обґрунтування позову зазначила, що вона, перебуваючи на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області, отримує пенсію державного службовця, виходячи із 90% суми заробітної плати. На підставі постанови Правління Національного банку України від 10.07.2015 № 456 та від 01.04.2016 № 229/ДСК «В» «Про затвердження розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників НБУ» вона подала письмову заяву з проханням про перерахунок пенсії та надала довідку НБУ від 20.01.2017 №17-0008/1465, в якій відображена заробітна плата за аналогічною посадою з якої вона пішла на пенсію. Проте, відповідач листом за №90/10 від 30.01.2017 повідомив, що постановою КМУ «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 було виключено положення із постанови КМУ «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 №865 щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу». Таким чином, з урахуванням викладеного, відмовив позивачу у перерахунку пенсії у зв’язку з відсутністю правовстановлюючої норми на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії. У зв'язку з цим, ОСОБА_2 була вимушена звернутись до суду із позовом, оскільки вважає такі дії відповідача неправомірними та просить зобов’язати його до вчинення таких дій.

Відповідач подав суду письмові заперечення проти адміністративного позову (а.с.19), в яких просить відмовити позивачу у задоволенні позову, покликаючись на відсутність механізму перерахунку пенсії на момент виникнення спірних правовідносин. Окрім цього вказує, що довідка про заробітну плату, видана Національним банком України всупереч положенням чинного законодавства, без відсутності правових підстав, відтак не є належним та допустимим доказом у справі. З цих підстав просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні 30.10.2017 року проти переходу до письмового провадження не заперечила. Адміністративний позов підтримала повністю, просить його задовольнити. Додатково повідомила, що відмовляючи в перерахунку пенсії відповідач діяв всупереч принципу верховенства права, законності та без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття ним рішення.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належний чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Так відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.

Дослідивши адміністративний позов, заперечення проти позову, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд встановив і врахував наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи на обліку у Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області отримує пенсію за віком, що обчислюється їй у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі – Закон №3723-ХІІ).

Статтею 37-1 Закону №3723-ХІІ (в редакції до 01.05.2016) передбачалось, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 (в редакції до 09.12.2015, далі – постанова КМУ №865) було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії визначалась, виходячи з заробітної плати працюючих державних службовців за тими ж посадами.

Відповідно до пункту 4 постанови КМУ №865 (в редакції до 09.12.2015) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Пунктом 5 постанови КМУ №865 (в редакції до 14.09.2016) передбачалось, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

Як встановлено судом на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.07.2015 №456, постанови Правління Національного банку України від 01.04.2016 №229/ДСК «В» «Про затвердження розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників Національного банку України» підвищено посадові оклади (тарифні ставки) працівникам Національного банку України. Як вважає позивач, враховуючи вказане він набув право на перерахунок розміру пенсійної виплати, про що з відповідним листом ОСОБА_2 19.01.2017 звернулась до відповідача.

Листом від 30.01.2017 за №90/10 відповідач відмовив в задоволенні такої заяви у зв’язку з відсутністю правової норми, яка надавала би право на реалізацію таких правовідносин (а.с.12)

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», до постанови КМУ №865 внесені зміни, а саме виключено пункт 4, та пункт 5 викладено в новій редакції.

У зв'язку з внесеними змінами, суд приходить до висновку, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, постанова КМУ №865 не містила положень про порядок перерахунку пенсії державного службовця, а з 14.09.2016 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №622.

Форма довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям була затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 № 15-1 (абз. 3 п. 1 постанови).

У зв'язку із прийняттям постанови Пенсійного фонду №15-2 від 04.07.2016 були виключені абзаци 3 та 4 пункту 1 постанови Правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 № 15-1, а саме: скасована форма довідки про заробітну плату, яка подається для перерахунку пенсії непрацюючими державними службовцями.

Судом встановлено, що довідка про заробітну плату для перерахунку пенсії від 20.01.2017 №17-0008/1465, видана Національним Банком України згідно форми, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 № 15-1.

Таким чином, суд оцінює критично довідку про заробітну плату для перерахунку пенсії від 20.01.2017 №17-0008/1465, що подавалась ОСОБА_2 відповідачу для перерахунку пенсії, як доказ наявності підстав для перерахунку пенсії, оскільки на момент видачі такої довідки Національним Банком України її форма була скасована.

На момент виникнення спірних правовідносин ст. 37-1 Закону №3723-ХІІ, яка передбачала порядок перерахунку призначених пенсій втратила чинність на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон №889-VIII), а як наслідок не підлягає до застосування, починаючи із 01.05.2016.

Відповідно до ст. 90 Закону №889-VIII , пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Таким чином, з 01.05.2016 Законом №889-VIII, по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Закон №1058-IV не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як збільшення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Чинність Закону в часі регламентується нормами ст. 152 Конституції України, а саме: «Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».

Частина 1 статті 8 Конституції України передбачає, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Таким чином, до спірних правовідносин при розгляді публічно-правового спору щодо перерахунку пенсії позивача із 01.02.2017 підлягає застосуванню Закон №889-VIII, який не передбачає можливості перерахунку пенсій у зв'язку з підняттям заробітної плати працюючим державним службовцям.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом із досліджених матеріалів справи, дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови у перерахунку пенсії ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 11, 17, 18, 71, 160, 161, 162 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовити повністю.

Постанова за результатами її розгляду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_3