Вирок № 70241540, 15.11.2017, Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2209/17

15 листопада 2017 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю

прокурора Шеремет Л.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

представник потерпілої юридичної особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017180150000653 від 18 серпня 2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м.Костопіль Рівненської області, громадянин України, проживає за адресо АДРЕСА_1, із середньою спеціальною освітою, працездатний, який не працює та не навчається, депутатом ради не являється, державних нагород та пільг не має, раніше несудимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 Кримінального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 згідно наказу №1195-К від 31 березня 2017 року, перебував на посаді оператора заправних станцій на 1 ставку в структурному підрозділі "Автозаправна станція №16-04 "Костопіль 2" з 01 квітня 2017 року, в порядку переведення з TOB "Енергія Джерела", з окладом згідно штатного розпису без терміну випробування (код ЄДРПОУ 38740702, юридична адреса: 43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька 38) з повною матеріальною відповідальністю.

Виконуючи свої обов'язки оператора АЗС 16-04 м.Костопіль, які безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому Роботодавцем матеріальних цінностей (в тому числі рухомих та нерухомих активів (основних засобів та МНМА) на ввіреній йому АЗК за адресою м.Костопіль вул.Коперніка 40, і у зв'язку з цим зобов'язується: а) бережно відноситись до переданих йому для зберігання або для інших цілей матеріальних цінностей Роботодавця (в тому числі рухомих та нерухомих активів (основних засобів та MHMA) на ввіреній йому АЗК за адресою м.Костопіль вул.Коперніка 40, і застосовувати заходи по запобіганню спричиненням їм шкоди, розкрадання, втрати чи іншого пошкодження; б) своєчасно повідомляти Роботодавця про всі обставини, які загрожують забезпеченню цілості ввірених йому матеріальних цінностей; г) брати безпосередню участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей, ОСОБА_1, користуючись тим, що належні роботодавцю матеріальні цінності перебувають у його віданні, в ніч з 17.08.2017 року на 18.08.2017 року умисно, шляхом незаконного безоплатного відчуження майна іншим особам, допустила привласнення матеріальних цінностей Роботодавця (бензину А-92 в кількості 40 літрів), вартістю за літр 23,49 гривень на загальну суму 939 грн. 06 коп.

Зокрема, ОСОБА_1, користуючись тим, що належні роботодавцю матеріальні цінності які були йому ввірені, в ніч з 17.08.2017 року на 18.08.2017 року умисно, шляхом незаконного безоплатного відчуження майна іншим особам, допустив привласнення матеріальних цінностей ВРД "WOG Ритейл" на АЗС 16-04 "Костопіль Центр", що встановлено за результатами інвентаризації, проведеної 28.08.2017 року.

Вказані дії кваліфіковані за ч.1 ст.191 Кримінального кодексу України, тобто привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

В судовому засіданні ОСОБА_1, свою вину визнав в повному обсязі, визнає усі обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаюється, всю завдану шкоду ним добровільно відшкодовано. Від дачі додаткових пояснень відмовився. Окрім того, ОСОБА_1 подав суду заяву про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році".

Представник потерпілої юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "WOG Ритейл" в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Привласнений нафтопродукт повернуто в повному обсязі органами досудового слідства.

У судовому засіданні прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просить суд проводити судове засідання в спрощеному провадженні.

Обвинувачений не заперечив щодо проведення судового засідання в спрощеному провадженні, його наслідки йому цілком зрозумілі.

Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, а саме привласнення чужого майна, яке було ввірене особі. Такі дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.191 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.191 Кримінального кодексу України, кваліфікується як злочин середньої тяжкості.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 виду та розміру покарання, суд в якості обставин, які його пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, приймає до уваги те, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, щиро розкаюється у вчиненому, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг чи заяв від односельчан відносно нього відсутні, завдані збитки відшкодовано в добровільному порядку, на утриманні має неповнолітню дочку.

Обставини, які відповідно до ст.67 Кримінального кодексу України, обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлені.

Відповідно до ст.50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Санкція ч.1 ст.191 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про призначення покарання в межах санкції частини першої статті 191 Кримінального кодексу України у виді штрафу.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році", судом враховується наступне.

Відповідно до ст.92 Конституції України, Законом України оголошується амністія.

Відповідно до п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році", постановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Закон України "Про амністію у 2016 році" набрав чинності 07 вересня 2017 року.

Протягом 2006-2016 років стосовно ОСОБА_1 амністія або помилування не застосовувались.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народилася ОСОБА_2, батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про що складено відповідний актовий запис за №65.

На день розгляду справи у суду відсутні відомості щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на день набрання чинності Законом України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, а отже підпадає під дію п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Відповідно до ч.1 ст.74 Кримінального кодексу України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.85 Кримінального кодексу України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.86 Кримінального кодексу України, амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Згідно приписів ст.3 Закону України "Про застосування амністії в Україні" установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році" підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Речовий доказ, чеки з "АЗС ТОВ ВОГ РИТЕЙЛ" №32057 та №32056, прилучені до матеріалів кримінального провадження №12017180150000653 від 18 серпня 2017 року, як речовий доказ, які знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Речовий доказ, оглянуті та вилучені 18.08.2017 року на території АЗС у м.Костопіль по вул.Коперніка 40, дві каністри ємкістю 20 літер кожна з бензином А-92, акумуляторна батарея марки "Westa" та резиновий шланг з під'єднаним моторчиком, прилучені до матеріалів кримінального провадження №12017180150000653 від 18 серпня 2017 року, як речовий доказ, дві каністри ємкістю 20 літер кожна з бензином А-92, які передані на зберігання ОСОБА_4, після набрання вироком законної сили вважати повернутими за належністю, акумуляторна батарея марки "Westa" та резиновий шланг з під'єднаним моторчиком, які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів, після набрання вироком законної сили знищити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 377, 475, 122, 124 КПК України, п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році", суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 /п'ятдесяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п'ятдесят/ гривень.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання на підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Речовий доказ, чеки з "АЗС ТОВ ВОГ РИТЕЙЛ" №32057 та №32056, прилучені до матеріалів кримінального провадження №12017180150000653 від 18 серпня 2017 року, як речовий доказ, які знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Речовий доказ, оглянуті та вилучені 18.08.2017 року на території АЗС у м.Костопіль по вул.Коперніка 40, дві каністри ємкістю 20 літрів кожна з бензином А-92,передані на зберігання ОСОБА_4, після набрання вироком законної сили вважати повернутими за належністю.

Речовий доказ, оглянуті та вилучені 18.08.2017 року на території АЗС у м.Костопіль по вул.Коперніка 40, акумуляторну батарею марки "Westa" та резиновий шланг з під'єднаним моторчиком, які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів, після набрання вироком законної сили знищити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовувався.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд Рівненської області суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяВ. В. Левчук