Рішення № 70241137, 13.11.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Провадження № 2/554/417/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

судді - Чуванової А.М.,

при секретарі - Садошенко М.П.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом доПублічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», у якому, з урахуванням уточнень, просив: стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в розмірі 332362,22 гривень, 3% річних – 48572,83 гривень, індекс інфляції – 369668,32 гривень, заробітну плату за час затримки розрахунку в розмірі 358788,69 гривень, а всього: 1109392,56 гривень, а також моральну шкоду в розмірі 200000 гривень. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він з 16.12.1992 року працював в Тресті бурових робіт «Укрбургаз» Полтавського управління борових робіт на різних посадах. Наказом ДК «Укргазвидобування» №1 від 27.11.1998 року Полтавське УБР «Укрбургаз» з 01.01.1999 року було перейменовано в Полтавське відділення бурових робіт БУ «Укрбургаз». Наказом №41-к НАК «Нафтогаз України» ДК «Укргазвидобування» Бурового управління «Укрбургаз» Полтавського відділення бурових робіт від 05.05.2003 року ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника начальника відділення з капітального будівництва. Відповідно до рішення установчих зборів ПАТ «Укргазвидобування» від 25.12.2012 року філію ДК «Укргазвидобування» НАК «НафтогазУкраїни» БУ «Укрбургаз» перейменовано з 27.12.2012 року в філію БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування».

28.04.2016 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням. При звільненні, коли ОСОБА_1 отримав розрахунок, то з’ясував, що він не в повному розмірі отримував заробітну плату з моменту призначення його на посаду заступника начальника відділення з капітального будівництва Полтавського відділення бурових робіт Бурового управління «Укрбургаз» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».

Наказом №62-к від 01.06.2007 року ОСОБА_1 було призначено в.о.начальника відділення на період відпустки ОСОБА_2, тобто з 01.06. по 06.06.2007 року. Позивач не отримав заробітну плату за виконання трудових обов’язків начальника відділення, що підтверджується розрахунковим листом за червень 2007 року. В п.1 примітки Додатку №2 до колективних договорів відповідача, а саме: на 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, 2009-2010 року, 2001 рік, 2012-2014 роки, зазначено, що схеми посадових окладів заступників, керівників, головних бухгалтерів і заступників, головних інженерів установлюється в розмірі до 20% нижче схем посадових окладів відповідного керівника, якщо воно не передбачено в Додатку 2, а радників, помічників керівника відповідно - на 40%. Вищеперелічені колективні договори діяли з 2003 року по день звільнення позивача з посади. Позивач вказав, що він отримував заробітну плату з порушенням умов колективних договорів, так як умови оплати його праці були змінені в односторонньому порядку відповідачем, що є порушенням вимог ст.22 Закону України «Про колективні договори» та ч.4 ст.97 КЗпП України.

При переведенні ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділення з капітального будівництва НАК «Нафтогаз України» ДК «Укргазвидобуваннч» Бурового управління «Укрбургаз» Полтавського відділення бурових робіт йому був встановлений посадовий оклад по найвищій межі, після чого атестацій ніяких не проводилося. В порушення норм трудового законодавства відповідач змінив в односторонньому порядку коефіцієнт співвідношення посадового окладу, який передбачений Додатком 2.2. до колективних договорів відповідача, а саме 01.03.2005 року та 01.01.2016 року, в результаті чого він не отримав заробітну плату в повному обсязі.

Згідно висновку судово-економічної експертизи Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім..засл.проф.М.С.Бокаріуса №421 від 27.07.2017 року, розрахунок позовних вимог ОСОБА_1 з урахуванням тих обставин, що з моменту призначення на посаду заступника начальника відділення з капітального будівництва філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» йому встановлений максимальний оклад документально підтверджується в сумі 750603,87 гривень, в тому числі 332362,22 гривень сума недовиплаченої заробітної плати за період з березня 2005 року по травень 2016 року; компенсація за несвоєчасно виплачені доходи 48572,83 гривень річних. Згідно вказаного висновку середньоденна заробітна плата встановлена в сумі 1022,19 гривень. До 26.09.2017 року строк затримки розрахунку складає 351 день, тобто заробітна плата за час затримки розрахунку складає 358788,69 гривень.

Крім того, позивач вважає, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода в розмірі 200000 гривень, так як він зазнав глибоких моральних страждань, втратив довіру до роботодавця, який вводив його в оману на протязі 13 років; погіршився його стан здоров’я, змінився звичний спосіб життя.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити. Пояснив додатково, що суміщення посад не було, було тимчасове заступництво, яке повинно оплачуватися. Відповідачем було змінено вилку, але атестації не проводилися; було знижено його коефіцієнт в 2005 та 2016 роках, в результаті він не отримав заробітну плату у повному розмірі.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити повністю, з урахуванням уточнених позовних вимог. Пояснила, що відбулося зменшення коефіцієнта в 2005 та 2016 роках, але наказів про це немає; позовні вимоги частково підтверджуються висновками судової економічної експертизи, про проведення повторної чи додаткової експертизи відповідачем не заявлялось.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, відповідач надав письмові заперечення проти позову та зауваження до висновку судово-економічної експертизи (т.3 а.с.180-190). Пояснили, що трактовка позивачем колективних договорів не співпадає з дійсністю; мова йде про схеми посадових окладів, а не про оклади; схема – це вилка, до якої застосовуються коефіцієнти співвідношення; порушень прав робітника не було; кожного місяця його заробітна плата тільки збільшувалася; позивач не надав жодного доказу про зміну посадового окладу в бік зменшення; 4 рази позивач проходив атестацію, є атестаційні листи; 01.03.2005 року коефіцієнт не мінявся; його коефіцієнт залежав від посадового окладу керівника; при звільненні він отримав всі необхідні виплати; за сумісництво нараховується заробітна плата, не виплачується різниця в посадових окладах; експертиза не дала відповіді чи правильно нараховувався посадовий оклад, оскільки експерт виконував дослідження ситуації, коли ОСОБА_1 нібито був призначений максимальний оклад, тоді як відповідач діяв в межах вилки.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що з 16.12.1992 року ОСОБА_1 працював в Тресті бурових робіт «Укрбургаз» Полтавського управління борових робіт на різних посадах. Наказом №41-к НАК «Нафтогаз України» ДК «Укргазвидобування» Бурового управління «Укрбургаз» Полтавського відділення бурових робіт від 05.05.2003 року ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника начальника відділення з капітального будівництва з окладом згідно штатного розпису (т.1 а.с.34 – наказ).

28.04.2016 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України (т.1 а.с. 31-33 – ксерокопія трудової книжки).

Наказом №62-к від 01.06.2007 року ОСОБА_1 було призначено в.о.начальника відділення на період відпустки ОСОБА_2 (т.1 а.с.42 – наказ).

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу Законів про працю України, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Згідно зі ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України, в колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановленню форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

За змістом ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.

Стаття 94 КЗпП України визначає поняття заробітної плати.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Схеми посадових окладів уміщують перелік розташованих в ієрархічному порядку посад від керівника підприємства до посад технічних службовців, котрі виконують найпростіші роботи, і розміри посадових окладів, передбачених для кожної з них. Замість розмірів посадових окладів у грошових одиницях можуть установлюватися міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення (коефіцієнти) в оплаті праці, які аналогічно тарифним коефіцієнтам свідчать, у скільки разів передбачений для відповідної посади оклад перевищує мінімальну тарифну ставку (тарифну ставку робітника 1-го розряду). На основі міжкваліфікаційних співвідношень і мінімальної тарифної ставки розраховуються посадові оклади.

Згідно ст.6 Закону України «Про оплату праці», тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно матеріалів справи, відповідно до колективних договорів на 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, 2009-2010 року, 2001 рік, 2012-2014 роки, укладених між адміністрацією та трудовим колективом ПАТ «Укргазвидобування» та зареєстрованими УПСЗН Шевченківської райдержадміністрації, тарифні ставки для визначення схем посадових окладів містять мінімальний та максимальний розміри на місяць. В свою чергу схеми посадових окладів визначаються шляхом множення розмірів вищевказаних тарифних ставок (мінімальної та максимальної) на відповідні коефіцієнти співвідношення.

Згідно положень ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що оскільки відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Відповідно таблиці 1 (т.3 а.с.187) розраховані схеми посадових окладів для заступника начальника відділення та встановлені посадові оклади ОСОБА_1, які знаходяться в межах схеми посадових окладів та на протязі періоду з грудня 2003 року по квітень 2016 року не було зменшення посадових окладів відносно попередніх встановлених окладів. З зазначеної таблиці видно, що розмір посадового окладу позивача постійно збільшувався, погіршення становища працівника не відбувалось.

Відповідно ст.ст.94, 97 КЗпП України, ст.ст.15,21 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в першочерговому порядку виплачувати працівникові заробітну плату за виконану ним роботу у разі звільнення.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст. 117 КЗпП України) .

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в ст.117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що відповідач в порушення норм трудового законодавства нараховував йому заробітну плату, недоплачував кошти, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позову, відповідач обґрунтовано послався на вищезазначені обставини, а саме відсутності порушень трудового законодавства відносно ОСОБА_1

Посилання позивача на факт неодноразового заниження коефіцієнтів та його посадового окладу в порушення умов колективних договорів, що на його думку є підставою для перерахунку заробітної плати, суд не може взяти до уваги, саме як підставу для задоволення позову, у зв’язку із ненаданням стороною доказів на підтвердження неправильного коригування відповідачем заробітної плати при нарахуванні щомісячних виплат.

За клопотанням сторони позивача, ухвалою суду від 14.03.2017 року по справі була призначена судово-економічна експертиза, згідно висновків якої, розрахунок позовних вимог ОСОБА_1 з урахуванням тих обставин, що з моменту призначення на посаду заступника начальника відділення з капітального будівництва філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_1 йому встановлений максимальний посадовий оклад, документально підтверджується в сумі 750603,87 гривень.

В силу ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.

На підставі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що зазначені висновки експертизи не можуть бути підставою для вирішення питання про правильність нарахувань заробітної плати позивачу, та жодним чином не спростовують висновків суду, оскільки експерт вже з самого початку взяв за основу досліджень максимальний посадовий оклад ОСОБА_1

Посилання позивача на висновок економічної експертизи від 27.07.2017 року та інші наявні у справі матеріали не свідчать про те, що відповідач діяв незаконно, а відтак і відсутні підстави вважати, що діями відповідача були порушені трудові права позивача.

За приписами статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність законних підстав для донарахування заробітної плати позивачу, так як право останнього не є порушеним, отже відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Суд з вищезазначених підстав вважає необґрунтованими інші похідні позовні вимоги ОСОБА_1 та вимоги в частині посилань на статтю 625 ЦК України згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З цього приводу, слід, зокрема, зазначити, що як вбачається із матеріалів справи, спір стосувався оплати недоплаченої заробітної плати, що регулюється нормами трудового законодавства, а не ЦК України. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені обставини та що позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б підтверджували неправильність нарахування йому заробітної плати, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215,218 ЦПК України, ст.ст.94,97,105,116,117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення заробітної плати – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.М. Чуванова