Ухвала суду № 70240825, 09.11.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/1130/17 Головуючий у І інстанції Маслюк Н. В. Провадження № 11-кп/795/842/2017 Категорія - ст. 187 ч. 1 КК Доповідач Акуленко С. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Салая Г.А., Демченка О.В.,

секретаря судового засідання Саповець Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010000138 від 06.01.2017 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_3 на вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 червня 2017 року, по кримінальному провадженню щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого, 27.04.2017 року Баришівським районним судом Київської області за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч.3, 70 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

за участю учасників кримінального провадження

прокурора Гапеєвої Н.П.

адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_2

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України і призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_2 строк попереднього увязнення у строк відбування покарання, починаючи з 06 січня 2017 року по 19 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з часу його затримання, а саме з 06 січня 2017 року.

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 27.04.2017 року відносно ОСОБА_2 - виконувати самостійно.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

Цивільний позов заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Чернігівської міської лікарні № 1 Чернігівської міської ради - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 501 (дві тисячі пятсот одну) грн.. 60 коп. у рахунок відшкодування витрат Чернігівської міської лікарні № 1 Чернігівської міської ради за лікування потерпілої ОСОБА_5 та перерахувати на рахунок місцевого бюджету, р/р №35419001025297 в УДКСУ в м. Чернігові, Чернігівській області, код ЄДРПОУ 02006596, МФО 853592.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, 06.01.2017 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись неподалік будинку №67 по проспекту Перемоги у м. Чернігові, умисно, із корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_5, здійснив напад поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоровя ОСОБА_5, а саме завдав удар кулаком у ліву частину тулубу потерпілої та штовхнув її, від чого остання впала на землю та вдарилась головою об засніжений асфальт, тим самим заподіявши ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, які згідно висновку експерта № 140 від 14.02.2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя, та заволодів її майном, а саме: жіночою сумочкою вартістю 300 грн. та грошовими коштами в сумі 1400 грн., чим спричинив їй матеріальну шкоду на загальну суму 1700 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду адвокат ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок стосовно ОСОБА_2 змінити. А саме, застосувати положення статті 69 КК України та призначити більш мяке покарання з можливістю звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

Вказує, що судом першої інстанції зроблені висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильна кваліфікація дій обвинуваченого. Вказує, що дії ОСОБА_2 потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України. Оскільки такі слідчі дії, як огляд місця події, виписка № 46 із медичної карти амбулаторного хворого, протокол упізнання ОСОБА_2 потерпілою, висновок експерта №140 є недопустимими доказами.

При призначенні покарання не враховано щире каяття ОСОБА_2, активне сприяння розкриттю злочину. Також зазначив, що необхідно виключити обтяжуючу обставину вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Також, просив зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк попереднього увязнення, в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі з 20.06.2017 року по день ухвалення рішення апеляційним судом.

Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу адвоката, в яких вказував на законність та обґрунтованість вироку, та просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_3, яка підтримала подану апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_2, який також просив задовольнити апеляційну скаргу адвоката, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги адвоката, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами.

В суді першої інстанції потерпіла стверджувала, що обвинувачений її вдарив кулаком у обличчя і вона впала вдарившись головою, а після цього вихопив у неї сумку.

Тому, на переконання колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи захисника щодо необхідності перекваліфікації дій обвинуваченого за ст. 186 КК України, оскільки обвинувачений з потерпілою впали послизнувшись і на даний довід судом першої інстанції досить змістовно та аргументовано вказано про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого саме за ст. 187 КК України.

Також, суд вважає необґрунтованими твердження захисника щодо недопустимості окремих доказів, які покладено в основу обвинувального вироку стосовно засудженого, оскільки такі докази ретельно досліджено у ході судового розгляду в суді першої інстанції, їм дана належна оцінка, у тому числі з урахуванням доводів захисника, та встановлено, що вони логічно узгоджуються між собою, не містять жодних суперечностей та зібрані з дотриманням вимог діючого КПК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, відповідно до розяснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен зясувати його вік, стан здоровя, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сімї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції врахував, що він не одружений на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання негативно не характеризується, до адміністративної відповідальності не притягувався, раніше судимий, матеріальний стан, стан здоровя, обставини, які помякшують покарання ОСОБА_2, відповідно до статті 66 КК України є добровільне відшкодування шкоди потерпілій. Обставин, які обтяжують покарання вчинення кримініального правопорушення в стані алкогольного спяніння.

Посилання адвоката про необхідність виключення обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння, колегія суддів також вважає безпідставними та колегія розцінює як захисну версію для уникнення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальної відповідальності.

Факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 в стані алкогольного спяніння підтверджується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які затримали його майже одразу після вчинення злочину та відповідною випискою з амбулаторної карти ОСОБА_2.

Так, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції враховані всі обставини при призначенні покарання.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо необхідності зарахування строку попереднього увязнення з 20.06.2017 року по день ухвалення рішення апеляційним судом із розрахунку один день увязнення за два дні позбавлення волі, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як убачається з вироку, судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього увязнення у даному кримінальному провадженні з 02 червня 2017 року по 20 червня 2017 року із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Разом з тим, на момент ухвалення вироку суду редакція застосованого судом закону з 21 червня 2017 року втратила свою чинність та не може бути застосована до обвинуваченого.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 червня 2017 року, по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_2 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, протягом такого ж строку з моменту вручення копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_8 ОСОБА_1 ОСОБА_9