Ухвала суду № 70240319, 13.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2017 рокусправа № 808/3306/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Лащенко Р.В.

за участі представника позивача Демченко Н.М.

представника відповідача Жовтоножка Д.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2017 р. в справі № 808/3306/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мдіна, ЛТД» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мдіна, ЛТД» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2016 р. № 0001961401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 461420 грн., в тому числі за основним платежем - 407703 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53717 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2017 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує на те, що висновки акту перевірки про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій зроблено на підставі не лише даних Детальної інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентом на рівні ДПА України, а також на підставі інших даних податкової звітності контрагентів-постачальників, що є у розпорядженні контролюючого органу, зокрема, відомостей податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), даних додатку АМ податкової декларації з податку на прибуток за 2013-2014 роки, які свідчать про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення спірних господарських операцій. Крім того, аналіз даних Єдиного реєстру податкових накладних свідчить про відсутність у складі податкового кредиту постачальників номенклатури товарів, переліченої в первинних документах позивача.

Також судом першої інстанції не взята до уваги інформація, надана власником автомобіля DAF АЕ95XF, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, якою повідомлено, що перевезення за датами, напрямками, вказаними в товарно-транспортних накладних, не здійснювалось, автомобілі в оренду контрагентам позивача не надавались, а також пояснення водіїв.

Окремо відповідачем зазначено про не підтвердження належним чином оформленими первинними документами господарських операцій з суборенди приміщення у ТОВ «Торг Консар».

Щодо списання кредиторської заборгованості у зв'язку з припиненням зобов'язанням перед ліквідованим підприємством, апелянт вказує, що ТОВ «Промбуд Маркет» припинило діяльність через банкрутство, тому господарські зобов'язання позивача щодо слати кредиторської заборгованості в сумі 206601 грн. припинені у грудні 2015 р., відповідно, зазначена сума повинна бути віднесена до складу інших доходів, тому підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування (прибуток) на суму 206601 грн. за 2015 рік.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Мдіна, ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2016 р., за результатом якої складено акт від 17.06.2016 р. № 57/08-01-14-01/13625993, за висновками якого, зокрема, встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 407703,00 грн.

22.09.2016 р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001961401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 461420,00 грн., у тому числі за основним платежем - 407703,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53717,00 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Мдіна, ЛТД» (покупець) укладені договори поставок з ТОВ «Форос Сервіс» від 19.11.2012 р. № 19/11, ТОВ «Грейн опт» від 23.05.2013 р. № П-23/13, ТОВ «Композит-СТК» від 01.12.2011 р. № 71П/11, ТОВ «Транслем» від 02.12.2013 р. № П-28/13, ТОВ «Кастром Груп» від 18.05.2015 р. № К15МД, ТОВ «Меркурінс» від 20.04.2015 р. № МР15МД, ТОВ «Верін Компані» від 17.03.2015 р. № ВР15МД, згідно з якими постачальники зобов'язуються передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти товар (будівельно-оздоблювальні матеріали та меблі для ванної кімнати) та оплатити товар.

Також ТОВ «Мдіна, ЛТД» як замовником укладені договори перевезення вантажів з ТОВ «Промбуд-Маркет» від 01.11.2013 р. № 01/11п та ТОВ «Торг Консар» від 26.11.2012 р. № 26/11, за умовами яких перевізник зобов'язується доставити вантаж до пункту призначення та надати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу.

На виконання умов укладених договорів вищевказані контрагенти реалізували підприємству позивача товар та надали транспортні послуги, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі послуг.

За наслідками здійснених поставок та наданих транспортних послуг, постачальниками виписані податкові накладні, суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних періодах. В свою чергу, позивачем здійснена оплата поставленого товару та наданих послуг, що підтверджується відповідними платіжними документами та відображено в акті перевірки.

В подальшому придбаний товар позивачем реалізовано на адресу контрагентів-покупців, що свідчить про подальше використання товару у власній господарській діяльності, що спричинило реальні зміни майнового стану позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2017 р. в адміністративній справі № 808/3341/16 встановлено, що на виконання умов договорів поставки з ТОВ «Форос сервіс», ТОВ «Грейн опт», ТОВ «Композит-СТК», ТОВ «Транс лем», ТОВ «Кастром Груп», ТОВ «Меркурінс» та ТОВ «Верін Компані» позивач отримував товари та транспортні послуги, які зазначені у договорах, та сплачував їх вартість, про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а отже спірні правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2017 р. в справі № 808/3341/16 набрала законної сили 07.06.2017 р.

Зважаючи на приписи ч. 1 ст. 72 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки контролюючого органу про відсутність підтвердження реальності господарських операцій із постачальниками, вказаними в акті перевірки, спростовані обставинами, встановленими судовим рішенням, що набрало законної сили.

Щодо висновків контролюючого органу про не включення позивачем до складу інших операційних доходів суми кредиторської заборгованості перед ТОВ «Промбуд Маркет» у сумі 206601 грн., яка підлягає списанню у зв'язку з припиненням зобов'язань внаслідок ліквідації останнього, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Промбуд Маркет» у грудні 2014 р. розпочато процедуру банкрутства. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2014 р. по справі № 908/5773/14 визначено, що проміжний ліквідаційний баланс ТОВ «Промбуд Маркет», який складений на 21.08.2014 р., відповідає встановленим вимогам та відображує відсутність дебіторської заборгованості, тому вважав, що станом на 21.08.2014 р. кредиторської заборгованості ТОВ «Мдіна, ЛТД» перед ТОВ «Промбуд Маркет» не було на обліку даного товариства, така заборгованість передана іншій особі (новому кредитору) до моменту банкрутства ТОВ «Промбуд Маркет».

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові зобов'язання ТОВ «Мдіна, ЛТД» в сумі 206601 грн. не можна вважати припиненими, оскільки їх оплата підприємством відбудеться після надання доказів переходу прав у зобов'язанні новим кредитором в порядку ст. 517 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Мдіна, ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2016 р., за наслідками якої складено акт № 57/08-01-14-01/13625993 від 17.06.2016 р. (а.с. 18-97 т.1). Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, з урахуванням п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 407703 грн., в тому числі за 2013 р. - 208089 грн., за 2014 р. - 6779 грн., за 2015 р. - 192835 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС 22.09.2016 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001961401 про збільшення ТОВ «Мдіна, ЛТД» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 461420 грн., в тому числі за основним платежем - 407703 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53717 грн. (а.с. 17 т.1).

З акту перевірки вбачається, що підставою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток є висновок контролюючого органу про завищення позивачем показника собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) всього у сумі 1 132 869,00 грн., у тому числі у 2013 р. - в сумі 1 095 206,00 грн., у 2014 р. - у сумі 37663 грн., по господарським відносинам із ТОВ «Форос Сервіс», ТОВ «Грейн Опт», ТОВ «Композит-СТК», ТОВ «Транслем», у зв'язку з чим ТОВ «Мдіна, ЛТД» занижено податок на прибуток у 2013-2014 роках у розмірі 214868,00 грн., у тому числі за 2013 р. - у сумі 208089 грн., за 2014 р. - у сумі 6779 грн., а також завищення показника собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) всього у сумі 864707 грн. за 2015 рік. За висновком контролюючого органу порушення податкового законодавства виникли в зв'язку із відсутністю реального вчинення господарських операцій з постачання товарів або надання послуг від контрагентів.

Крім того, позивачем не включено до складу інших операційних доходів суми кредиторської заборгованості перед ТОВ «Промбуд Маркет» у сумі 206601 грн., яка підлягає списанню у зв'язку з припиненням зобов'язань внаслідок ліквідації останнього.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в періоді, що перевірявся, позивачем здійснювались господарські операції з наступними суб'єктами господарювання: з ТОВ «Форос Сервіс» на підставі договору поставки від 19.11.2012 р. № 19/11; з ТОВ «Грейн опт» на підставі договору поставки від 23.05.2013 р. № П-23/13; з ТОВ «Композит-СТК» на підставі договору поставки від 01.12.2011 р. № 71П/11; з ТОВ «Транслем» на підставі договору поставки від 02.12.2013 р. № П-28/13; з ТОВ «Кастром Груп» на підставі договору поставки від 18.05.2015 р. № К15МД; з ТОВ «Меркурінс» на підставі договору поставки від 20.04.2015 р. № МР15МД; з ТОВ «Верін Компані» на підставі договору поставки від 17.03.2015 р. № ВР15МД.

За умовами зазначених договорів постачальниками поставлявся позивачу товар (будівельно-оздоблювальні матеріали та меблі для ванної кімнати).

Фактичне виконання умов договорів поставки та отримання позивачем товару підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними.

Позивачем здійснена оплата придбаного товару, що підтверджено наявними в справі платіжно-розрахунковими документами.

Крім того, ТОВ «Мдіна, ЛТД» як замовником укладено договори перевезення вантажів з ТОВ «Промбуд-Маркет» від 01.11.2013 р. № 01/11п та ТОВ «Торг Консар» від 26.11.2012 р. № 26/11, а також договори суборенди складу з ТОВ «Промбуд-Маркет» від 01.11.2013 р. № 01/11са та № 02/11са та ТОВ «Торг Консар» від 03.12.2012 р. № 03/12а та № 04/12а, згідно з якими орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне володіння складські приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Доківська, 1.

Фактичне виконання умов договорів та отримання позивачем послуг з перевезення вантажів та суборенди приміщень підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами: актами приймання-передачі послуг, податковими накладними. Крім того, фактичне придбання послуг суборенди приміщення підтверджено фактом укладання позивачем угод із ТОВ «Січ-Інфоком» на отримання послуг радіо- та інтернет-послуг, а також із УДСО ГУ УМВС України в Запорізькій області з охорони об'єкта саме за адресою складського приміщення (м. Запоріжжя, вул. Доківська, 1).

Позивачем здійснена оплата придбаних послуг, що підтверджено наявними в справі платіжно-розрахунковими документами.

Основним видом діяльності ТОВ «Мдіна, ЛТД» є торгівля будівельними матеріалами.

Придбаний товар за спірними господарськими операціями позивачем реалізовано на адресу контрагентів-покупців, що обумовлює висновок про використання такого товару у власній господарській діяльності, що спричинило реальні зміни майнового стану позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2017 р. в справі № 808/3341/16, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 р., встановлено, що на виконання умов договорів поставки з ТОВ «Форос сервіс», ГОВ «Грейн опт», ТОВ «Композит-СТК», ТОВ «Транс лем», ТОВ «Кастром Груп», ТОВ «Меркурінс» та ТОВ «Верін Компані» позивачем отримано товари та транспортні послуги, які зазначені у договорах, позивачем сплачена вартість товарів та послуг постачальникам, про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а отже спірні правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відтак, оскільки обставини, встановлені судовими рішеннями в справі № 808/3341/16, не можуть оспорюватися при розгляді інших справ за участю тих самих сторін, судом першої інстанції цілком обґрунтовано застосовано до розглядуваних правовідносин приписи ч. 1 ст. 72 КАС України, оскільки постановою суду в справі № 808/3341/16, яка набрала законної сили, встановлені обставини, які є преюдиціальними по відношенню до правовідносин, що є спірними в цій справі.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбання позивачем товарів та послуг за вказаними договорами оприбутковано в бухгалтерському обліку позивача.

Статтею 134 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 р. визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

За приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу в редакції, чинній з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Оскільки формування витрат позивачем по господарським операціям з контрагентами-постачальниками підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати пов'язані з провадженням господарської діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому колегія суддів приходить до висновку, що такі витрати повинні враховуватися при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток у спірному періоді.

Щодо висновку контролюючого органу про не включення позивачем до складу інших операційних доходів суми кредиторської заборгованості перед ТОВ «Промбуд Маркет» у сумі 206601 грн., яка підлягає списанню у зв'язку з припиненням зобов'язань внаслідок ліквідації останнього, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, ТОВ «Промбуд Маркет» у грудні 2014 р. розпочато процедуру банкрутства. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2014 р. в справі № 908/5773/14 встановлено, що проміжний ліквідаційний баланс ТОВ «Промбуд Маркет», який складений на 21.08.2014 р., відповідає встановленим вимогам та відображує відсутність дебіторської заборгованості.

Відтак, станом на 21.08.2014 р. кредиторська заборгованість ТОВ «Мдіна, ЛТД» перед ТОВ «Промбуд Маркет» була відсутня в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Промбуд Маркет», вказана заборгованість передана іншій особі (новому кредитору) до моменту початку процедури банкрутства ТОВ «Промбуд Маркет».

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Зважаючи на викладене, є правильним висновок суду першої інстанції, що грошові зобов'язання ТОВ «Мдіна, ЛТД» в сумі 206601 грн. не можна вважати припиненими, відповідно, у позивача не виникло обов'язку із віднесення зазначеної суми до складу інших операційних доходів та збільшення фінансового результату до оподаткування.

Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції доведеності нереальності спірних господарських операцій спростовані приведеними вище висновками суду апеляційної інстанції, а також встановленими судовим рішенням, що набрало законної сили, обставинами, які є преюдиціальними по відношенню до спірних правовідносин.

Щодо не врахування судом першої інстанції інформації, що надана власником автомобіля DAF АЕ95XF, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, якою повідомлено, що перевезення за датами, напрямками, вказаними в товарно-транспортних накладних, не здійснювалось, автомобілі в оренду контрагентам позивача не надавались, а також пояснень водіїв, судова колегія вказує на таке.

Докази, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, не є належними доказами у розумінні статті 70 КАС України. Вказані докази отримані після складання акту перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відповідно, не можуть враховуватися як докази встановлених в ході податкової перевірки порушень.

Інші доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2017 р. в справі № 808/3306/16 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2017 р. в справі № 808/3306/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мдіна, ЛТД» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 14.11.2017 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко