Ухвала суду № 70240254, 26.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2017 рокусправа № 804/2588/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 р. по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000354801, винесене СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС 30 листопада 2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, податковим органом у період з 29.10.2015 по 04.11.2015 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" з питання дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з компанією Bergbau Impex (UK) LLP за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт № 141/28-01-48-03/00178353 від 17.11.2015.

У висновках акту зазначено, що ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" порушено вимоги п. 161.2 ст. 161 ПК України, оскільки до складу собівартості придбаних товарів у Bergbau Impex (UK) LLP включено суму витрат у розмірі 100%, тоді як уповноваженими партнерами продавця є Lanbert LTD та Ukrainian Mining Machinery LTD, що мають офшорний статус, а тому вартість придбаних ТМЦ повинна включатися до витрат у розмірі 85%, в результаті чого підприємством завищено суму витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

На підставі висновків акту відповідачем 30 листопада 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000354801, яким ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 41443,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20721,50 грн.

Порядок визначення доходів та їх склад регламентовано ст. 135 ПК України, так відповідно до п. 135.1 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 161.2 ст. 161 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 161.3 ст. 163 ПК України під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

Отже, для застосування правил п. 161.2 ст. 161 ПК України, оплата по договору має здійснюватися безпосередньо на користь нерезидента з офшорним статусом, або через офшорних нерезидентів чи через їх банківські рахунки.

Судом встановлено, що між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та THIELE GmbH & Co.KG 09 серпня 2013 року було укладено контракт на поставку гірничошахтного обладнання та запчастин гірничошахтного обладнання № PU-TH-1.

Поставки у 2014 році здійснювалися офіційним дилером THIELE GmbH & Co.KG - Bergbau Impex (UK) LLP у зв'язку з чим позивачем 15 квітня 2014 року було укладено контракт з вказаною компанією за № 577-PU.

За вказаним контрактом в цілому поставлено ТМЦ загальною вартістю 7144389,98 грн., при цьому 1424235,59 грн. вартості поставленого товару включено позивачем до складу податкових витрат поточного періоду.

Згідно з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, єдиною підставою для донарахування зобов'язань з податку на прибуток у 2014 році стало те, що учасники партнерства Bergbau Impex (UK) LLP є резидентами офшорних зон.

Так, в акті перевірки податковий орган зазначає, згідно отриманим від HM Revenue & Customs листом від 23.01.2015 № Eol/F21910/BC уповноваженими партнерами Bergbau Impex (UK) LLP, яке створене у формі партнерства, є Lanbert LTD та Ukrainian Mining Machinery LTD, які зареєстровані в офшорних зонах: Беліз та Британські Віргінські Острови. Обидва партнерства знаходяться поза межами Сполученого Королівства.

Згідно з підпунктом «а» п. 14.1.122. ст. 14 ПК України нерезиденти - це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові, що перелік офшорних зон встановлено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 143-р від 23.02.2011.

Зі змісту контракту № 577-PU від 15.04.2014, рахунку-фактури від 27.06.2014, вбачається, що вантажовідправником по даному контракту є THIELE GmbH & Co.KG, місцезнаходження та реєстрація - Німеччина, а продавцем (офіційним дилером) - Bergbau Impex (UK) LLP, місцезнаходження та реєстрації - Лондон, Велика Британія.

Вказані країни не віднесені до офшорних зон.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції , стороною контракту є Bergbau Impex (UK) LLP, оплата поставленої продукції здійснювала на розрахунковий рахунок вказаної компанії, що є резидентом країни, яка не віднесена до офшорних зон, а не її уповноважені партнерства.

Також суд погоджується з тим, що відповідачем не, що позивачем перерахування коштів на оплату товару за контрактом № 577-PU від 15.04.2014 здійснювалося на рахунки Lanbert LTD та Ukrainian Mining Machinery LTD.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що платежі за поставлену продукцію здійснювалися на банківський рахунок Bergbau Impex (UK) LLP: Privatbank Cyprus Branch Nicosia відповідно до виставлених рахунків-фактур за №: R1408632, R1409064, R1409062, R1409458, R1413685, R1411733, R1500438.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 р. - без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту згідно ст.ст. 211-212 КАС України.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.М. Лукманова