Постанова № 70239979, 14.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 листопада 2017 року №826/11398/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., суддів Аблова Є.В., Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна служба геології та надр України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 11.08.2017 ВП №54497744 про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова від 11.08.2017 ВП №54497744 про відкриття виконавчого провадження була не своєчасно направлена на адресу позивача. Також, позивач зазначив, що рішення суду на підставі якого відкрито виконавче провадження є незаконним та оскаржується в касаційному порядку.

Відповідач в судове засідання не з'явився, поштивим зв'язком направив копії матеріалів виконавчого провадження №54497744.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Київським апеляційним адміністративним судом 08.08.2017 видано виконавчий лист №826/18325/16 на виконання постанови Окружного адміністртативного суду міста Києва від 30.05.2017, яка набрала законної сили 03.08.2017.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.08.2017 відкрито виконавче провадження №54497744.

Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Суд ознайомившись із виконавчим документом встановив, що він відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а тому у державного виконавця були відсутні підстави для повернення такого виконавчого документу стягувачу без виконання.

Інших підстав, які б слугували підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без виконання позивачем не зазначено.

Окрім того, що стосується доводів позивача стосовно того, що Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження то необхідно зазначити наступне.

Суд ознайомившись із ухвалою Вищим адміністративним судом України від 29.08.2017 №К/800/29206/17 встановив, що суд касаційної інстанції не зупинив виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017, яка набрала законної сили 03.08.2017 та є обов'язковою до виконання, згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд відхиляє посилання позивача, як на підставу для скасування постанови від 11.08.2017 ВП №54497744 про відкриття виконавчого провадження, на те що державний виконавець відправив постанову із простроченням на 11 днів.

Так, відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Суд погоджується, що державним виконавцем порушено строки направлення постанови від 11.08.2017 ВП №54497744 про відкриття виконавчого провадження, проте таке порушення строків не є свідченням того, що сама постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Судді Аблов Є.В.

Мазур А.С.