Постанова № 70239913, 31.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2017 року № 826/912/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській О.А.,

за участю сторін:

представника позивачів - Гутник А.Ж.,

представника відповідача - Сколобан В.Ю.,

прокурора - Чипова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Артем-Банк»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві,

за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.08.2012 року №0006932250 та №0006942250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року апеляційні скарги ДПІ у Шевченківському районі та прокуратури міста Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року - залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.11.2016 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду України від 12.12.2016 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Вказав на те, що відповідачем було безпідставно у якості суми доходів від операцій з торгівлі іноземною валютою визначено різницю сум надходжень від продажу іноземної валюти за готівку з сумою видач готівки за придбану іноземну валюту, що при арифметичному вирахуванні визначило дохід банку за перевірений період у розмірі 1 453 808 468,19 грн., з огляду на те, що визначаючи результати операцій з купівлі - продажу іноземної валюти виключно на підставі врахування купівлі та продажу готівкової іноземної валюти за готівкову національну валюту без врахування витрат безготівкових коштів банку на купівлю готівкової іноземної валюти, яка була предметом продажу через касу банку суперечить Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковому кодексу України, які передбачають врахування загальних доходів та витрат, як готівкових та і безготівкових.

Також позивач зазначив про те, що ним було допущено виключно методологічну помилку при формуванні звітності, а саме: не було відображено у декларації з податку на прибуток ні суми страхового відшкодування, ні суми власне списання застрахованих збитків, водночас допущення зазначеної помилки не могло вплинути на формування податкових зобов'язань з огляду на те, що сума неповернутого кредиту дорівнює сумі застрахованих збитків.

Представник відповідача та прокурор заперечували проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки позивач у перевірений період занизив дохід від операцій з купівлі-продажу валюти.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами відповідача проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №1108/2250/26253023 від 14 серпня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року у загальному розмірі 12 945 527,00 грн.; підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року у розмірі 357 803 220,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2012 року №0006932250 про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 446 925 167,00 грн., з яких 357 803 220,00 грн. за основним платежем та 89 121 947, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0006942250 від 31 серпня 2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 945 527,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, при її проведенні перевіряючим органом було використано касові документи: квитанції про здійснення валютообмінних операцій, копії яких містяться в матеріалах справи, при дослідженні яких податковим органом встановлено, що кінцевий результат обмінних (конверсійних) операцій згідно наданих до перевірки касових документів та форми №748 "Звіт про касові обороти банку", поданої позивачем до НБУ, становить: у ІV кварталі 2009 року - 777 073 548,48 грн.; у І кварталі 2010 року - 368 659 591,36 грн., у І півріччі 2010 року - 558 106 620,30 грн., у трьох кварталах 2010 року - 642 257 129,40 грн., у 2010 році - 649 944 676,61 грн., у І кварталі 2011 році - 2 711 291,22 грн. Згідно поданих позивачем декларацій з податку на прибуток вбачається декларування останнім прибутку від операцій з купівлі-продажу іноземної валюти: у ІV кварталі 2009 року - 107 748,00 грн., у І кварталі 2010 року - 1 022 132,00 грн.; у І півріччі 2010 року - 1 340 218,00 грн.; у трьох кварталах 2010 року - 1 496 115,00 грн., у 2010 році - 1 848 649,00 грн., у І кварталі 2011 року - 107 748,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку про заниження позивачем результату від операцій з іноземною валютою, слугували дані звіту форми № 748-Н (місячна) «Звіт про касові обороти», які, на думку податкового органу, не відповідають показникам податкової декларації позивача з податку на прибуток.

Відтак, в порушення підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено результат від операцій з іноземною валютою у розмірі 1 425 472 020,31 грн., у тому числі за 2009 рік - 774 772 449,48 грн., у І кварталі 2010 року - 367 637 459,36 грн., у І півріччі 2010 року - 556 766 402,30 грн., у трьох кварталах 2010 року - 640 761 014,40 грн., у 2010 році - 648 096 027,61 грн., у І кварталі 2011 року - 2 603 543,22 грн.

Так, відповідно до підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон 334), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки здійснюють відмінний від інших платників податку податковий облік результатів операцій з іноземною валютою.

Облік операцій з продажу або купівлі іноземної валюти, які здійснюються за дорученням та за рахунок клієнтів таких банків, ведеться окремо від обліку операцій з продажу або купівлі іноземної валюти, здійснюваних за рішенням банку за рахунок інших (власних) джерел.

При здійсненні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів до валових доходів банку відносяться суми комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород, одержаних (нарахованих) банком у зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду, а до валових витрат - витрати банку, понесені (нараховані) у зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду.

При здійсненні операцій з купівлі або продажу іноземної валюти за рішенням банку до складу валових доходів або валових витрат банку відноситься кінцевий фінансовий результат обмінних (конверсійних) операцій за результатами звітного періоду.

Кінцевий фінансовий результат обмінних (конверсійних) операцій за результатами звітного періоду вираховується як сума фінансових результатів обмінних (конверсійних) операцій за результатами кожного банківського дня. Фінансовим результатом обмінних (конверсійних) операцій за результатами банківського дня є різниця між валовими доходами, отриманими (нарахованими) банком внаслідок продажу іноземної валюти протягом такого банківського дня, та валовими витратами, понесеними (нарахованими) у зв'язку із придбанням іноземної валюти протягом такого банківського дня.

У розрахунки фінансового результату обмінних (конверсійних) операцій не беруться суми комісійних (брокерських) або інших подібних винагород, сплачених або отриманих (нарахованих) банком у зв'язку із здійсненням таких обмінних (конверсійних) операцій, які відносяться до складу валових доходів або валових витрат банку у загальному порядку.

Вказаний висновок міститься також у листі ДПА України від 11.02.2009 року №2725/7/22-3017, в якому зазначено, що результати від операцій з торгівлі іноземною валютою відображаються в податковій декларації з податку на прибуток за результатами звітного періоду, який вираховується як сума фінансових результатів обмінних (конверсійних) операцій за результатами кожного банківського дня.

Згідно Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 року № 124, у якості однієї з форм статистичної звітності передбачено форму № 748-Н (місячна) "Звіт про касові обороти".

У той же час, у листі від 18.09.2012 року № 12-311/1494-8982 НБ України зазначив, що Звіт про касові обороти банку за Формою №748 відображає, зокрема, вартісну характеристику гривневого еквіваленту касових оборотів, а не результат від операцій купівлі - продажу іноземної валюти. Вказаний звіт затверджений виключно з метою отримання статистичної інформації та забезпечення виконання Національним банком України регулятивних та наглядових функцій.

Також, в листі зазначено, що результат від торгівлі іноземною валютою банки відображають на рахунку 6204.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем рахунок 6204 позивача не перевірявся.

На підтвердження правовірності формування витрат та прибутку по операціям з придбання та продажу іноземної валюти позивачем надані копії первинних документів, а саме: договорів (угод) купівлі-продажу готівкової валюти; меморіальних ордерів до вказаних договорів (угод); декларації з податку на прибуток банку за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року, з додатками для них, оборотно-сальдові відомості; розшифровки кінцевого фінансового результату, реєстри розрахункових документів за операціями купівлі-продажу валюти, щоденні касові обороти, обороти готівки по касам банку, обороти по касах, реєстри проданої валюти, прибутково-видаткових касових ордерів, регістри бухгалтерського обліку та копії звітів про фінансові результати, виписки по рахунку щодо переоцінки еквівалента валютного ринку та курсових різниць, які виникли при продажу готівкової валюти.

Досліджуючи вказані докази, а також звіти по банку за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року (Форма №748) (том 44, а.с.164-181), суд приходить до висновку, що задекларовані позивачем у деклараціях з податку на прибуток показники прибутку від операцій з торгівлі та переоцінки іноземної валюти перевіреного періоду відповідають даним бухгалтерського обліку позивача та підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами.

З вказаних звітів по банку за Формою №748 вбачається, що їх вартісні характеристики відповідають показникам декларації з податку на прибуток підприємства, а відтак висновки податкового органу про заниження доходів від операцій з купівлі-продажу іноземної валюти є безпідставними.

Не ґрунтуються на належних доказах і твердження відповідача про порушення позивачем підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону №334.

Так, за змістом акту перевірки позивач безпідставно включив до складу валових доходів суми страхового відшкодування у розмірі 8 125 987,03 грн., отримані за договором добровільного страхування кредитів.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2009 року між позивачем та ЗАТ "Страхова Компанія "Артем" укладено договір СКР № 09-713ю страхування кредиту, предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, пов'язаних з повною або частковою втратою ним коштів у результаті неповернення позичальниками кредитів, виданих позивачем на підставі кредитних договорів та договорів про відкриття кредитної лінії.

01 вересня 2009 року до вказаного договору складено додаткову угоду № 1/09, згідно з якою, одним з об'єктів страхування за ним є договір кредитної лінії № 05/09, укладений 12 лютого 2009 року між позивачем та споживчим кооперативом "Новий сад" (далі - договір кредитної лінії № 05/09).

Відповідно до страхового акту від 16 вересня 2009 року СКР № 09-713Ю/1, який складено за результатами розслідування страхової події, а саме: неповернення кредиту за договором кредитної лінії № 05/09, подія, що сталася, відповідає умовам страхування та є страховим випадком, заявлені збитки складають 4 002 000,00 грн., виплата складає 3 997 998,00 грн.

Згідно зі страховим актом від 07 жовтня 2009 року СКР № 09-713Ю/2, який складено за результатами розслідування страхової події, а саме: неповернення кредиту за договором кредитної лінії № 05/09, подія, що сталася, відповідає умовам страхування та є страховим випадком, заявлені збитки складають 1 189 601,50 грн., виплата складає 11 886 601,50 грн.

Відповідно до виписок з особового рахунку позивача, станом на початок жовтня 2009 року невиплачене страхове відшкодування складало 12 900 500,00 грн. та станом на 20 грудня 2010 року залишок непогашення склав 4 774 512,97 грн., який 16 липня 2012 року списано як безнадійну заборгованість.

Отже за період, що перевірявся, виплачене позивачу страхове відшкодування склало 8 125 987,03 грн., яке повністю покрито розміром неповернутого кредиту за договором кредитної лінії № 05/09.

Факт не відображення позивачем у деклараціях з податку на прибуток неповернутого кредиту за договором кредитної лінії № 05/09 та страхового відшкодування у розмірі 8 125 987,03 грн. сторонами не заперечується.

Відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону №334, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Відтак, враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи на те, що згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", понесені платником податку застраховані збитки підлягають віднесенню до складу валових витрат, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів, суд прийшов до висновку, що факт не відображення позивачем у декларації з податку на прибуток страхового відшкодування у розмірі 8 125 987,03 грн. за умови не відображення ним у деклараціях з податку на прибуток неповернутого кредиту за договором кредитної лінії № 05/09, яка повністю покриває вказаний розмір страхового відшкодування, не міг зумовити завищення позивачем податку на прибуток підприємств, тому, відповідно, не спричинив порушення позивачем податкового законодавства.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставин у справі, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень та наявність правових підстав для їх скасування.

Частиною першою статті 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31.08.2012 року №0006932250 та №0006942250.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» сплачений судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов