Постанова № 70239815, 09.11.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1655/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль-Україна" до Державної фіскальної служби України третя особа, - Корпорація ''Укртрансбуд'' про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

19.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нормаль-Україна» (далі ТОВ «Нормаль-Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі ДФС України) та просить зобовязати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладу № 2 від 11.07.2017, датою реєстрації встановити 17.09.2017.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що на виконання вимог податкового законодавства ним, з дотриманням встановлених строків та вимог до форми та змісту, подано в електронній формі податкову накладну № 2 від 11.07.2017. Однак, відповідачем було відмовлено в її реєстрації, оскільки надані документи складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної. Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте відповіді на скаргу до даного часу не отримав.

З врахуванням зазначеного та враховуючи вимоги пп. 56.23.4 п. 26.23 ст. 56 Податкового кодексу України зазначає, що його скарга вважається повністю задоволеною, що в свою чергу є підставою для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вказаної вище податкової накладної.

Крім того зазначив, що загальне посилання на «відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв» є грубим порушенням пп. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 Податкового Кодексу України, оскільки пункт 6 Критеріїв містить у собі визначення відразу двох різних критеріїв. Також, контролюючий орган порушив положення п. 201.16 ст.201 Податкового Кодексу України, коли запропонував «надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, вичерпний перелік яких встановлено наказом № 567 від 13.06.2017», без зазначення конкретного переліку документів, оскільки вказаним наказом визначено два різні переліки в залежності від визначеного ступеня ризику.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567. Останнім абзацом Критеріїв оцінки ступеня ризиків передбачено, що у разі якщо за результатами моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України. В свою чергу, однією з підстав для відмови в реєстрації податкової накладної визначено надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Пояснив, що ТОВ «Нормаль-Україна» призупинено в автоматичному режимі реєстрацію податкової накладної № 2 від 11.07.2017 по операціях з контрагентом Корпорація «Укртрансбуд», відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

Платником було надано додатково комісії ДСФ України документи, достатні, на його думку, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, а саме: характеристика підприємства, лист Корпорації «Укртрансбуд» щодо уточнення призначення платежу в платіжному дорученні, рахунок-фактура на оплату, оборотно-сальдова відомість по рах. 361, договір субпідряду, платіжне доручення. Разом з тим, платіжне доручення не містило мокрої печатки банку про його проведення, а також не надано документів по придбанню товарно - матеріальних цінностей для проведення ремонтних робіт.

У звязку із наведеним, 15.08.2017 рішенням комісії ДФС України було відмовлено в реєстрації податкової накладної від 11.07.2017 № 2, у звязку з наданням платником податків документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкових накладних.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ТОВ «Нормаль-Україна» та пояснив, що на виконання умов договору 11.07.2017 Корпорація «Укртрансбуд» перерахувала ТОВ «Нормаль-Україна» аванс в сумі 2 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 333 333,33 грн., на підставі платіжного доручення № 6961. Допущена в платіжному дорученні помилка (вказано договір № 01-06/17 від 01.06.2017 замість № 02-06/17 від 02.06.2017) є технічною опискою та не може створювати жодних негативних фінансових наслідків для сторін договору, так як платіжне доручення містить посилання на рахунок - фактуру № 0000414 від 03.07.2017, в якому зазначений правильний номер договору. Крім того, у звязку із наведеним, Корпорація «Укртрансбуд» направила ТОВ «Нормаль-Україна» лист № 850/08 від 01.08.2017, згідно якого просила вважати призначення платежу наступним: «перерахування авансу для виконання будівельно - монтажних робіт по договору № 02-06/17 від 02.06.2017 та рахунку № 0000414 від 03.07.2017».

У відповідності до вимог п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Нормаль-Україна» 11.07.2017 здійснило реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2.

Зазначив, що станом на сьогоднішній день договір субпідряду № 02-06/17 від 02.06.2017 та всі додатки до нього є дійсними, жодною стороною договору або органами державної влади не оскаржувалися, виконуються у визначених обсягах та у встановлені терміни. Роботи, що виконуються субпідрядником по обєкту прийняті замовником (Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС») без будь - яких зауважень.

У кожної із сторін договору наявні документи, передбачені чинним законодавством України, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між ТОВ «Нормаль-Україна» та Корпорацією «Укртрансбуд».

Враховуючи вищевикладене, вважає, що рішення комісії ДФС України від 15.08.2017 № 71558/32415261, згідно якого було відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, є протиправним та таким, що порушує право Корпорації «Укртрансбуд» на податковий кредит.

Також звернув увагу, що ТОВ «Нормаль-Україна» не отримало в терміни встановлені законодавством рішення ДФС України за результатами розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, враховуючи таке.

ТОВ «Нормаль-Україна» є юридичною особою, зареєстрованою у встановлено законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.05.2003 внесено відповідний запис. Позивач перебуває на обліку в Чернігівській ОДПІ (а.с. 61-64). Основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Колегією суддів встановлено, що 02.06.2017 між позивачем (субпідрядник) та Корпорацією «Укртрансбуд» (підрядник) було укладено договір субпідряду № 02-06/17, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с. 12-14).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що на умовах та в порядку, визначених цим договором, субпідрядник зобовязується виконати будівельні роботи на обєкті будівництва підрядника «Капітальний ремонт будівель адміністративно-побутового корпусу № 1, «Кванту» та їдальні № 19 Чорнобильської АЕС в частині утеплення зовнішніх стін (з частковою заміною вікон) та покрівель», а підрядник зобовязується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього договору.

Згідно із п. 2.1.1 Договору субпідрядник зобов'язаний забезпечити виконання всього обсягу робіт протягом 4 (чотирьох) місяців з дати отримання авансового платежу в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума цього договору становить 6 099 999,44 грн., в т.ч. ПДВ - 1 016 666,57 грн.

Протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання цього договору підрядник прераховує на розрахунковий рахунок субпідрядника авансовий платіж в розмірі 3 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 500 000,00 грн. (п. 3.2 Договору).

У відповідності до п. 5.2 Договору підрядник зобов'язаний прийняти роботи, виконані субпідрядником, не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання від субпідрядника актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3).

Корпорація «Укртрансбуд» перерахувала ТОВ «Нормаль-Україна» аванс в сумі 2 000 000,00 коп., в т.ч. ПДВ - 333 333,33 коп., на підставі платіжного доручення від 11.07.2017 № 6961 (а.с. 37).

На виконання умов договору сторонами було належним чином складено та оформлено: договірну ціну на об'єкт будівництва, специфікацію, довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року, (а.с. 15-16, 17, 40, 41-51).

11.07.2017 ТОВ «Нормаль-Україна» сформовано податкову накладну № 2 на суму 2 000 000,00 коп., в т.ч. ПДВ - 333 333,33 коп. (а.с. 18).

31.07.2017 ТОВ «Нормаль-Україна» направило відповідачу за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення у вигляді електронного файлу на реєстрацію в Єдиному реєстрі вищевказану податкову накладну.

Однак, відповідно до квитанції № НОМЕР_1 податкова накладна від 11.07.2017 № 2 прийнята, реєстрація зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації палаткової накладної, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД:41.00. Товариству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладеної в ЄРПН відповідно до п. «в» пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с. 19-20).

З метою виконання вищевказаних вимог ТОВ «Нормаль-Україна» було направлено ДФС України додаткові документи, зокрема: платіжне доручення від 11.07.2017 № 6961, характеристику ТОВ «Нормаль-Україна», оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, лист Корпорації «Укртрансбуд» щодо уточнення призначення платежу в платіжному дорученні від 01.08.2017 № 850/08, рахунок-фактуру № СФ-0000414 від 03.07.2017, договір підряду від 02.06.2017 № 02-06/2017 (а.с. 24-26, 31, 36-37).

15.08.2017 комісією ДФС прийнято рішення № 71558/32415261 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.07.2017 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) у звязку із наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Про прийняте рішення ТОВ «Нормаль-Україна» повідомлено квитанцією від 15.08.2017 (а.с. 21, 22-23).

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач 23.08.2017 направив на адресу ДФС України скаргу від 22.08.2017 № 241 з додатками, яка отримана представником відповідача 28.08.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 27-37, 38, 39).

Представник позивача заначив, що станом на день розгляду справи по суті від ДФС України відповідь за результатами розгляду вказаної вище скарги не надійшла.

У звязку із наведеним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, відповідно до пп. "а", "б" п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України).

Згідно із п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження

Так, у відповідності до п.74.2. ст.74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п.74.3. ст.74 Податкового кодексу України).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі Порядок № 1246).

Згідно із п.2 Порядку № 1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1. ст.192 та п.201.10. ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. ст.200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16. ст.201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2. ст.74 цього Кодексу.

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено колегією суддів, контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкової накладної ТОВ «Нормаль-Україна» від 11.07.2017 № 2 критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, про що зазначено в квитанції від 31.07.2017. При цьому, ДФС України вказану накладну прийнято.

Водночас, у квитанції фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567.

Тобто, відповідачем, в порушення пп.201.16.1 п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України, не вказано у Квитанції від 31.07.2017 конкретного виду критерію.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621, затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Критерії оцінки).

Пунктом 4 вказаного наказу зобов'язано Державну фіскальну службу України до 25.06.2017 здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки.

В свою чергу, відповідно до п. 4 Критеріїв оцінки, інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою".

Разом з тим, вичерпний перелік документів наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 взагалі не містить пункту 4. Тобто, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків документів, які підтверджують відповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 41.00, йому необхідно б було чітко їх зазначити. До такого висновку колегія суддів дійшла, зважаючи на таке.

Так, п. 6 Критеріїв оцінки містить в собі визначення двох різних критеріїв моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування, а саме:

- обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

- відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп.215.3.1 та 215.3.2 п.215.3 ст.215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, подані на реєстрацію в Реєстрі.

Визначення фіскальним органом у Квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Вичерпний перелік документів).

Відповідно до п.1 Вичерпного переліку документів, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567:

- для критерію, зазначеного у пп.1 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

- для критерію, зазначеного в пп.2 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/при дбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З системного аналізу наведених вище положень вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, у Квитанції від 31.07.2017 фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом № 567.

У відповідності до пп.201.16.2 п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у п."в" пп.201.16.1. цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування (ПН/РК). Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп.201.16.2. цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп.201.16.3. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп.201.16.2. Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Нормаль-Україна» у порядку, визначеному пп.201.16.2. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України, надіслано до відповідача повідомлення та додаткові документи на підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій податковій накладній від 11.07.2017 № 2, а саме: платіжне доручення від 11.07.2017 № 6961, характеристику ТОВ «Нормаль-Україна», оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, лист Корпорації «Укртрансбуд» щодо уточнення призначення платежу в платіжному дорученні від 01.08.2017 № 850/08, рахунок-фактуру № СФ-0000414 від 03.07.2017, договір підряду від 02.06.2017 № 02-06/2017 (а.с. 24-26, 31, 36-37).

Разом з тим, Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, незважаючи на вищевказане повідомлення ТОВ "Нормаль-Україна" та додані до нього документи, підтверджуючі факти, викладені у повідомленні, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.07.2017 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з квитанції від 15.08.2017, остання не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною прийняття рішення є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с. 21).

Проте, в квитанції не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію поданої позивачем податкової накладної.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» (далі - Постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до пп."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з абзацом 2 Постанови № 190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16. ст.201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до п."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Тобто, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 22), рішення комісії ДФС України від 15.08.2017 не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказане рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

А отже, зважаючи на наявність у позивача, передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та Корпорацією «Укртрансбуд», та на те, що такі документи були надані ТОВ "Нормаль-Україна" контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної від 11.07.2017 № 2.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 566 затверджено Порядок роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 19 вказаного Порядку визначено, що розгляд питань на засіданні Комісії включає в себе такі етапи, як: доповідь секретаря Комісії; доповідь члена Комісії, співдоповіді (у разі потреби); внесення пропозицій членами Комісії, їх обговорення; оголошення головою Комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою Комісії результатів голосування; оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Протокол засідання Комісії повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті Комісією рішення.

Особи, які не є членами Комісії, не можуть брати участі у заслуховуванні доповідей членів Комісії, внесенні пропозицій членами Комісії, обговоренні та голосуванні.

З аналізу вищевикладеного положення Порядку вбачається, що складання протоколу засідання комісії, як один із етапів розгляду питань, віднесених до компетенції Комісії, є підтвердженням її правомочності, оскільки фіксує, в тому числі, кількість членів комісії, що приймали участь у засіданні.

Так, п.15 Порядку визначено, що засідання Комісії є правомочним у разі участі в ньому не менш як двох третин її складу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу надавалась можливість підтвердити правомочність засідання комісії шляхом надання відповідного протоколу засідання (а.с. 3), проте вказаних доказів ним у судове засідання не представлено.

Суд також звертає увагу, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч.2 ст.19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абз.3 п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з п.2 ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. За приписами п.2 ч.2 ст.62 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З системного аналізу вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2010 № 1246 (Порядок № 1246), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, нормами Податкового кодексу України та Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що у даному випадку, задоволення позовної вимоги ТОВ "Нормаль-Україна" про зобовязання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану позивачем податкову накладну від 11.07.2017 № 2, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ст.6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Суд також враховує, що чинним законодавством покладено на Комісію обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, "свобода розсуду" фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобовязання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану ТОВ "Нормаль-Україна" податкову накладну від 11.07.2017 №2.

При цьому, визначаючись із датою, якою ДФС України повинно зареєструвати вказану вище податкову накладну, колегія суддів зазначає, що оскільки рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.07.2017 № 2 прийнято Комісією протиправно та необґрунтовано, датою реєстрації податкової накладної має бути дата її фактичного прийняття контролюючим органом, а саме: 31.07.2017, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 19).

Оскільки позивач в поданому адміністративному позові просив зареєструвати податкову накладну 11.07.2017 № 2 відповідно до вимог пп. 56.23.4 п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України, тобто 17.09.2017, з урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Нормаль-Україна» мають бути задоволені частково, а податкова накладна від 11.07.2017 № 2 зареєстрована 31.07.2017.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, за наведених обставин та відповідно до ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства, зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Нормаль-Україна» мають бути задоволені частково.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 11.07.2017, датою її фактичного отримання, а саме: 31.07.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормаль-Україна" (код ЄДРПОУ 32415261) судові витрати в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя С.В. Бородавкіна

Судді: Л.О. Житняк

ОСОБА_2