Постанова № 70239242, 09.11.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 р. Справа № 818/1357/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми в режимі відеоконференції адміністративну справу № 818/1357/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Луганській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1О.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі по тексту – відповідач, ГУ НП в Луганській області ), в якому просить суд позовних вимог:

1) Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області, які полягають у поширенні інформації про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути причетний до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, участі у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть призвести до негативних наслідків;

2) Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області знищити інформацію, будь-які матеріали та документи у повному обсязі про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, може бути причетний до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, участі у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть призвести до негативних наслідків;

3) Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області, які полягають у незаконному зборі інформації відносно ОСОБА_1, за виключенням даних, отриманих або які можуть бути отримані в рамках кримінального провадження та виключно у відповідності до норм Кримінального процесуального законодавства;

4) Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області, які полягали у наданні неповної відповіді на лист за підписом ОСОБА_1 та т.в.о. директора громадської організації “Правниче підприємство “Вокс Юріс" від 03.05.2017 р. за №001-05Д в частині ненадання відповіді на п.2,3 листа, а саме:

- підстави та норми чинного законодавства України, відповідно до яких ГУ НП в Луганській області здійснює збір інформації відносно ОСОБА_1

- наявну інформацію, об'єктивні данні, на яких базуються твердження ГУ НП в Луганській області про причетність ОСОБА_1 до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, участі у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть призвести до негативних наслідків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приблизно у травні 2017 року позивача викликали оперуповноваженими для дачі пояснень до Сумського ВП (м. Суми) ГУНП в Сумській області з приводу подій блокування товарних залізничних потягів з кам’яним вугіллям - антрацитом по найбільшим напрямках їх пересування..

Підставою виклику був лист, який надійшов з ГУНП в Сумській області від 4 травня 2017 р., зі змісту якого слідує, що позивач та інша особа на території Попаснянського району Луганської області з 25.01.2017 р. по 10.04.2017 р. приймали участь в акції по блокуванню перевезення залізничним транспортом вантажів на непідконтрольну українській владі територію.

Крім того, згідно вказаного листа, ГУНП в Луганській області має у розпорядженні інформацію, що позивач та інша особа може бути причетними до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, а також приймати участь у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть привести до негативних наслідків.

Відповідно до зазначеного листа, працівникам Сумського ВП (м. Суми) ГУНП в Сумській області необхідно здійснити комплекс заходів на предмет перевірки, у т.ч. позивача щодо причетності до вищевказаних дій.

Позивач зазначає, що із вказаного міста жодним чином незрозуміло якими нормами законодавства керувалося ГУНП в Луганській області при поширенні такої інформації, на підставі чого та які саме заходи повинні бути вжиті до громадян, зазначених у листі. Більш того, неправдива інформація поширюється та використовується ГУНП в Луганській області.

Категорично не погоджуючись з вказаними фактами та попередньо ненадававши будь-якої згоди на збір, обробку та використання своїх персональних даних, 03.05.2017 р. за №001-05Д до ГУНП в Луганській області позивачем та т.в.о. директора громадської організації “Правниче підприємство “Вокс Юріс” надіслано лист, у якому просить повідомити:

1. Підстави та норми чинного законодавства України, якими керувалося ГУ НП в Луганській області при зверненні до ГУ НП в Сумській області з вказаним листом.

2. Підстави та норми чинного законодавства України, відповідно до яких ГУ НП в Луганській області здійснює збір інформації відносно ОСОБА_1, ОСОБА_3

3. Наявну інформацію, об'єктивні данні, на яких базуються твердження ГУ НП в Луганській області про причетність ОСОБА_1, ОСОБА_3 до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, участі у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть призвести до негативних наслідків.

У зв'язку з довготривалим ненадходженням відповіді, 21.08.2017 р. позивачем направлено повторний запит з додатком попереднього листа.

17.09.2017 р. отримано лист ГУ НП в Луганській області за №5336/111/04-2017 від 11.09.2017 р. щодо надання відповіді на звернення, у якому повністю відсутня відповідь на пункти 2, 3 листа.

У той же час, ГУНП в Луганській області не надано відповіді на пункти 2, 3 листа, чим порушено ст. 19 Закону України “Про звернення громадян” в частині недотримання норми щодо всебічного розгляду звернень та ст. 12 Закону України “Про інформацію” стосовно того, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 12 Закону України "Про інформацію" кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 6 Закону України “Про захист персональних даних” мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно до ч. 8 Закону України "Про захист персональних даних” особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України “Про захист персональних даних” персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, позивач вважає дії Головного управління Національної поліції в Луганській області, які полягають у поширенні інформації про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, може бути причетний до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, участі у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть призвести до негативних наслідків, рівно як незаконний збір інформації відносно ОСОБА_1 — протиправні, а відповідь за №5336/111/21/04-2017 від 11.09.2017 р. протиправною.

Таким чином, враховуючи вищевикладене позивач просить визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача знищити інформацію, будь-які матеріали та документи у повному обсязі про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, може бути причетний до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, участі у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть призвести до негативних наслідків.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.05.2017 р. позивачем та т.в.о. директора громадської організації “Правниче підприємство “Вокс Юріс” надіслано лист за №001-05Д до ГУНП в Луганській області, у якому просить повідомити:

1. Підстави та норми чинного законодавства України, якими керувалося ГУ НП в Луганській області при зверненні до ГУ НП в Сумській області з вказаним листом.

2. Підстави та норми чинного законодавства України, відповідно до яких ГУ НП в Луганській області здійснює збір інформації відносно ОСОБА_1, ОСОБА_3

3. Наявну інформацію, об'єктивні данні, на яких базуються твердження ГУ НП в Луганській області про причетність ОСОБА_1, ОСОБА_3 до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, участі у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть призвести до негативних наслідків (а.с. 8).

У зв'язку з довготривалим ненадходженням відповіді, 21.08.2017 р. позивачем направлено повторний запит з додатком попереднього листа.

17.09.2017 р. позивачем отримано лист ГУ НП в Луганській області за №5336/111/04-2017 від 11.09.2017 р. (а.с. 29)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області, які полягають у поширенні інформації про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути причетний до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, участі у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть призвести до негативних наслідків; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області знищити інформацію, будь-які матеріали та документи у повному обсязі про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, може бути причетний до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, участі у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть призвести до негативних наслідків та визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області, які полягають у незаконному зборі інформації відносно ОСОБА_1, за виключенням даних, отриманих або які можуть бути отримані в рамках кримінального провадження та виключно у відповідності до норм Кримінального процесуального законодавства, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1,2 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України „Про захист персональних даних“ від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України „Про інформацію“ від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2657); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України „Про доступ до публічної інформації“ від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939).

Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя узгоджується із міжнародно-правовими актами.

Так, у статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

За Цивільним кодексом України зміст права на недоторканність особистого і сімейного життя як одного з видів особистого немайнового права полягає в тому, що фізична особа вільно, на власний розсуд визначає свою поведінку у сфері свого приватного життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб та має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя (статті 270, 271, 301). Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав (частина третя статті 269 Цивільного кодексу України).

Особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Так, інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11 Закону № 2657).

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657).

Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону № 2939).

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону № 2657).

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657).

Суд зазначає, що поширенням інформації є саме розповсюдження, обнародування та реалізації у встановленому порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодних доказів незаконного збору Головним управлінням Національної поліції в Луганській області інформації відносно ОСОБА_1 та відповідно її поширення, а суд зазначені докази під час судового розгляду по справі не виявив.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні надано лист Слідчого управління ГУ НП у Луганській області від 26.10.2017, згідно змісту якого судом встановлено, що ОСОБА_1 ніякого процесуального статусу по кримінальному провадженні №12017130530000092 не має (а.с. 72).

Отже, позовні вимоги в зазначеній частині позову є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Луганській області, які полягали у наданні неповної відповіді на лист за підписом ОСОБА_1 та т.в.о. директора громадської організації “Правниче підприємство “Вокс Юріс" від 03.05.2017 р. за №001-05Д в частині ненадання відповіді на п.2,3 листа, а саме: підстави та норми чинного законодавства України, відповідно до яких ГУ НП в Луганській області здійснює збір інформації відносно ОСОБА_1 та наявну інформацію, об'єктивні данні, на яких базуються твердження ГУ НП в Луганській області про причетність ОСОБА_1 до вивезення вибухових матеріалів, зброї та набоїв із зони АТО, участі у різних акціях протесту, мітингах та інших заходах, які можуть призвести до негативних наслідків, суд виходить з наступного.

Так, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про інформацію» (надалі по тексту- Закон).

Згідно ст.1 Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст.20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Так, відповідно до наданої відповіді судом встановлено, що позивачу було роз’яснено норми Кримінального кодексу України на підставі яких порушено кримінальну справу щодо блокування транспортних комунікацій (а. с. 29).

Крім того, ОСОБА_1 роз’яснено, що з метою упередження розповсюдження територією держави зброї, боєприпасів та вибухівки вивезеної з зони проведення АТО, попередження терористичних проявів проінформовано обласні управління Національної поліції про встановлення громадян які можливо брали участь в проведенні блокади або були свідками цих подій (а. с. 29).

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем надано відповідь у відповідності із Законом України «Про звернення громадян», а тому позовні вимоги в зазначеній частині позову не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 14.11.2017 року.

Суддя О.А. Прилипчук