Постанова № 70239184, 10.11.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2017 року справа № 823/1661/17

15 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

при секретарі судового засідання – Баклаженко Н.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною і скасувати викладену у формі листа за вих. №7280/6-17 від 21.08.2017, що дублюється з листом за вих. №7662/6-17 від 01.09.2017 відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 16.05.2017 вх. №7089/0/5-17-СГ від 18.05.2017 (з урахуванням листа від 18.07.2017 вх. №13109/0/5-17-СГ від 21.08.2017) про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він починаючи з квітня місяця 2017 року неодноразово звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області. Проте відповідач на його заяви почав реагувати лише після дзвінка на гарячу лінію.

Позивач в черговий раз 21.07.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою за вхідним номером 13109/0/5-17-СГ про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області. Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області листом від 21.08.2017 №7280/6-17, що дублюється з листом за вих. №7662/6-17 від 01.09.2017 відмовлено позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв'язку з тим, що подана позивачем заява не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України. На думку позивача, відповідач протиправно відмовив йому в наданні відповідного дозволу, оскільки вищезгадана відмова надана відповідачем з підстави, яка не передбачена ч. 3 ст. 118 Земельного кодексу України

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив вважав, що розглянувши заяви ОСОБА_1 з проханнями надати йому дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області листами від 21.08.2017 №7280/6-17, що дублюється з листом за вих. №7662/6-17 від 01.09.2017 відмовило позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою через невідповідність її вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельної ділянки за попередньою згодою органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, якої позивачем не було надано. Представник відповідача вважає, що вищезгадана відмова є правомірною та вважає, що адміністративний позов є безпідставним, необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити. Крім того, представник відповідача зазначив, що вирішення вказаного спору віднесено до цивільної юрисдикції, що підтверджується рішенням Верховного Суду України від 27.04.2017, проте в судовому засіданні не ставив питання про закриття провадження у справі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 21.07.2017 в черговий раз звернувся із заявою за вхідним номером 13109/0/5-17-СГ про надання йому дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 21.08.2017 №7280/6-17, що дублюється з листом за вих. №7662/6-17 від 01.09.2017 відмовлено позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв'язку з тим, що подана позивачем заява не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Згідно з ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗК України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок..

Статтею 116 ЗК України, зокрема частиною 1 передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (ст. 121 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених вище норм ЗК України слідує, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Окрім того, як слідує із положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що наведена у листі відповідача від за вих. №7280/6-17 від 21.08.2017, що дублюється з листом за вих. №7662/6-17 від 01.09.2017, зокрема, відсутня згодою органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, не передбачена.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

В абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області, оформлене у вигляді листа за вихідним №7280/6-17 від 21.08.2017, що дублюється з листом за вих. №7662/6-17 від 01.09.2017- є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки винесене з підстави, яка не передбачена земельним законодавством України, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2017 (вх. №7089/0/5-17-СГ від 18.05.2017 із урахуванням листа від 18.07.2017 вх. №13109/0/5-17-СГ від 21.08.2017) про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Посилання відповідача на те, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельної ділянки за попередньою згодою органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, якої позивачем не було надано до заяви – не береться судом до уваги, оскільки в матеріалах адміністративної справи наявна копія листа від 11.07.2017 №588 територіальної громади с. Тихий Хутір в особі Тихохутірської сільської ради про не заперечення щодо передачі у власність земельної ділянки площею 2,00 га (сільськогосподарських угідді - рілля) гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради (за межами населеного пункту) Жашківського району Черкаської області.

Крім того, необґрунтованим є твердження представника відповідача щодо підсудності вказаного спору до цивільної юрисдикції, що ніби то підтверджується рішенням Верховного Суду України від 27.04.2017 – оскільки у справі №2а/2470/1276/12, що розглядалась Верховним Судом України, предметом спору є скасування розпорядження РДА від 30 вересня 2009 року №512 «Про затвердження технічної документації та надання у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 для ведення садівництва в адміністративних межах Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області», однак у вказаній адміністративній справі №823/1661/17 предметом є лише питання надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що свідчить про належність вказаного спору до адміністративної юрисдикції

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем під час подачі адміністративного позову було сплачено судовий збір у сумі 1280 грн. за позовні вимоги немайнового характеру щодо яких суд дійшов висновку про їх задоволення, тому судовий збір у сумі 1280 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати викладену у формі листа відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вих. №7280/6-17 від 21.08.2017, що дублюється з листом за вих. №7662/6-17 від 01.09.2017) в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2017 (вх. №7089/0/5-17-СГ від 18.05.2017 із урахуванням листа від 18.07.2017 вх. №13109/0/5-17-СГ від 21.08.2017) про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Гайдаш

Постанова складена у повному обсязі 15.11.2017.