Постанова № 70239096, 14.11.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2852/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Хмельницький окружний адміністративний суд

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Генерального прокурора України Луценка Ю.В. про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального прокурора України Луценка Ю.В. в якому просить: зобов'язати Генерального прокурора України Луценка Ю.В. або його заступника повідомити позивача про перешкоду особистого прийому у справі, яку неспроможний вирішити прокурор області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звертався до відповідача із скаргою на бездіяльність прокурора Хмельницької області та заявляв про право на особистий прийом Генеральним прокурором України. Однак вказана скарга направлена на розгляд прокуратури Хмельницької області.

Усі повторні скарги позивача на дії та бездіяльність прокурора області в яких позивач просив особистого прийому Генеральним прокурором України, надіслані до відповідача були переадресовані до прокуратури Хмельницької області.

Крім цього, позивач вказує, що станом на 17 жовтня 2017 року, як того вимагають приписи Закону України "Про звернення громадян" та інструкція Генеральної прокуратури України обґрунтованої відповіді за підписом Ю. Луценка або його заступника не одержав у зв'язку з чим звернувся до суду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задоволити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши доводи позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_3 скаргами від 25 січня 2017 року та від 01 серпня 2017 року звертався до Генерального Прокурора України Луценка Юрія Віталійовича у яких порушив питання законності дій та рішень прокурорів Хмельницької області при здійсненні ними своїх посадових обов'язків загалом, так і під час здійснення повноважень в рамках конкретних досудових розслідувань по кримінальних справах, які були розпочаті за заявами позивача. Крім цього у вказаних скаргах позивач просив особистого прийому керівництвом Генеральної прокуратури України.

Натомість як слідує з матеріалів справи, скарги позивача від 25 січня 2017 року та від 01 серпня 2017 року, Генеральна прокуратура України скерувала для вирішення до прокуратури Хмельницької області, з тих підстав, що порушенні у скаргах питання належать до компетенції прокуратури Хмельницької області на підставі ст. 22 Закону України "Про звернення громадян", положень ст. ст. 303-307 КПК України та Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 27 грудня 2014 року №9 гн.

При цьому позивачу не було надано обґрунтованої відповіді щодо не задоволення його прохання про особистий прийом керівництвом Генеральної прокуратури України, а лише роз'яснено порядок прийому громадян керівництвом Генеральної прокуратури України та зазначені положення законодавства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За правилами ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Законом України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтями 4, 5 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно зі ст.14 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

За змістом ч.1 ст.15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 1 ст.16 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" встановлено права громадянина при розгляді заяви чи скарги, зокрема, громадянину гарантується право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Зазначеному праву кореспондує обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, визначений у ст.19 Закону, яким передбачено їх обов'язок письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Окрім цього, цією ж статтею передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень, не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Як встановив суд, листами Генеральної прокуратури України від 17 серпня 2017 року №04/2/2-р-17, 04 вересня 2017 року №17/7-31311-17 та 25 вересня 2017 року №04/2/2-р-17, ОСОБА_3 роз'яснено порядок прийому громадян керівництвом Генеральної прокуратури України та зазначені положення законодавства.

Попри це, позивачу не було роз'яснено причин, з яких керівництво Генеральної прокуратури України розглядаючи неодноразові звернення позивача, не здійснює його особистий прийом, а лише вказує йому на норми законодавства, якими врегульовано таку процедуру.

Разом з тим, варто зауважити, що нормами Закону України "Про звернення громадян" встановлено заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються (ч.4 ст.7 Закону).

Як встановлено судом оцінка діяльності прокурорів Хмельницької області Генеральним прокурором України надана не була натомість всупереч ч. 4 ст. 7 Закону скарги позивача скеровано для розгляду органу, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до п. 8.1, 8.2 "Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України" затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 27 грудня 2014 року №9гн. (далі - Інструкція), у Генеральній прокуратурі України особистий прийом громадян забезпечується управлінням організації прийому громадян та розгляду звернень у день їх звернення. За наявності підстав організовується прийом громадян працівниками структурних підрозділів та керівництвом Генеральної прокуратури України.

Згідно з п.п 8.3 Генеральний прокурор України приймає громадян за попереднім записом (але не в день прийому) за зверненнями, якщо у задоволенні їх раніше відмовлено його заступниками.

Пунктом 8.4. Інструкції визначено, що перший заступник та заступники Генерального прокурора України приймають громадян, якщо вони звернулися на особистий прийом з питань незгоди з рішеннями про відмову у задоволенні скарги прокурорами обласного рівня, керівниками самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України.

Як випливає з п. 8.5. Інструкції, керівники самостійних структурних підрозділів, їх заступники, начальники управлінь і відділів, їх заступники, прокурори галузевих підрозділів приймають громадян зі зверненнями з питань зволікання, тривалого неприйняття рішень працівниками прокуратур обласного рівня.

Суд встановив, що у своїх листах позивач неодноразово вказував на наявність незгоди з рішеннями про відмову у задоволенні скарги прокурорами обласного рівня, керівниками самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, що в силу п. 8.5 Інструкції є підставою для проведення особистого прийому.

В ході судового розгляду суд також встановив таку обставину, що ОСОБА_3 ще з 2007 року намагається отримати можливість на особистий прийом керівництвом Генеральної прокуратури України, однак на неодноразові заяви отримує лише різного роду листи органів прокуратури з роз'ясненнями щодо порядку прийому громадян керівництвом Генеральної прокуратури України та зазначенням положень законодавства, втім жодного разу на особистий прийом керівництвом Генеральної прокуратури України так і не потрапив.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача про те, що право позивача на особистий прийом у Генеральній прокуратурі України забезпечено шляхом прийняття у приймальні громадян 05 вересня 2017 року прокурором відділу прийому громадян, оскільки під час названого прийому, позивачу лише було роз'яснено порядок прийому громадян в органах прокуратури та у Генеральній прокуратурі України, проте фактично прийом позивача керівництвом Генеральної прокуратури України не відбувся.

Таким чином, суд встановив не дотримання Генеральним прокурором України приписів чинного законодавства України щодо звернень громадян та особистого прийому, а також скерування скарг позивача іншому органу для розгляду та вирішення, а саме тому ж органу, діяльність якого оскаржується - прокуратурі Хмельницької області, адже зазначене прямо суперечить вимогам ч. 4 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", а також не надання позивачу обґрунтованої відповіді щодо причини відмови в особистому прийомі ОСОБА_3, через що позов заявлений до Генерального прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи оскаржувані рішення, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно та всупереч вимогам ч. 4 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" було скеровано скарги позивача для розгляду органу оскільки саме дії (бездіяльність) посадових осіб цього органу оскаржує позивач, при цьому не провівши особистий прийом ОСОБА_3 та не надавши обґрунтованої відповіді із зазначенням причини відмови в особистому прийомі, отже адміністративний позов заявлений обґрунтовано та підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Зобов'язати Генерального прокурора України повідомити ОСОБА_3 про причини відмови в особистому прийомі.

Стягнути на користь ОСОБА_3 640 (шістсот сорок) грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Генеральної прокуратури України.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2017 року