Постанова № 7023842, 01.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3601/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Лемеха Л.Я.,

за участю представника позивача Петролюка А.М., представників відповідача Попович М.Я., Стегнія А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? до ДПІ у Буському районі Львівської області, Управління державного казначейства у Буському районі Львівської області про визнання незаконною бездіяльність відповідачів та стягнення 1 227 650,00 грн. бюджетної заборгованості , -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним до ДПІ у Буському районі Львівської області (далі ДПІ), Управління державного казначейства у Буському районі Львівської області, просить визнати незаконною бездіяльність відповідачів через нездійснення бюджетного відшкодування в сумі 1 227 650,00 грн. на поточний банківський рахунок ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? та стягнути з рахунку на якому обліковуються кошти Державного бюджету України на користь ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? бюджетну заборгованість (суму переплати) по податку на додану вартість в сумі 1 227 650,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідачі не виконали норм чинного законодавства України, чим завдають Товариству шкоду, порушують його права, як платника податків на отримання з держбюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки.

Представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги, згідно останньої редакції позовних вимог просить стягнути з рахунку, на якому обліковуються кошти державного бюджету України через управління державного казначейства у Львівській області в особі управління державного казначейства України у Буському районі Львівської області на користь Товариства бюджетну заборгованість (суму переплати) по податку на додану вартість в сумі 321903,00 грн. Просить позов в межах поданих уточнень задовольнити.

Представник ДПІ в судовому засіданні пояснила, що станом на 18.11.2009 року залишок невідшкодованих сум, заявлених позивачем, становить 321903,00 грн., оскільки із заявленої до відшкодування суми ПДВ відбулося погашення поточних платежів ПДВ згідно поданих декларацій за липень, серпень та вересень 2008 року. Згідно висновків ДПІ від 17.11.2009 року №0000000020 та №0000000021 Товариству за жовтень 2008 року належить до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість (далі-ПДВ) відповідно 18 652,00 грн. та 303 251, 00 грн. Оскільки ДПІ не отримало погоджених реєстрів на відшкодування з ДПА у Львівській області та ДПА України, а тому ПДВ позивачу не відшкодовано.

Відповідач Управління державного казначейства у Буському районі Львівської області явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечило, подало суду письмове пояснення в якому зазначає, що органи Держказначейства відшкодовують податок на додану вартість відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА України та Головного управління державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72. Відповідно до вищевказаного Порядку, органи Держказначейства здійснюють таке відшкодування за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначає, що відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ здійснюється з рахунків Державного бюджету України, які лише відкриті в органах Держказначейства і не належать їм на праві розпорядження. З цих підстав вважає не аргументованою вимогу позивача про стягнення через Управління державного казначейства у Буському районі ГУ ДКУ у Львівській області на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ.

В судовому засіданні згідно ст. 52 КАС України Головне управління державного казначейства України у Львівській області залучено у дану справу в якості відповідача.

Представник Головного управління державного казначейства України у Львівській області в судовому засіданні підтримав пояснення, адресовані суду та вказав, що Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстрами та висновками або за рішенням суду. Тому органи Держказначейства не приймають рішення щодо повернення податків і зборів, а лише виконують прийняте органом стягнення або судом рішення. Вважає неаргументованою вимогу позивача щодо визнання незаконною бездіяльність органів Держказначейства через нездійснення бюджетного відшкодування.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов в межах поданих уточнень підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168).

Як визначено п. 1.8 ст. 1 Закону №168 - бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7. Закону №168.

Згідно пп. 7.7.1 Закону №168 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: згідно з пунктом “а” бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом “б” залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168).

Згідно пп.7.7.4. ст.7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно з пп.7.7.5, п.7.7. ст.7 Закону №168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У відповідності до з пп.7.7.6, п.7.7. ст.7 Закону №168 н а підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судом встановлено, що 30.12.2008 року за наслідком проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року складено акт, у висновках якого вказано, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року у розмірі 361218, 00 грн., що повязано з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок основних постачальників Товариства. При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку субєкта господарювання керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи, передбачені чинним законодавством України.

16.04.2009 року за наслідком позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2008 року по 28.02.2009 року ДПІ підтверджено суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 680981 грн. та за лютий 2009 року на суму 185451 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Розпорядження ДПА у Львівській області від 09.06.2008 року №89-р ДПІ надало ?Реєстр про відшкодування податку на додану вартість? в ДПА у Львівської області. Згідно регламенту формування та передачі реєстрів про відшкодування ПДВ, вказаний реєстр про відшкодування ПДВ по ЗАТ ?Одеський завод мінеральних вод? підписаний ДПА у Львівській області і переданий до ДПА України на узгодження (згідно листа ДПІ від 05.02.2009 року).

25.07.2009 року Управління державного казначейства у Буському районі Львівської області повернуло без виконання висновки на відшкодування ПДА, зокрема по ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? №20 та №21 від 17.11.2009 року на суму 18652,00 грн. та 303251,00 грн. відповідно. Причиною повернення висновків є відсутність узгоджених реєстрів з ДПА у Львівській області.

ДПІ скерувало запит у ДПА України щодо надання розяснень про причини не підтвердження сум ПДВ та надання реєстру для відшкодування з бюджету заборгованості по ПДВ та станом на 10.09.2009 року відповіді не отримано.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 14.09.2009 року по декларації від 20.02.2009 року №2187 та по декларації від 20.03.2009 року №2836 суми відповідно 680981,00 грн. та 185451,00 грн. на розрахунковий рахунок платника відшкодовано з Державного бюджету України.

Листом ДПА України від 24.03.2009 року №6037/7/19-0417 декларацію №14799 від 13.11.2008 року повернено на доопрацювання, згідно з вимогами п.4.1 ст.4 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 та відповідно до Регламенту формування та передачі реєстрів про відшкодування ПДВ ДПА у Львівській області.

Як вбачається з пояснень представника відповідача ДПІ, правомірність визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2008 року (згідно поданої позивачем декларації) підтверджується актом перевірки №401/23-0/05492060 від 30.12.2008 року, Довідкою про відшкодування сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами позапланової виїзної (документальної) перевірки №1 від 19.01.2009 року, якою підтверджено 342566,00 грн. за жовтень 2008 року та Довідкою №2 від 22.01.2009 року, якою підтверджено 18652, 00 грн. за жовтень 2008 року. Представник позивача зазначила, що станом на 18.11.2009 року залишок невідшкодованих сум, заявлених платником, становить 321093,00 грн. з тих підстав, що із заявленої до відшкодування суми ПДВ відбулося погашення поточних платежів ПДВ згідно поданих декларацій за липень, серпень, вересень 2008 року.

17.11.2009 року ДПІ склало Висновок №0000000020 за декларацією, що зареєстрована в ДПІ 13.11.2008 року №14799 за період жовтень 2008 року згідно якого Товариству підлягає відшкодуванню з бюджету сума ПДВ в розмірі 303251,00 грн. на рахунок платника, та згідно Висновку №0000000021 за декларацією, що зареєстрована в ДПІ 13.11.2008 року №14799 за період жовтень 2008 року Товариству підлягає відшкодуванню з бюджету сума ПДВ в розмірі 18652,00 грн. на рахунок платника.

В судовому засіданні встановлено факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальникам товарів (робіт,послуг). Цей факт не заперечено ДПІ.

Право на відшкодування відємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України" та від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" висловлено позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення.

Неправомірне непроведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності Товариства, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №168 не передбачено будь-яких погоджень та затверджень сум бюджетного відшкодування ПДВ після перевірки їх податковою інспекцією, а якщо такі узгодження і передбачені ДПА України, то вони повинні бути проведені у строки, встановлені цим Законом. Оскільки, строки відшкодування ПДВ, визначені Законом №168 закінчились, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із Державного бюджету на користь позивача 321903,00 грн. бюджетного відшкодування ПДВ.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підставні, обгруновані матеріалами справи та доведені в судовому засіданні, а тому слід позов задовольнити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягувати з Державного бюджету України на користь ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? 1700,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства у Львівській області в особі Управління державного казначейства України у Буському районі Львівської області на користь ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в сумі 321903,00 грн.

Стягувати з Державного бюджету України на користь ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? 1700,00 грн. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 08.12.2009 року.

Суддя /підпис / Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3601/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини постанови)

01 грудня 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Лемеха Л.Я.,

за участю представника позивача Петролюка А.М., представників відповідача Попович М.Я., Стегнія А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? до ДПІ у Буському районі Львівської області, Управління державного казначейства у Буському районі Львівської області про визнання незаконною бездіяльність відповідачів та стягнення 1 227 650,00 грн. бюджетної заборгованості , -

ВСТАНОВИВ:

При розгляді справи суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України відкласти складення повного тексту постанови суду на п”ять днів з дня закінчення розгляду справи, проголосивши вступну і резолютивну частину постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 08.12.2009 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства у Львівській області в особі Управління державного казначейства України у Буському районі Львівської області на користь ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в сумі 321903,00 грн.

Стягувати з Державного бюджету України. на користь ЗАТ ?Олеський завод мінеральних вод? 1700,00 грн. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Шинкар Т.І.