Постанова № 7023834, 27.11.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-1172/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Гіщинській С.Я.,

за участю представника позивача Мосейчука С.В., представника відповідача Кармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Велет Авто? до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002932380/0/17990 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002922380/017989, із змінами від 17.10.2008 року, зобовязання відповідача утриматись від застосування штрафних(фінансових) санкцій до ухвалення рішення по адміністративній справі, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ?Велет Авто? (далі-Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова (далі-ДПІ), в якому просить визнати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002932380/0/17990 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002922380/017989, із змінами від 17.102008 року нечинними, зобовязати відповідача утриматись від застосування штрафних(фінансових) санкцій до ухвалення рішення по адміністративній справі. В обґрунтування позову зазначає, що працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова була проведена перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року, за наслідком якої 14.07.2008 року було складено акт та 25.07.2008 року прийнято оспорювані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, вважає висновки, які вказані в Акті перевірки необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов уточнив, а саме визнає свої зобовязання в частині рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002932380/0/17990 щодо сплати штрафних санкцій за повернення товару (запчастини ?підшипник?) по накладній на повернення № ВН-0000011 від 26.12.2007 року (видатковий касовий ордер серії 01 АААГ № 215215 від 11.02.2008 року) на суму 288,06 грн., інші позовні вимоги залишає без змін. Зазначив, що вимога про зобовязання відповідача утриматись від застосування штрафних (фінансових) санкцій до ухвалення рішення по адміністративній справі є вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, яка, як зясовано, не має актуальності на час розгляду даної справи судом.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що перевіркою встановлено порушення норм з регулювання обігу готівки: товариство повертало готівкові кошти особам, які відмовлялись від придбання товару згідно їх заяв без використання реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документа встановленої форми, з оформленням видаткових касових ордерів на загальну суму 164065,34 грн.; окрім того, до авансового звіту працівника товариства від 16.06.2007 року не додано розрахункових документів, які підтверджували факт продажу товарів підприємству за готівкові кошти на суму 1618,00 грн. Вважає, що посадові особи при перевірці ТзОВ ?Велет Авто? діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 27 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство зареєстровано управлінням промисловості та підприємництва Львівської міської ради, запис № 18891 від 02.07.2003 року, реєстраційний номер 32568210 та взято на податковий облік 31.07.2003 року у ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, здійснює реалізацію автомобілів: оптова торгівля новими і уживаними автомобілями. Реєстратор розрахункових операцій за Товариством не зареєстрований.

Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ ?Кредобанк? та ТзОВ ?Велет Авто? укладено Договір про надання додаткових послуг по касовому обслуговуванню № 33675/1 від 18.12.2006 року. Між ЗАТ АКБ ?Львів? та ТзОВ ?Велет Авто? укладено договір на приймання платежів від населення № 3 від 04.04.2006 року.

Судом встановлено, що між Товариством та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу № 330 від 06.06.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: завдаток у розмірі 10000,00 грн. до 07.06.2007 року, решта до отримання товару. Відповідно до виписки Банку від 06.06.2007 року ОСОБА_5 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 10000,00 грн. В подальшому ОСОБА_5 подав заяву про повернення цих коштів. 05.07.2007 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №57 Товариство 05.07.2007 року повернуло ОСОБА_5 сплачену ним суму в розмірі 10000,00 грн.

Між Товариством та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу № 47 від 07.06.2006 року, в якому у відповідності до п.п.2.3 та 2.4. оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати: перший внесок у розмірі 25 325,00 грн. сплачується протягом трьох днів після з дня підписання договору, решта до отримання товару. Відповідно до виписки Банку від 07.06.2006 року ОСОБА_6 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 25 325,00 грн. В подальшому ОСОБА_6 подав заяву про повернення цих коштів. 03.11.2006 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №96 Товариство 03.11.2006 року повернуло ОСОБА_6 сплачену ним суму в розмірі 25 325,00 грн.

Між Товариством та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу № 278 від 19.04.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: завдаток у розмірі 1000,00 грн. до 19.04.2007 року, решта до отримання товару. Відповідно до виписки Банку від 19.04.2007 року ОСОБА_7 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 1000,00 грн. В подальшому ОСОБА_7 подав заяву про повернення цих коштів. 05.06.2007 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №50 Товариство 05.06.2007 року повернуло ОСОБА_7 сплачену ним суму в розмірі 1000,00 грн.

Між Товариством та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу № 176 від 14.12.2006 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар повинна здійснюватися шляхом повної оплати товару до 15.12.2006 року. Відповідно до виписки Банку від 15.12.2009 року ОСОБА_8 перерахувала на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 78138,30 грн. В подальшому ОСОБА_8 подала заяву про повернення надмірно сплачених коштів, внесених відповідно до договору № 176 від 14.12.2006 року. Суму переплати просила розділити на 2 частини: 2913,87 грн. повернути готівкою, а суму в розмірі 918,18 грн. зарахувати як оплату послуг Товариству по наряду-замовленню № 020651206. Відповідно до видаткового касового ордеру №115 Товариство 20.12.2006 року повернуло ОСОБА_8 суму в розмірі 2913,87 грн.

Між Товариством та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу № 633 від 12.12.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.3. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: завдаток у розмірі 5000,00 грн. до 13.12.2007 року, решта до отримання товару. Відповідно до виписки Банку від 12.12.2007 року ОСОБА_9 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 5 000,00 грн. В подальшому ОСОБА_9 подав заяву про повернення цих коштів 14.12.2007 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №126 Товариство 20.12.2007 року повернуло ОСОБА_9 сплачену ним суму в розмірі 5000,00 грн.

Між Товариством та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу № 423 від 06.08.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: завдаток у розмірі 5000,00 грн. до 07.08.2007 року, решта до отримання товару. Відповідно до виписки Банку від 06.08.2007 року ОСОБА_10 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 5000,00 грн. В подальшому ОСОБА_10 подав заяву про повернення цих коштів 12.10.2007 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №91 Товариство 12.10.2007 року повернуло ОСОБА_10 сплачену ним суму в розмірі 5000,00 грн.

Між Товариством та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу № 425 від 07.08.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар здійснюється на умовах попередньої оплати до 07.08.2007 року. Відповідно до виписки Банку від 07.08.2007 року ОСОБА_11 перерахувала на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 76 700,00 грн. В подальшому ОСОБА_11 подала заяву про повернення цих коштів. 21.08.2007 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №71 Товариство 21.08.2007 року повернуло ОСОБА_11 сплачену нею суму в розмірі 76 700,00 грн.

Між Товариством та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу № 427 від 06.08.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: завдаток у розмірі 3000,00 грн. до 08.08.2007 року, решта до отримання товару. Відповідно до виписки Банку від 08.08.2007 року ОСОБА_12 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 3000,00 грн. В подальшому ОСОБА_12 подав заяву про повернення цих коштів. 25.09.2007 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №89 Товариство 25.09.2007 року повернуло ОСОБА_12 сплачену ним суму в розмірі 3000,00 грн.

Між Товариством та ОСОБА_13 було укладено договір купівлі-продажу № 512 від 26.09.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.3. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: перший внесок у розмірі 3000,00 грн. до 26.09.2007 року, решта до отримання товару в кредит. Відповідно до виписки Банку від 26.09.2007 року ОСОБА_13 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 3000,00 грн. В подальшому ОСОБА_13 подав заяву про повернення цих коштів. 22.10.2007 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №94 Товариство 22.10.2007 року повернуло ОСОБА_13 сплачену ним суму в розмірі 3000,00 грн.

Між Товариством та ОСОБА_14 було укладено договір купівлі-продажу № 550 від 20.10.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: завдаток у розмірі 5000,00 грн. до 20.10.2007 року, решта до отримання товару в кредит. Відповідно до виписки Банку від 22.10.2007 року ОСОБА_14 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 5000,00 грн. В подальшому ОСОБА_14 подав заяву про повернення коштів у сумі 5000,00 грн. та 22.10.2007 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №93 Товариство 22.10.2007 року повернуло ОСОБА_14 сплачену ним суму в розмірі 5000,00 грн.

Між Товариством та ОСОБА_15 було укладено договір купівлі-продажу № 596 від 24.11.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: завдаток у розмірі 3000,00 грн. до 24.11.2007 року, решта до отримання товару в кредит. Відповідно до виписки Банку від 26.11.2007 року ОСОБА_15 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 3000,00 грн. В подальшому ОСОБА_15 подав заяву про повернення цих коштів. 30.11.2007 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №131 Товариство 30.11.2007 року повернуло ОСОБА_15 сплачену ним суму в розмірі 3000,00 грн.

Між Товариством та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу № 386 від 17.07.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем кредитними коштами установи банку без сплати завдатку але до отримання товару. Відповідно до виписки Банку від 02.08.2007 року ОСОБА_4 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 123376,40 грн. В подальшому ОСОБА_4 подав заяву про повернення коштів внесених за додаткове обладнання, відповідно до договору у сумі 6 855,10 грн. Відповідно до видаткового касового ордеру №65 Товариство 06.08.2007 року повернуло ОСОБА_4 сплачену ним суму за додаткове обладнання, відповідно до договору в розмірі 6 855,10 грн.

Між Товариством та ОСОБА_16 було укладено договір купівлі-продажу № 145 від 25.10.2006 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: перший внесок у розмірі 8 071,00 грн. до 28.10.2006 року, решта до отримання товару. Відповідно до виписки Банку від 27.10.2006 року ОСОБА_16 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 8071,00 грн. В подальшому ОСОБА_16 подав заяву про повернення цих коштів. 23.11.2006 року вищевказаний договір було розірвано. Відповідно до видаткового касового ордеру №104 Товариство 23.11.2007 року повернуло ОСОБА_16 суму в розмірі 5649,68 грн.

Між Товариством та ОСОБА_17 було укладено договір купівлі-продажу № 354 від 19.06.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.4. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: завдаток у розмірі 30 % від вартості товару до 21.06.2007 року, решта до отримання товару. Відповідно до виписок Банку ОСОБА_17 перерахував на поточний рахунок Товариства суму в розмірі 150509,30 грн. В подальшому ОСОБА_17 подав заяву про повернення переплачених коштів, внесених відповідно до договору № 354 від 19.06.2007 року. Суму переплати просив розділити на 2 частини: 1 333,63 грн. повернути готівкою, а суму в розмірі 1624,67 грн. зарахувати як оплату послуг ТзОВ ?Велет Авто? по наряду-замовленню № 13644-1007 від 11.10.2007 року. Відповідно до видаткового касового ордеру №92 Товариство 12.10.2007 року повернуло ОСОБА_17 суму в розмірі 1333,63 грн.

Між Товариством та ОСОБА_18 було укладено договір купівлі-продажу № 594 від 22.11.2007 року, в якому у відповідності до п. 2.3. договору оплата за товар повинна здійснюватися покупцем частинами: завдаток у розмірі 5000,00 грн. до 23.11.2007 року, решта до отримання товару в кредит. Відповідно до виписок Банку ОСОБА_18 сплатив суму в розмірі 92990,00 грн. Оскільки вартість товару становить 82990,00 грн., то останній подав заяву про повернення переплачених коштів, внесених відповідно до договору № 594 від 22.11.2007 року в розмірі 10 000,00 грн. Відповідно до видаткового касового ордеру №125 Товариство 13.12.2007 року повернуло ОСОБА_18 кошти в розмірі 10000,00 грн.

18 грудня 2007 року ОСОБА_19 придбав у Товариства автозапчастини згідно видаткової накладної №РН-0000234 від 18.12.2007 року на суму 740,21 грн. Згідно заяви покупця від 26.12.2007 року, накладної на повернення №0000011 від 26.12.2007 року та видаткового касового ордеру №17 від 11.02.2008 року кошти за товар підшипник в розмірі 288,06 грн. були повернуті ОСОБА_19

Як встановлено судом, працівниками ДПІ проведено виїзну планову перевірку ТзОВ ?Велет Авто? з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року, про що складено акт перевірки від 14.07.2008 року № 1320/157/23-1/32568210.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.п 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265 із змінами та доповненнями (далі-Закон №265) - за перевіряємий період Товариство проводило розрахункові операції без застосування РРО в сумі 164065,34 грн. та порушення п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №637 (далі-Положення) - в авансовому звіті працівника ОСОБА_20 № АО-0000067 від 16.06.2007 року відсутні розрахункові документи відповідно до Закону (касовий чек, розрахункова квитанція, товарний чек) які підтверджували б факт продажу товарів, надання послуг Товариству за готівкові кошти на суму 1618,00 грн.

На підставі висновку акту перевірки ДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002932380/0/17990, яким згідно п. 1 ст. 17 Закону №265 визначено суму штрафних (фінансових) санкцій ТзОВ ?Велет Авто? у розмірі 820326,70 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002922380/0/17989, яким відповідно до п. 1 Указу Президента України ?Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки? від 11.05.1999 року № 491/99 (далі-Указ) визначено суму штрафних (фінансових) санкцій ТзОВ ?Велет Авто? у розмірі 1618,00 грн.

17.10.2008 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова внесло зміни до рішення від 25.07.2008 року №0002922380/17989 в частині щодо порядку сплати вказаної у рішенні суми на бюджетний рахунок одержувача.

Вказані Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачем були оскаржені в порядку адміністративного оскарження до ДПІ у м.Львові, ДПА у Львівській області та ДПА України. Скарги та заперечення ТзОВ ?Велет Авто? вищевказаними інстанціями залишені без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002932380/0/17990 та від 25.07.2008 року № 0002922380/0/17989 із змінами від 17.10.2008 року без змін.

Щодо правомірності прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002922380/017989 на суму 1618,00 грн., то суд зазначає наступне.

Пунктом 3.1 Положення передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Судом встановлено, що - в авансовому звіті працівника Товариства ОСОБА_20 № АО-0000067 від 16.06.2007 року останній зазначив підставу використання коштів Товариства: чек від 16.06.2007 року на суму 1 562,00 грн. та чек від 16.06.2007 року на суму 837,00 грн. Проте, в матеріалах справи наявний товарний чек від 16.06.2007 року на суму 781,00 грн. Чеки на суму 1618,00 грн. за 16.06.2007 року відсутні.

У відповідності до п.1 Указу у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, у розмірі сплачених коштів.

Суд вважає, що чеки від 19.06.2007 року на суму 837,00 грн. та від 20.06.2007 року на суму 781,00 грн. перевіркою не прийнято до уваги правомірно, оскільки звіт працівника проведений за 16.06.2007 року. Суд розцінює посилання Товариства на механічну помилку при звітуванні не інакше, як неналежне виконання обовязків відповідальної особи Товариства, яка приймала звіт від працівника, якому видавались кошти на оплату товару, що не спростовує відповідальності.

У відповідності до статті 238 Господарськогог кодексу України (дал-ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами адміністративно-господарські санкції.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 ГК України, іншими законодавчими актами. З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм з регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статтей 238 та 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України встановлено обмежнння строків застосування адміністратвно-господарських санкцій: такі можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки встановлене ДПІ порушення Товариством п.3.1 Положення мало місце 16.06.2007 року, а тому застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення (оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002922380/017989 прийняте ДПІ 25.07.2008 року) є неправомірним.

Щодо правомірності прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002922380/017990 на суму 820326,70 грн., то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що при продажі автомобілів Товариство та покупець укладали договір купівлі-продажу у якому встановлювали варіанти оплати вартості автомобіля (повна оплата, оплата частинами, оплата із залученням кредитних коштів, тощо). Покупцю видавався рахунок на суму, передбачений договором, на який шляхом перерахування грошових коштів оплачувалася визначена сума у безготівковій формі через Банк, з яким Товариство уклало відповідну угоду. Іноді, за взаємною згодою сторін договори розривались і Товариство повертало внесені покупцем кошти. Окрім того мало місце повернення коштів надмірно перерахованих покупцями.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, розмір місячного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) Товариства становить близько 1,5 мільйони грн.

Згідно ст. 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно приписів п.1, п.2 ст.3 Закону № 265, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).

Згідно ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336 із змінами і доповненнями установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обовязковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у переліку (крім абзаців 2 та3 п.1) - 200 тис. гривень.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку проте, що у разі видачі (повернення) готівкових коштів згідно розірваних Договорів та повернення надмірно перерахованих покупцями коштів за придбаний товар Товариство повинно було оформити відповідні розрахункові документи на перерахування таких у банк покупця, або провести розрахункову операцію на повну суму, що повертається, через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів та видати особам, які розірвали договори купівлі-продажу чи особам, які надмірно сплатила кошти за отриманий товар, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Статтею 17 Закону № 265 передбачено, що за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції. - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Оскільки встановлені ДПІ порушення Товариством п.п 1, 2 ст.3 Закону № 265 мали місце 03.11.2006 року на суму 25 325,00 грн., 23.11.2006 року на суму 5 649,68 грн., 20.12.2006 року на суму 2 913,87 грн, 05.06.2007 року на суму 1 000,00 грн., 05.07.2007 року на суму 10 000,00 грн. (загальна сума 44 888,55 грн.), а тому застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення (оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002932380/0/17990 прийняте ДПІ 25.07.2008 року) є неправомірним в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 224 442,75 грн.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судом враховано, що відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, обовязок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А у відповідності до вимог п.1 ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини та громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, а тому слід скасувати Рішення № 0002932380/0/17990 від 25.07.2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 224442,75 грн. та скасувати рішення № 0002922380/0/17989 від 25.07.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати Рішення № 0002932380/0/17990 від 25.07.2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 224442,75 грн.

Скасувати Рішення № 0002922380/0/17989 від 25.07.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 03.12.2009 року

Суддя /підпис/ Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-1172/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини постанови)

27 листопада 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Гіщинській С.Я.,

за участю представника позивача Мосейчука С.В., представника відповідача Кармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Велет Авто? до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002932380/0/17990 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 року № 0002922380/017989, із змінами від 17.10.2008 року, зобовязання відповідача утриматись від застосування штрафних(фінансових) санкцій до ухвалення рішення по адміністративній справі, -

ВСТАНОВИВ:

При розгляді справи суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України відкласти складення повного тексту постанови суду на п”ять днів з дня закінчення розгляду справи , проголосивши вступну і резолютивну частину постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 03.12.2009 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати Рішення № 0002932380/0/17990 від 25.07.2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 224442,75 грн.

Скасувати Рішення № 0002922380/0/17989 від 25.07.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Шинкар Т.І.