Постанова № 70238183, 15.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 р. Справа № 805/2457/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву

ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації в

Донецькій області

третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Слов’янську

Донецької області

про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Слов’янську Донецької області про:

- визнання протиправною відмови ТУ ДСА в Донецькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у розмірі, встановленому ч. 1 ст 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із розрахунку посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 01 січня 2017 року в розмірі 3200 грн.;

- зобов’язання ТУ ДСА у Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду за січень-червень 2017 року, у розмірі встановленому ч.ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто посадовий оклад - 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 01 січня 2017 року в розмірі 3200 грн.;

- зобов’язання ТУ ДСА у Донецькій області нарахувати та виплачувати у 2017 році позивачу суддівську винагороду у розмірі, встановленому ч.ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто посадовий оклад - 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з виплатою доплати за вислугу років 40% посадового окладу.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, відмовляючи у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із розрахунку посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 01 січня 2017 року в розмірі 3200 грн., відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Вважає, що особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя та, посилаючись на ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет», ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41- 45, стаття 529; 2015 рік, № № 18 - 20, стаття 132 із наступними змінами) тощо, зазначає, що розмір мінімальної заробітної плати становить 3200 грн., а застосування відповідачем іншої розрахункової величини для визначення розміру суддівської винагороди, ніж мінімальна заробітна плата, суперечить вимогам ст. 130 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вказує на те, що з січня 2017 року відповідачем, в порушення зазначених норм, нарахована та виплачена суддівська винагорода з розрахунку мінімальної заробітної плати на рівні 1600 грн. відповідно до п.3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Наполягає на тому, що недоплата суддівської винагороди за вказаний період є протиправною.

Враховуючи викладене, просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що розмір суддівської винагороди позивачу розраховувався з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року щодо не застосування як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Зазначає, що до внесення змін до законів України стосовно незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Вважає, що з 01 січня 2017 року суддівська винагорода суддів місцевих судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання у встановленому порядку, обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 16000 грн., а доплати обчислюються від такого розміру посадового окладу.

Враховуючи наведене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.

Указом Президента України від 15.01.2001 року № 12/2001 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області строком на п’ять років.

Постановою Верховної Ради України від 22.12.2005 року №3281-ІV ОСОБА_1 обрана на посаду судді безстроково.

Відповідно до наказу від 30.03.2015 року № 2-к/1.2.24 на ОСОБА_1 покладене виконання обов’язків голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, де працює по теперішній час (а.с. 11)

Як встановлено судом та вбачається з розрахункових листів, нарахування посадового окладу ОСОБА_3 з 01.01.2017 року здійснювалось із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у розмірі 1600 грн.

ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області із заявою щодо здійснення перерахунку суддівської винагороди за січень-березень 2017 року, виходячи з посадового окладу судді у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що з 01.01.2017 року становить 32000 грн. і в подальшому нараховувати суддівську винагороду відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік».

Листом від 21.06.2017 року № 05-701/17 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку суддівської винагороди з січня 2017 року та його обчисленні в подальшому, виходячи з посадового окладу судді у розмірі 32000 грн. (а.с. 10)

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить визнати протиправною відмову щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у розмірі 3200 грн., зобов’язати ТУ ДСА у Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду за січень-червень 2017 року у розмірі 3200 грн., зобов’язати нараховувати та виплачувати у 2017 році суддівську винагороду у розмірі 3200 грн. з виплатою доплати за вислугу років 40% посадового окладу.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суддя - це посадова особа державного органу судової влади, яка наділена повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі.

Позивач є суддею, обраним на посаду безстроково, тобто, перебуває на публічній службі.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, затвердженим головою Державної судової адміністрації України 25.09.2015 року, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області є територіальним органом Державної судової адміністрації України та їй підпорядковується.

Основним завданням територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Донецької області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Донецької області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів місцевого самоврядування.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та місцевих загальних судів Донецької області.

Тобто, відповідач у справі - суб’єкт владних повноважень на якого покладені функції розпорядника коштів Державного бюджету України та фінансового забезпечення діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та місцевих загальних судів Донецької області.

Пунктом 7 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України визначений принцип збалансованості Державного бюджету України.

Згідно ст. 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення статті 95 Конституції України, зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами та територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України.

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Згідно ч. 2 ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлений базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до абз. 1 ст. 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41- 45, стаття 529; 2015 рік, № № 18 - 20, стаття 132 із наступними змінами).

Відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

З системного аналізу норм чинного законодавства, вбачається, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру визначено частиною 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41- 45, стаття 529; 2015 рік, № № 18 - 20, стаття 132 із наступними змінами).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач призначений на посаду до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), що у своїй сукупності є підставою обрахунку йому посадового окладу з огляду на розмір визначений частиною 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41- 45, стаття 529; 2015 рік, № № 18 - 20, стаття 132 із наступними змінами).

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.

Державна судова адміністрація України в своєму листі від 24 травня 2017 року № 05-593/17 вказує на те, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Суд приходить до висновку, аналогічного викладеному у вищезазначеному листі, оскільки положення абзацу другого пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» слід тлумачити так, що ним встановлений розмір мінімальної заробітної плати, а не розмір «розрахункової величини». Це положення не змінює частину третю статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41- 45, стаття 529; 2015 рік, № № 18 - 20, стаття 132 із наступними змінами) у частині визначення саме мінімальної заробітної плати як величини, на основі якої обчислюється суддівська винагорода, а тому відсутні ознаки невідповідності цього положення частині другій статті 130 Конституції України.

Оскільки, позивач призначена на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), що у своїй сукупності є підставою обрахунку її посадового окладу з огляду на розмір, визначений частиною третьою статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41- 45, стаття 529; 2015 рік, № № 18 - 20, стаття 132 із наступними змінами), суд вважає, що відповідач при виплаті позивачу суддівської винагороди діяв на підставі, в межах і спосіб передбачені Конституцією України та Законами України, оскільки з січня 2017 року суддям місцевих загальних судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до штатних розписів встановлено посадові оклади у розмірі 16000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що у справі, яка розглядається, відповідачем надані суду належні докази правомірності здійснення нарахування суддівської винагороди позивачу виходячи з розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений у розмірі 1600 грн., тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Слов’янську Донецької області про:

- визнання протиправною відмови ТУ ДСА в Донецькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у розмірі, встановленому ч. 1 ст 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із розрахунку посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 01 січня 2017 року в розмірі 3200 грн.;

- зобов’язання ТУ ДСА у Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду за січень-червень 2017 року, у розмірі встановленому ч.ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто посадовий оклад - 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 01 січня 2017 року в розмірі 3200 грн.;

- зобов’язання ТУ ДСА у Донецькій області нарахувати та виплачувати у 2017 році позивачу суддівську винагороду у розмірі, встановленому ч.ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто посадовий оклад - 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з виплатою доплати за вислугу років 40% посадового окладу – відмовити повністю.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.