Постанова № 70237866, 14.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 р. Справа № 805/3642/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Красноармійське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулось до суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.06.2017 року по 30.09.2017 року - за списком №1 в сумі 7534905,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на адресу відповідача ним були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.06.2017 року по 30.09.2017 року. Відповідно до вказаних розрахунків загальна сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем за списком №1 складає 7534905,58 грн.

Також позивач зазначає, що відповідач не сплатив суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у встановлений законодавством строк, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.06.2017 року по 30.09.2017 року у розмірі 7534905,58грн.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.06.2017 року по 30.09.2017 року за списком №1 у сумі 7534905,58 грн.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Представником відповідача до суду надано заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення виконання постанови на 12 місяців з дня набрання рішенням у справі законної сили, у якій, крім іншого, зазначено, що відповідач визнає позов в повному обсязі. Зазначена заява вмотивована відсутністю у відповідача грошових коштів на сплату зазначеного боргу. Крім цього, у заяві зазначено, що кредиторська заборгованість підприємства на даний час становить понад 1 мільярд гривень. При цьому вказано, що примусове виконання постанови суду по даній справі у разі арешту рахунків відповідача призведе не тільки до неможливості виконання судового рішення та зобов’язань перед іншими кредиторами, але і до зупинення діяльності підприємства. При цьому у наступні п’ять років на підприємстві передбачається збільшення обсягів видобутку та реалізації вугілля, плануються роботи з реконструкції збагачувальної фабрики підприємства задля збільшення випуску продуктів збагачення, у зв’язку із чим відповідач наполягав на задоволенні судом заяви про встановлення способу виконання рішення шляхом встановлення розстрочення його виконання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 31599557), зареєстроване за юридичною адресою: 85310, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9 (том 1 а.с.7, том 8 а.с. 206).

Колишні працівники відповідача перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримують пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за списком №1, що підтверджено протоколами (розпорядженнями) про призначення пенсії з розрахунком трудового стажу та виданими відповідачем довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (том 3 а.с. 168-231, том 4 а.с 1-239, том 5 а.с. 1-247, том 6 а.с.1-248, том 7 а.с. 1-248, том 8 а.с. 1-192, 213-250, том 9 а.с. 1-250, том 10 а.с. 1-140).

В період з 01.06.2017 року по 30.09.2017 року органи Пенсійного фонду України здійснювали нарахування та виплату пенсії зазначеним вище особам, про що свідчать довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії (том 1 а.с. 8-250, том 2 а.с. 1-248).

Впродовж спірного періоду територіальні органи Пенсійного фонду України складали розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної колишнім працівникам відповідача відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах згідно з п. «а» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та надсилали їх на адресу відповідача (том 3 а.с. 25-163).

Своєчасно та в повному обсязі страхувальник відшкодування витрат, понесених органами Пенсійного фонду України, не здійснив.

Внаслідок невиконання страхувальником обов’язку щодо своєчасного і повного відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1 виникла заборгованість за період з 01.06.2017 року по 30.09.2017 року у розмірі 7534905,58 грн.

Наявність у відповідача заборгованості, стягнення якої є предметом спору, підтверджена даними картки особового рахунку страхувальника по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 (том 3 а.с.165, том 8 а.с. 208-209).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.1 п.4 Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за №41/26486, встановлено, що управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення.

Згідно з пп.9 п.4 зазначеного Положення, управління Фонду здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, обов'язок відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлений чинним законодавством України.

Страхувальниками, відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та інші.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1 (далі - Інструкції №21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктами 6.7 Інструкції №21-1 передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Суд зазначає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією №21-1 не передбачено обов’язкове узгодження органами Пенсійного фонду України розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій із підприємствами та організаціями (платниками).

Відповідач у порушення вищезазначених вимог законодавства фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1, позивачу у встановлені строки не вносив.

Суд зазначає, що розрахунки Пенсійного фонду щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов’язковими для виконання, відповідачем не оскаржені (доказів протилежного суду не надано), тому вони є обов’язковими для виконання.

Нормами частини першої статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів відшкодування заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 7534905,58 грн. станом на день розгляду справи відповідач суду не надав. Наявність у відповідача суми боргу на час розгляду справи підтверджена позивачем.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та з відповідача на його користь підлягає стягненню заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1, що виникла за період з 01.06.2017 року по 30.09.2017 року у розмірі 7534905,58 грн.

Відповідно до матеріалів справи станом на час розгляду справи відповідачем спірні розрахунки оскаржені не були, сума заборгованості товариством не відшкодована.

Як вже зазначалось судом, відповідачем визнано позов в повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 136 КАС України судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги доведеність позивачем заявлених позовних вимог, зважаючи на те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує нічиїх прав, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідачем надано до суду заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі шляхом розстрочення суми боргу на 12 рівних щомісячних платежів по 627908,80 грн. кожний, а в останньому місяці – 627908,78 грн., починаючи з дати набрання законної сили судовим рішення у справі.

Відповідно до ст.257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Для забезпечення примусового виконання судових рішень в Україні діє Державна виконавча служба, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Процедура виконавчого провадження, зокрема й щодо виконання судових рішень в адміністративних справах, визначена Законом України «Про виконавче провадження».

Загальний порядок виконання постанови суду про стягнення майна чи грошових коштів з боржника визначено розділами 4 - 5 цього Закону.

Отже, встановлення спеціальної процедури виконання судового рішення в порядку ст.257 КАС України здійснюється у разі відсутності встановлених спеціальних правил виконання певного виду судових рішень.

Беручи до уваги викладене, а також виходячи з обставин справи, які полягають у встановлених судом порушень заявником пенсійного законодавства, враховуючи необхідність недопущення знецінення внаслідок інфляційних процесів грошових коштів, які мають бути сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги доведеність позивачем заявлених позовних вимог, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 112, 122-143, 151-154, 158, 162, 163,167, 185-186, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.06.2017 року по 30.09.2017 року за списком №1 в сумі 7534905,58 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557, зареєстроване за юридичною адресою: 85310, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9) на користь Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37869345, зареєстроване за юридичною адресою: 85302, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Центральна, будинок 154) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за списком №1) за період з 1.06.17 року по 30.09.17 року у розмірі 7534905 (сім мільйонів п’ятсот тридцять чотири тисячі дев’ятсот п’ять) гривень 58 копійки.

У задоволенні заяви Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” про встановлення способу і порядку виконання судового рішення – відмовити.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загацька Т. В.