Постанова № 70236161, 15.11.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/21400/17

Провадження 2-а/522/2115/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

15 листопада 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бойчука А.Ю.

при секретарі Іскрич В.В.

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 99, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити.

Продовжити строк затримання на три місяці громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя: А.Ю. Бойчук

Справа №522/21400/17

Провадження 2-а/522/2115/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бойчука А.Ю.

при секретарі Іскрич В.В.

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.11.2017 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом, в якому просив продовжити строк затримання на три місяці громадянина ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач позов не визнав, просив відкласти розгляд справи

Відповідно до ч. 9 ст. 183-7 КАС України, справи за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства, розглядаються судом у день подання відповідного клопотання чи позовної заяви, крім справ щодо примусового видворення та оскарження рішень про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну, які суд розглядає у п'ятиденний строк з дня подання позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст. 2 КАС України).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Судом встановлено, що Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2017 року по справі № 522/8867/17 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина Киргизстану ОСОБА_1. Громадянина громадянина Киргизстану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 16.05.2017 року № 5/5-5416 ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посла Киргизської Республіки в Україні щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства Киргизстану з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

02.06.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області було повторно направлено лист № 5/5-6371 щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства Киргизстану.

Станом на 13.11.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області не було отримано відповідь Посла Киргизської Республіки в Україні.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація від Посла Киргизської Республіки в Україні щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Киргизстану не надходила, та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

Тобто Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод відмежовує «затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну» (перша частина цього положення) та «затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» (друга частина цього положення).

При цьому, перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини «Ливада проти України»).

Верховною Радою України 19.05.2016 року прийнято Закон України № 1379-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства і врегулювання окремих питань, повязаних з протидією нелегальній міграції», який набрав чинності 18.06.2016 року, яким передбачено низку змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з питань забезпечення примусового видворення іноземців.

Так, частиною 7 ст. 183-7 КАС України доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/ передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за пять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:

- відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

- неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Виходячи з правового аналізу ст. 183-7 КАС України можна стверджувати, що інститут продовження строку затримання застосовується адміністративним судом, ВИКЛЮЧНО, у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк, якими є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

П. 2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 р. № 353/271/150 детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що:

- у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу);

- у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Частиною 7 ст. 183-7 КАС України зазначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для виконання рішення про примусове видворення або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що строк затримання особи закінчується 16.11.2017 р., однак на даний час відсутні документи для ідентифікації особи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Пунктом 5 частини 2 статті 256 КАС України, передбачено, що суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову: про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України, про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця або особи без громадянства та про продовження строку такого затримання, про затримання до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 99, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити.

Продовжити строк затримання на три місяці громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя: А.Ю. Бойчук