Ухвала суду № 70235015, 15.11.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4889/16-ц 15.11.2017

Провадження №22-ц/784/2240/17

Справа 487/4889/16-ц

Провадження № 22-ц/784/2240/17

У Х В А Л А

15 листопада 2017 року м. Миколаїв

Суддя апеляційного суду Миколаївської області Ямкова О.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2017 року задоволено позов ОСОБА_2, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на її користь 134 954 грн. 49 коп. за договором позики та 1 349 грн. 66 коп. судових витрат. В задоволенні зустрічного позову про визнання договору позики недійсним - відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши 29 вересня 2017 року через місцевий суд апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга разом із справою направлена до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області від 6 жовтня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано надати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням інших поважних причин його пропуску протягом 30 днів та сплатити судовий збір протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

На виконання вимог вищевказаної ухвали 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 надано докази сплати судового збору, а 14 листопада 2017 року направлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

В тексті зазначеного клопотання відповідач по справі зазначає, що в період з 23 листопада 2016 року по 10 квітня 2017 року перебував у закордонному рейсі, оскільки проходив службу на теплоході «Деспіна Д».

24 січня 2017 року він досяг усної домовленості про дострокове припинення надання правової допомоги зі своїм представником ОСОБА_3, а тому вважав, що останній не мав правових підстав для отримання 9 лютого 2017 року копії оскаржуваного рішення суду.

Не мав такого права, на його думку, і адвокат ОСОБА_4, так як договір з ним як представником відповідач не укладав.

За такого, його порушене право підлягає поновленню, з моменту особистого отримання ним копії судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та зміст клопотання суддя вважає, що його слід залишити без задоволення, а у відкритті апеляційного провадження - відмовити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалено Заводським районним судом м. Миколаєва 19 січня 2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 був присутнім в судовому засіданні 18 січня 2017 року та був обізнаний про видалення суду до нарадчої кімнати та закінчення розгляду справи.

Хоча матеріали справи не містять відомостей про його присутність під час оголошення оскаржуваного рішення, однак 9 лютого 2017 року, ОСОБА_3, діючи як представник ОСОБА_1, ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваного рішення суду.

Заяв, поданих від імені відповідача ОСОБА_1 в порядку статті 44 ЦПК України про припинення представництва, матеріали цивільної справи не містять.

З доданої до матеріалів клопотання копії угоди про дострокове припинення договору про надання правової допомоги вбачається, що її було укладено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 25 вересня 2017 року, а тому вона не може вважатися доказом припинення представництва ОСОБА_3 на час розгляду справи та отримання ним копії судового рішення в інтересах довірителя.

Окрім цього, вищезазначена угода між довірителем та його представником укладена після ознайомлення відповідача з матеріалами справи, а не на час отримання його представником судового рішення або відразу після прибуття відповідача до України у квітні 2017 року.

Із змісту статей 237-249 ЦК України вбачається, що договір про надання правової допомоги не можна припинити з часу, який вже минув, тим більше, що стороною за договором ОСОБА_3 9 лютого 2017 року були вчинені дії, що свідчать про виконання ним своїх обов'язків з представництва ОСОБА_1

Не надано доказів стосовно того, що ОСОБА_3 при отриманні судового рішення діяв всупереч волі довірителя.

З матеріалів справи також вбачається що ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва для ознайомлення з матеріалами справи, зняття фотокопій та отримання копії рішення лише 12 вересня 2017 року, тобто після сплину 5 місяців після прибуття із закордонного рейсу, та не навів жодних причин, чому він тривалий час не цікавився результатом розгляду пред'явленого до нього позову, та позову з яким він сам звернувся.

За такого, відповідач мав можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження рішення суду як до прибуття в Україну через свого представника, так і після прибуття з-за кордону у квітні місяці 2017 року.

Також викликає сумнів, що адвокат ОСОБА_4 за власною ініціативою звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва для ознайомлення з матеріалами справи.

Стосовно посилань ОСОБА_1 на рішення Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права особи на доступ до правосуддя, слід зазначити, що відповідно до ст. 38 ЦПК України, сторона або третя особа можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) суд констатував порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Зважаючи на вищевказане, підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення суду в апеляційному порядку немає. Наслідком чого є відмова у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ч. 3 ст. 297 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області О.О. Ямкова