Ухвала суду № 70234053, 08.11.2017, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/1538/17

381/3744/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Дмитрівська сільська рада Фастівського району Київської області про визнання неправомірними дій фізичної особи, відновлення меж та площі земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки, відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як передбачено ст. 122 ЦПК України, 17.10.2017 року, з метою уточнення місця реєстрації відповідача, судом було направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в місті Києві.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЦПК України питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Так, згідно до ст. 119 ЦПК України, позовна заява серед іншого повинна містити: зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Розглянувши вказаний позов вбачається, що він не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Статтею 3 ЦК України встановлено загальні засади цивільного законодавства якими є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ч. 2, 3 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть буди: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п’ятої статті 13 ЦК України.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати неправомірними дії ОСОБА_2 в самовільному захопленні частини земельної ділянки, площею 0,04 га, що є у власності Дмитрівської сільської ради та суборенді позивача та зобов’язати ОСОБА_2 відновити межі та площу земельної ділянки, що є у власності Дмитрівської сільської ради та зобов’язати ОСОБА_2 не чинити йому як суборендатору перешкоди у користуванні частиною орендованої ним земельної ділянки; стягнути з ОСОБА_2 на його користь сплачені майнові збитки в розмірі 5000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти в розмірі 60000 грн. за спричинену моральну (немайнову) шкоду; зобов’язати ОСОБА_2 публічно (перед громадою Дмитрівської сільської ради, а саме мешканцями с. Півні та с. Дмитрівка) спростувати неправдиві відомості про нього та вибачитися перед ним.

Разом з тим, на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем не додано до матеріалів справи доказів, що підтверджували б, кожну обставину, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та доказів порушення його прав та інтересів саме відповідачем у справі.

Між тим, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з метою мирного врегулювання спору.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Так, згідно пункту 2 частини 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір складає - 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 640,00 грн..

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 1280,00 грн., про що надав квитанцію № 0.0.804703022.1 від 13.07.2017 року.

Між тим, відповідно до п. 13 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Не зважаючи на сплату позивачем судового збору в розмірі 1280 грн. 00 коп. за дві позовні вимоги, за іншу вимогу позивач судовий збір не сплатив, хоча повинен сплатити за кожну з заявлених вимог.

Згідно абз.2 п.27 Постанови №10 Пленуму ВСС України від 17.10.2014 якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху.

Враховуючи вищенаведене, вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі.

У відповідності з ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст. ст. 119, 120, 121, 209 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Дмитрівська сільська рада Фастівського району Київської області про визнання неправомірними дій фізичної особи, відновлення меж та площі земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки, відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди – залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, а саме 5 (п’ять) днів з дня отримання останнім копії ухвали.

Роз’яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ