Рішення № 70234010, 10.11.2017, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 376/946/17

2/379/329/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2017 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Бойка М.Г.,

за участю секретаря: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – виконавчий комітет Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області про визнання заповіту недійсним , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 23 березня 2016 року помер її батько ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місцем проживання якого було село Безпечна Сквирського району Київської області, а її мати ОСОБА_4 померла 30 червня 2016 року.

Після смерті батьків вона та її дві сестри - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є спадкоємцями за законом першої черги.

Відповідно до чинного законодавства, вона звернулася до Сквирської районної державної нотаріальної контори для оформлення свідоцтва на спадщину після смерті батьків, на що було отримано відомості про існування заповіту її батька ОСОБА_3 від 09 лютого 2016 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_7 за реєстр. № 12.

За даним заповітом її батько, який на той час був неписьменним, незрячим (інвалід першої групи по зору) та взагалі на час посвідчення заповіту вже був «лежачим», заповів відповідачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,027 га, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ № 066907 від 20.11.2001 р. та 1/2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,422 га, кадастровий номер 3224082100:05:022:0007, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ЕКА № 732863 від 31.07.2015 р..

Проте вважає, що заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, тому що цей заповіт не відповідає волі спадкодавця та вчинений з порушенням чинного законодавства, що є достатньою підставою для визнання цього заповіту недійсним.

Зокрема відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою - статті 203 Цивільного Кодексу є підставою недійсності правочину.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 1234 ЦК право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Статтею 1247 ЦК передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 207 ЦК встановлено, що якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ст. 1248 ЦК нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Отже, відповідно до ст.ст. 1234, 1248 ЦК заповіт повинен бути написаний та підписаний Заповідачем. Та лише у випадку якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно підпис на заповіті за її дорученням повинен бути виконаний іншою особою, відомості про яку повинні бути зазначені у заповіті.

Згідно з вимогами ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно з ч. 2 ст. 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбутися при свідках (ст. 1253 ЦК України). Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України, свідками не можуть бути члени сім’ї або близькі родичі спадкоємців за заповітом. Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Проте, як вбачається із заповіту ніяких відомостей про те, що заповіт був підписаний іншою особою за дорученням ОСОБА_3 не має. При цьому підпис та напис на заповіті очевидно виконаний не спадкодавцем. Також і не має даних про свідків, які мають підтвердити факт ознайомлення спадкодавця зі змістом заповіту.

Таким чином, невиконання особисто підпису та напису на заповіті саме ОСОБА_3 є порушенням норм ст.ст. 1234, 1247, 1248 ЦК, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК є підставою недійсності правочину.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному у позові, уточнивши, що спадкодавець був інвалідом по зору не 1-ої, а другої групи та надали для огляду оригінал довідки МСЕК серії КИО - І №187322 про встановлення ОСОБА_3 другої групи інвалідності пов’язаної з загальним захворювання зору з 01.08.2002 року довічно.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що всі доводи позивача щодо недійсності заповіту надумані та не підтверджені належними доказами, а спадкодавцем ОСОБА_3 09 лютого 2016 року належним чином у відповідності з чинним законодавством у приміщенні Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області було складено заповіт, оскільки на це була його (спадкодавця) воля, яким заповідав відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,027 га, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, що посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ №066907 та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 10, виданим Дулицькою сільською радою 20.11.2001 року та 1/2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,422 га, кадастровий номер 3224082100:05:022:0007, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕКА № 732863 від 31.07.2015 року. Заповіт був прочитаний та підписаний вказаним спадкодавцем самостійно, посвідчений секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_7 за реєстр. № 12, тобто без порушення Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року № 3306/5.

Представник третьої особи - виконкому Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_7, яка безпосередньо вчиняла відповідну нотаріальну дію та яка була допитана в якості свідка, висловила свою думку щодо безпідставності заявлених позовних вимог та показала, що на стаціонарний телефон Дулицької сільської ради зателефонувала ОСОБА_4 та запитала її чи буде вона на робочому місці та чи зможе вона посвідчити заповіт, оскільки ОСОБА_3 – виявив таке бажання.

В подальшому, до приміщення сільської ради прибули ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які разом зайшли до неї в кабінет. Вона попросила ОСОБА_4 покинути приміщення, в якому мала бути вчинена нотаріальна дія. ОСОБА_3 повідомив, що хоче скласти і посвідчити заповіт на ім’я ОСОБА_2, яким заповідатиме останньому належні йому земельні ділянки.

ОСОБА_3 для вчинення нотаріальної дії було надано копію паспорту та коду ОСОБА_2, копію документів, що посвідчували право власності на земельні ділянки, які заповідались, паспорт та ідентифікаційний код ОСОБА_3. Також з ОСОБА_3 були з собою окуляри.

Після отримання документів, вона за допомогою технічних засобів надрукувала текст заповіту та надала його ОСОБА_3, для того щоб він його прочитав.

ОСОБА_3 прочитав текст заповіту самостійно вголос, ознайомився з його змістом та погодився з ним (прочитав своє прізвище, що заповідає за текстом заповіту та кому), після чого підписав, і вчинив напис в тексті заповіту «з моїх слів записано вірно». Але вона попросила його, щоб він дописав та зазначив про те, що заповіт ним прочитано в голос. На що останній відмовив, сказавши «що й так багато». Також вона повідомила, що підготовка до посвідчення та саме посвідчення заповіту 09.02.2016 року тривало з 10 години 30 хвилин до 11 години 10 хвилин. Окрім того ОСОБА_3 наголошував на тому, що в заповіті слід вказати, про те, що він заповідає також 1/2 частину земельної ділянки 4,422 га, а не цілу, оскільки володіє лише частиною. В той день ОСОБА_3 також посвідчував довіреність на ім’я своєї дружини і на підтвердження вчинення вказаних дій він також ставив свій підпис в реєстрі вчинення нотаріальних дій.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, оглянувши мед-експертну справу ОСОБА_3, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно з ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 207 ЦК України передбачено, що якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

В статті 1251 ЦК України зазначено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що 09 лютого 2016 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого заповідав земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,027 га, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, що посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ № 066907 та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 10, виданим Дулицькою сільською радою 20.11.2001 року та 1/2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,422 га, кадастровий номер 3224082100:05:022:0007, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕКА № 732863 від 31.07.2015 року ОСОБА_2.

Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_7, та в присутності останньої підписаний ОСОБА_3, особа заповідача встановлена, дієздатність перевірена. Заповіт зареєстровано в реєстрі за №12.

Згідно довідки МСЕК серії КИО - І №187322 від 31.07.2002 року та мед-експертної справи ОСОБА_3, йому (ОСОБА_3В.) з 01.08.2002 року було встановлено довічно другу групу інвалідності, пов’язаної із загальним захворюванням зору – з діагнозом старий центральний хоріоретиніт обох очей; гострота зору правого ока = 0,05, гострота зору лівого ока = 0,06.

23 березня 2016 року ОСОБА_3 помер, про що виконкомом Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області вчинено актовий запис №4 від 25 березня 2016 року. Причина смерті – застійна серцева недостатність, атеросклеротична хвороба серця.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ч. 2 ст. 1048 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому випадку заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках, присутність не менш як двох свідків при посвідченні, заповіту, в цьому випадку, є обов’язковою. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків (стаття 1253 цього Кодексу).

В судовому засіданні позивач та її представник посилалися на те, що на момент складання заповіту її батько ОСОБА_3 був незрячим (інвалід другої групи по зору) та взагалі на час посвідчення заповіту вже був «лежачим», а тому не міг з’явитися у приміщення Дулицької сільської ради для складання та посвідчення вищевказаного заповіту, самостійно прочитати та власноруч підписати заповіт.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов’язок по доказуванню обставин, викладених у позові, лежить саме на позивачу.

Проте, в судовому засіданні не встановлено фактів, і позивачем не доведено обставин, які б могли бути підставою для визнання заповіту недійсним.

Так, фактично у ході всього судового розгляду позивач, як на доказ вищевказаних обставин, посилалася лише на довідку МСЕК серії КИО - І № 187322 про встановлення ОСОБА_3 другої групи інвалідності пов’язаної з загальним захворювання зору.

При цьому допитана в судовому засіданні за її згодою, як свідок представник третьої особи, секретар виконкому Дулицької сільської ради ОСОБА_7 показала, що на підставі попередньої домовленості 09.02.2016 року до її робочого кабінету в супроводі своєї дружини ОСОБА_4 прибув ОСОБА_3, який побажав скласти заповіт від свого імені на ОСОБА_8 на належні йому земельні ділянки. Нею за допомогою технічних засобів було надруковано текст заповіту та надано його ОСОБА_3, для того щоб він його прочитав. ОСОБА_3 прочитав текст заповіту самостійно вголос, ознайомився з його змістом та погодився з ним (прочитав своє прізвище, що заповідає за текстом заповіту та кому), після чого підписав, і вчинив напис в тексті заповіту «з моїх слів записано вірно». Але вона попросила його, щоб він дописав та зазначив про те, що заповіт ним прочитано в голос. На що останній відмовив, сказавши що: «й так багато». Також вона повідомила, що підготовка до посвідчення та саме посвідчення заповіту 09.02.2016 року тривало з 10 години 30 хвилин до 11 години 10 хвилин.

Свідок ОСОБА_9, показав, що до нього звернулась ОСОБА_4 та просила його, щоб він завіз її та ОСОБА_3 до приміщення Дулицької сільської ради. На що він погодився, забрав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця їх постійного проживання і завіз їх до приміщення сільської ради. Потім допоміг ОСОБА_10 завести ОСОБА_3 до робочого кабінету секретаря Дулицької сільської ради. Після цього покинув приміщення сільської ради та повернувся до автомобіля. В подальшому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернулися до автомобіля. По дорозі додому ОСОБА_3 розповідав йому про те, що склав на ім’я ОСОБА_2 заповіт, яким заповів останньому земельні ділянки.

Свідок ОСОБА_11 (землевпорядник Дулицької сільської ради), показав, що бачив ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в приміщенні Дулицької сільської ради. Вони прийшли до нього, в його робочий кабінет по питанню виділення в натурі земельних ділянок, які належали ОСОБА_3. ОСОБА_3 повідомив його про те, що строк дії договорів оренди землі, які йому належать скінчився. ОСОБА_3 повідомив його, про те, що він склав на ім’я ОСОБА_2 заповіт, яким заповів останньому земельні ділянки, що належали йому на праві приватної власності загальною площею 10 га, що складаються з двох земельних ділянок площами 8,027 га та 4,422 га. У зв’язку з цим ОСОБА_3 попросив його, щоб той з приходом весни виділив в натурі вищевказані земельні ділянки на місцевості та показав їх місце розташування ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_6 (дочка ОСОБА_3) показала про те, що ОСОБА_3 дійсно мав проблеми з зором з дитинства, але бачив, міг читати, самостійно пересувався (ходив) до початку березня 2016 року. Вона кожні вихідні дні відвідувала своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Повідомила, що позивач майже не відвідувала ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В день посвідчення заповіту ОСОБА_3 (09.02.2016 року) вона також перебувала за місце проживання своїх батьків (приїхала під вечір) і батько особисто повідомив її про те, що склав та посвідчив на ім’я ОСОБА_2 заповіт, яким заповів йому земельні ділянки площею 8,027 га та 1/2 частину земельної ділянки площею 4,422 га. Своє рішення він пояснив, тим що ОСОБА_2 багато йому допоміг, а тому така його воля. Вона після смерті батька знала про його волю та його заповіт на ім’я ОСОБА_2, а тому з заявою про прийняття спадщини не зверталась. Також вона підтвердила, що ОСОБА_3 мав окуляри. Також показала, що ОСОБА_12 відвідував ОСОБА_3 лише в літній період, оскільки приїжджав в с. Безпечна лише влітку.

Свідок ОСОБА_13 (фельдшер місцевого ФАПу) повідомила, що в січні місяці 2016 року два рази приїздила на виклик до ОСОБА_3, колола йому ліки в ягодичну частину тіла, пролежнів не було. ОСОБА_3 самостійно пересувався, перед тим як йому мали бути введенні лікарські препарати – ознайомився з написами, що були на ампулах, положив їх та погодився з їх застосуванням.

Свідок ОСОБА_14 (завідувач амбулаторії сімейної медицини) повідомила про те, що була на виклику в ОСОБА_3 12.01.2016 року, вводила медичні препарати в ягодичну частину тіла. Пролежнів виявлено не було. Також із слів хворого нею у медичну картку амбулаторного хворого було записано скарги на загальну слабкість, безсилля, болі в нижніх кінцівках, в хребті, головні болі, шаткість при ходьбі, а тому вона не виключає можливості того, що ОСОБА_3 міг пересуватися (ходити) за допомогою сторонніх осіб.

Судом було роз’яснено сторонам їх право клопотати перед судом про призначення у справі відповідної експертизи на предмет можливості ОСОБА_3 в момент складання заповіту самостійно вчиняти дії щодо прочитання та підписання його тексту, однак своїми процесуальними правами позивач розпорядилася на власний розсуд, відповідних клопотань не заявляла.

Оскільки суд позбавлений можливості з власної ініціативи призначити таку експертизу, справу було розглянуто на підставі наявних у ній доказів.

Так в матеріалах справи міститься відповідь лікаря-офтальмолога ОСОБА_15, з якої вбачається, що у відповідь на запит адвоката ОСОБА_16 на підставі звуженого переліку документів (вибірково вибраного, без повного та всебічного дослідження матеріалів мед-експертної справи ОСОБА_3В.) лікар вказує на те, що корекція окулярами для роботи з близька при такому ураженні оптичної зони сітківки – неможлива.

Проте, а ні дана відповідь, а ні адвокатський запит ОСОБА_16 не містить інформації про об’єкт дослідження (посилання саме на хворого ОСОБА_3 чи можливо на іншу особу), а також не дає однозначної відповіді на те, чим міг бачити – читати ОСОБА_3, чи ні? Натомість вищевказана відповідь містить посилання лише на медичне поняття «коригування зору», яке в медичній літературі вживається в двох значеннях.

На противагу даним документам, в матеріалах справи міститься медична документація по призначенню групи інвалідності ОСОБА_3 (мед-експертна справа). Копія вищевказаної медичної документації була надана лікарю офтальмологу Володарської ЦРЛ ОСОБА_17 разом з адвокатським запитом, копія якого була долучена до матеріалів справи.

Розглянувши запит адвоката, лікар ОСОБА_17 07.11.2017 року повідомила, що відповідно до медичної документації ОСОБА_3, яка була надана Головою медико-соціальної експертної комісії на виконання протокольної ухвали Таращанського районного суду Київської області від 09.10.2017 року по справі № 376/946/17-ц, 2/376/329/17 та приєднана до адвокатського запиту, за наведеними даними периметрії у двох верхніх медіальних меридіанах правого ока збережений центральний зір. У решти меридіанах у різній мірі наявний периферійний зір від 15 до 65 градусів. Що є цілком достатнім показником для можливості ОСОБА_3 читати, писати і обслуговувати себе самостійно без сторонньої допомоги.

Тобто лікар, що має відповідну кваліфікацію ознайомлений в повній мірі з медичною документацією ОСОБА_3, надає відповідний висновок, щодо можливості ОСОБА_3 – читати.

В зв’язку з цим, судом не можуть бути взяті до уваги показання свідків ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які в тій чи іншій інтерпретації вказували на неспроможність ОСОБА_22 на момент посвідчення заповіту з’явитися у Дулицьку сільську раду, особисто прочитати та власноручно підписати оспорюваний заповіт, до яких суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються показаннями, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які суд вважає правдивими, оскільки вони співвідносяться із висновком лікаря-офтальмолога ОСОБА_17 від 07.11.2017 року, в якому вона зазначила, що відповідно до медичної документації ОСОБА_3, яка була надана Головою медико-соціальної експертної комісії на виконання протокольної ухвали Таращанського районного суду Київської області від 09.10.2017 року по справі № 376/946/17-ц, 2/376/329/17 та приєднана до адвокатського запиту, за наведеними даними периметрії у двох верхніх медіальних меридіанах правого ока збережений центральний зір. У решти меридіанах у різній мірі наявний периферійний зір від 15 до 65 градусів, що є цілком достатнім показником для можливості ОСОБА_3 читати, писати і обслуговувати себе самостійно без сторонньої допомоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в момент складання заповіту ОСОБА_3 був писемним та не страждав фізичними вадами або хворобами, що обмежували його здатність самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис, а тому в секретаря виконкому Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_7 не було підстав застосовувати правила ч. 4 ст. 207 ЦК України та посвідчувати заповіт за відсутності особистого підпису ОСОБА_3 на ньому.

Таким чином, судом встановлено, що заповіт, складений ОСОБА_3 09.02.2016 року, відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме він викладений у вигляді письмового документу, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування з дотриманням вимог, викладених в розділі ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011року №3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011року за № 1298/20036, яка перевірила дієздатність заповідача і з’ясувала його дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті.

Належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача суду також надано не було.

Отже, було дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії. Позивачем не доведено допущення порушень посвідчення заповіту, які були б підставою для визнання його недійсним, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 1233, 1247, 1251, 1257 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 37, 45 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011року №3306/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011року за № 1298/20036, ст.ст. 2, 5, 8, 10, 15, 30, 57-61, 209, 213-215 ЦПК України, суд , –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – виконавчий комітет Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області про визнання заповіту ОСОБА_3 від 09 лютого 2016 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_7 за реєстр. № 12 згідно якого ОСОБА_3 заповів земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,027 га, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, що посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ № 066907 та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 10, виданим Дулицькою сільською радою 20.11.2001 року та 1/2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,422 га, кадастровий номер 3224082100:05:022:0007, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕКА № 732863 від 31.07.2015 року ОСОБА_2, недійсним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які не були присутні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлений 15.11.2017 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ:____