Ухвала суду № 70232945, 14.11.2017, Богуславський районний суд Київської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Корбута В.М., за участю секретаря судового засідання Ведмеденко І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Богуславі справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2017 року представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_1 (далі-заявник, представник Банку) звернувшись до суду із скаргою, просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця Богуславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 (далі-державний виконавець) при винесені повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання від 05.10.2017 року (далі-Повідомлення) та скасувати дане Повідомлення.

Заявник вважає, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваного Повідомлення не враховано те, що АТ «Родовід Банк» звільнений від сплати авансового внеску на підставі ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», так як 99,9 відсотків належить державі України в особі Міністерства фінансів України, тобто є державним органом. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 36 та ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд набув всіх повноважень органів управління Банку з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, а його уповноваженій особі делеговані повноваження вчиняти будь – які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління Банку. Тому, при примусовому виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою АТ «Родовід Банк», стягувач звільнений від сплати авансового внеску.

В судове засідання заявник не з’явилися, натомість звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі (а.с.90).

Державний виконавець в судове засідання не з’явився, не дивлячись на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.

Вирішуючи питання про можливість розгляду скарги за відсутності осіб, які беруть участь у справі, суд виходить з системного аналізу положень ст. 386 ЦПК України, відповідно до яких неявка заявника чи державного виконавця не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та матеріали скарги, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 липня 2017 року Богуславським районним судом Київської області ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором №28.4.1/АА-374.07.2 від 21.06.2017 року у розмірі 394123, 53 грн. (а.с. 64, 65).

08.08.2017 року представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» звернувся до суду із заявою про надіслання виконавчого листа (а.с.70, 71).

11.08.2017 року Богуславський районний суд Київської області надіслав ПАТ «Родовід Банк» копію заочного рішення та виконавчий лист №358/650/17 (а.с.74).

05.10.2017 року державний виконавець розглянувши заяву стягувача щодо примусового виконання виконавчого листа №358/650/17, виданого 11.08.2017 року Богуславським районним судом Київської області встановив, що у надісланих до відділу державної виконавчої служби матеріалах відсутні дані про сплату авансового внеску, тому на підставі п.8 ч.4 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виніс повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання (а.с.87,88).

Вирішуючи питання щодо вимог заявника, які викладені в скарзі щодо визнання незаконними дій державного виконавця при винесені Повідомлення від 05.10.2017 та скасування даного Повідомлення, суд враховує наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі-Закон).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, таким документом, крім інших, є виконавчий лист, виданий судом на підставі судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим (п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, згідно з абзацом восьмим ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону від сплати авансового внеску звільняються, зокрема, державні органи.

Відповідно до положень ч.3 ст. 10, ст. 58, 59, ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана на підставі належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження заяника про те, що:-« АТ «Родовід Банк» в розмірі 99,9 відсотків належить Державі України в особі Міністерства фінансів України, який є центальним органом виконавчої влади і, здійснюючи право власника, формує його органи управління в повному складі із представників держави, тобто є державним органом», суд не приймає до уваги, оскільки заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження даного твердження.

Крім того, суд враховує положення ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що визначає правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб’єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд наділений рядом відповідних функцій (ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

З вищенаведеного убачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є державним органом. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників). Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (ч. 4 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Аналіз наведених у цих статтях повноважень Фонду та уповноваженої особи Фонду свідчить про те, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень вчиняють дії та приймають рішення від імені банку.

Тому, з огляду на вищенаведене, суд не може погодитися з доводами заявника у скарзі про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який набув всіх повноважень органів управління Банку з дня тимчасової адміністрації і до її припинення підлягає звільненню від сплати авансового внеску за пред’явлення виконавчого документу до стягнення, оскільки жодних належних та допустимих доказів до скарги надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 385-387 ЦПК України , суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_1 на дії державного виконавця – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.