Рішення № 70232415, 13.11.2017, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/202/17

РІШЕННЯ

іменем України

13 листопада 2017 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Коренюка В.П.,

при секретарі Мейнарович Л.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 у м. Коростені Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про стягнення матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що, працюючи провідником пасажирського вагону виробничого підрозділу вагонної дільниці станції Київ - пасажирський державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" та перебуваючи на робочому місці 17 жовтня 2013 року, в результаті нещасного випадку отримав травму, від якої йому встановлено ІІІ-групу інвалідності. З 19 жовтня 2013 року до 21 березня 2014 року знаходився на лікарняному, що підтверджується копіями листків непрацездатності. Відповідно до наказу № 732/ос від 8 травня 2014 року ОСОБА_3 звільнено з роботи за п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров'я. Проте роботодавцем при звільненні позивача не було проведено повний розрахунок матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України, що й стало приводом для звернення в суд за захистом порушеного права. Тому, позивач просив в судовому порядку стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на його користь 16 488 гривень 14 копійок матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також 640 гривень судових витрат по оплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє згідно з договором про надання послуг адвоката від 5 квітня 2017 року, підтримав позов та просив задовольнити вимоги з підстав, які викладені в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2, який діє згідно з довіреністю від 20 квітня 2017 року, в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

З 11 квітня 1994 року по 8 травня 2014 року ОСОБА_3 перебував з відповідачем - регіональною філією "Південно-західна залізниця" в трудових відносинах (а.с.10-11).

Відповідно до листків непрацездатності: серії АВЯ № 781524 від 22 жовтня 2013 року, ОСОБА_3 - з 19 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2013 року перебував на лікарняному, причиною непрацездатності зазначено: нещасний випадок на виробництві та його наслідки - 4; серії АВЯ № 781572 від 12 листопада 2013 року - з 23 жовтня 2013 року по 12 листопада 2013 року перебував на лікарняному, причиною непрацездатності зазначено: нещасний випадок на виробництві та його наслідки - 4, серії АВЯ № 784639 від 13 листопада 2013 року - з 13 листопада 2013 року по 15 грудня 2013 року перебував на лікарняному, причиною непрацездатності зазначено: нещасний випадок на виробництві та його наслідки - 4; серії АВЮ № 845818 від 16 грудня 2013 року - з 16 грудня 2013 року по 25 грудня 2013 року перебував на лікарняному, причиною непрацездатності зазначено: нещасний випадок на виробництві та його наслідки - 4 (а.с.20); серії АВЮ № 852006 від 4 січня 2014 року - з 26 грудня 2013 року по 4 січня 2014 року перебував на лікарняному, причиною непрацездатності зазначено: невиробничі травми - 5; серії АВЮ № 850179 від 4 січня 2014 року - з 5 січня 2014 року по 6 лютого 2014 року перебував на лікарняному, причиною непрацездатності зазначено: нещасний випадок на виробництві та його наслідки - 4; серії АГЗ № 546434 від 18 лютого 2014 року - з 7 лютого 2014 року по 17 лютого 2014 року перебував на лікарняному, причиною непрацездатності зазначено: нещасний випадок на виробництві та його наслідки - 4; серії АВЯ № 786128 від 18 лютого 2014 року - з 18 лютого 2014 року по 6 березня 2014 року перебував на лікарняному, причиною непрацездатності зазначено: нещасний випадок на виробництві та його наслідки - 4; серії АВЯ № 787066 від 14 березня 2014 року - з 7 березня 2014 року по 14 березня 2014 року перебував на лікарняному, причиною непрацездатності зазначено: нещасний випадок на виробництві та його наслідки - 4; серії АВЯ № 786424 від 14 березня 2014 року - з 15 березня 2014 року по 21 березня 2014 року перебував на лікарняному, причиною непрацездатності зазначено: невиробничі травми - 5 ( в якому зроблено відмітку про третю групу інвалідності) (а.с.17-26).

Листом від 18 серпня 2016 року № НГК-42/У-227-1-1 СЩ підтверджується той факт, що зазначені листки непрацездатності, з відміткою заступника голови комісії соціального страхування про призначення матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100%, перебувають в регіональній філії "Південно-західна залізниця" (а.с.16).

Наказом № 732/ос від 8 травня 2014 року ОСОБА_3 звільнено з роботи за п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров'я.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 23 липня 2014 року, ОСОБА_3 має статус інваліда ІІІ-групи (а.с.8).

Судом встановлено, та ніким не оспорюється, що на момент звернення позивача з позовом до суду 16 січня 2017 року, позивачу не нарахована та не виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за усіма листками непрацездатності.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для огляду за непрацездатними.

За положенням ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Отже, законом чітко визначено підстави, за яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається.

Відповідно до Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою КМУ від 26 червня 2015 №440 витрати, пов'язані з оплатою днів тимчасової непрацездатності, відносяться до витрат підприємств, установ, організацій.

Згідно з ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1395цс16.

Враховуючи, що виплаті роботодавцем допомоги по тимчасовій непрацездатності передує певний комплекс дій, а листи непрацездатності були подані позивачем на підприємство завчасно до його звільнення, відтак на вимогу ОСОБА_3 про стягнення матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності за несплату лікарняних за перші п'ять днів поширюються норми ст.117 Кодексу законів про працю України внаслідок вини роботодавця у невиплаті належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, за положеннями ст. 117 Кодексу законів про працю України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відповідно до ст. 253 Кодексу Законів про працю України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, в тому числі страхуванню від тимчасової непрацездатності.

За приписами ст.ст. 18, 22, 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

У період перебування у трудових відносинах з відповідачем, ОСОБА_3 був тимчасово непрацездатним, що підтверджується листками непрацездатності, проте його право на соціальний захист, передбачене ст.46 Конституції України, роботодавцем не було забезпечене.

Як вбачається з листа виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України № 3.1-21-115 від 16 серпня 2017 року регіональною філією "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" розрахунків разом з необхідним пакетом документів та копії листків непрацездатності щодо відшкодування ОСОБА_3 допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не подано.

Відповідно до листа головного управління держпраці у Київській області № У-1057 від 23 грудня 2015 року за результатами перевірки внесено припис, яким зобов'язано керівника вагонної дільниці станції Київ-пасажирський державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" забезпечити оплату листків непрацездатності ОСОБА_3 у відповідності до ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с.12-15).

Матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відповідно до положень ч. 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивачу має бути призначено та надано за місцем роботи.

Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

У судовому засіданні з'ясовано, що позивачеві ОСОБА_3 не здійснено виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності. Зокрема, роботодавцем не було направлено до Фонду соціального страхування заяву-розрахунок про нараховані застрахованій особі - ОСОБА_3 суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у визначений законом строк. Отже, ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" не було дотримано всіх вимог трудового законодавства та у визначений законом строк щодо забезпечення права ОСОБА_3 на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності.

Водночас, слід зазначити, що виплаті роботодавцем допомоги по тимчасовій непрацездатності передує певний комплекс дій - прийняття комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб) рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. При цьому, комісія розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник - роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок. Починаючи з шостого дня обов'язок роботодавця по сплаті належних особі сум, пов'язаних з тимчасовою втратою працездатності виникає лише після перерахування даних сум на рахунок підприємства з відповідного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Слід зазначити, що несвоєчасна або неповна виплата відповідних належних людині виплат, зокрема заробітної плати та інших її складових, порушує конституційний принцип, який гарантує забезпечення державою життєвого рівня достатнього для задоволення необхідних життєвих потреб і порушує право власності громадян на такі виплати, що згідно з позицією Європейського Суду з прав людини це є прямим порушенням статті першої Протоколу №1 Європейської конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", де зазначено: "Всяка фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".

Окрім того, основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю, в тому числі всіх складових заробітної плати.

З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин, існує визначений порядок виплати страхового відшкодування з тимчасової втрати працездатності, який наведений вище та який не було дотримано регіональною філією "Південно-західна залізниця", що призвело до порушення права ОСОБА_3 на соціальний захист.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо неможливості проведення виплати матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності з підстав того, що не завершено розслідування нещасного випадку, який мав місце 17 жовтня 2013 року, тобто вже протягом чотирьох років.

Таким чином позов ОСОБА_3 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Проведений позивачем розрахунок матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 16 488 грн 14 коп, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року, не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 213 - 218 Цивільного процесуального кодексу України, ст.46 Конституції України, ст.ст.2, 116, 237-1 Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_3 - 16488 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 14 копійок матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також 640 (шістсот сорок) гривень судових витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особа, яка не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії повного рішення.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області В. П. Коренюк