Постанова № 70231655, 09.11.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13243/17

Провадження № 2-а/161/968/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Шолом С.І.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3,

представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Свій позов мотивує тим, що 19.08.2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54549474) за виконавчим листом № 161/4390/17 від 14.07.2017 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді секретаря Луцької міської ради з 16.03.2017 року.

Даний виконавчий лист видано на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року (справа № 876/7249/17). Однак, даний виконавчий лист не відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому листі не зазначено строк пред’явлення рішення до виконання.

Вважає, що заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 повинен був повернути даний виконавчий документ стягувачу, однак останнім було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листі, який не відповідає ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Просить суд визнати протиправною та скасувати вищевказану постанову.

Ухвалою суду від 02.10.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав. Просив суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Луцького міськрайонного суду в справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Луцької міської ради, ОСОБА_5, третя особабез самостійних вимог - ОСОБА_6, про визнання нечинним та скасування рішення Луцької міської ради від 15.03.2017 року № 19/1, поновлення на посаді секретаря Луцької міської ради та визнання нечинним та скасування рішення Луцької міської ради від 21.03.2017 року № 20/1, яка набрала законної сили, поновлено ОСОБА_3 на посаді секретаря Луцької міської ради з 16.03.2017 року. Постанова в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 на посаді секретаря Луцької міської ради допущено до негайного виконання (а.с. 6).

На підставі зазначеної постанови, Луцьким міськрайонним судом 14.07.2017 року видано виконавчий лист до негайоного виконання.

Заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 постановою від 19.08.2017 року було відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с. 5).

Частиною 2 ст. 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (частина п'ята статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Підставою для виконання суб'єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є його примірник в електронній формі, надісланий суб'єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання постанови або ухвали. Виконання постанови або ухвали може бути зупинено також в інших випадках, встановлених цим Кодексом. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 3 Закону №1404-VІІІ передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Статтею 4 Закону №1404-VІІІ визначено вимоги до виконавчого документа.

Згідно частини першої вказаної статті у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, є безпідставним посилання позивача, що виконавчий лист відповідач повинен був повернути стягувачу без прийняття до виконання, оскільки даний виконавчий документ виданий з дотриманням вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», строк пред’явлення якого встановлено до негайного виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відмову у їх задоволенні, оскільки під час розгляду вказаної адміністративної справи було встановлено, що заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 при винесенні оскаржуваної постанови діяв у межах наданих йому повноважень з дотриманням вимог діючого законодавства України, а тому підстав для її скасування суд не вбачає.

Керуючись ст. 7, 10, 71, 159-163 КАС України, ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст. ст. 4, 15, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Луцької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк