Рішення № 70231039, 15.11.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3465/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"15" листопада 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 21 серпня 2015 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав останньому кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який встановив на рівні 2 000 грн., а відповідач зобовязався щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 43,2 % річних від розміру заборгованості.

В разі порушення строку повернення кредиту (його частини) відповідач зобов'язався сплачувати проценти в подвійному розмірі.

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобовязань позичальником є обов'язок останнього сплачувати неустойку (а саме, при виникненні прострочки на суму понад 100 грн. пеню в розмірі 0,24 % від суми боргу (щоденно) + 50 грн. (в разі виникнення прострочки понад місяць - +100 грн. на місяць), а також при порушенні грошових зобов'язань понад 30 днів - штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості).

Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобовязань банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним виконував не належним чином в звязку з чим станом на 21 вересня 2017 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 11 735,58 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту 1 358,89 грн.;

- заборгованість по процентам 1 223,53 грн.;

- нарахованої пені в розмірі 8 118,13 грн.;

- нарахованого штрафу в загальному розмірі 1 035,03 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в своїй заяві не заперечував проти такого порядку вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 21 серпня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав у письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір б/н в якому сторони узгодили всі його умови.

Договір складається з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, банківських тарифів, пам'ятки клієнта, діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до договору банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який встановив на рівні 2 000 грн., а відповідач зобовязався щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 3,6 % на місяць (43,2 % річних) від розміру заборгованості.

В разі порушення строку повернення кредиту (його частини) відповідач зобов'язався сплачувати проценти в подвійному розмірі (п. 2.1.1.12.2.1 Умов та Правил).

Згідно наявних в матеріалах справи тарифів, а також Умов та Правил наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобовязань позичальником є обов'язок останнього сплачувати неустойку (а саме, при виникненні прострочки на суму понад 100 грн. пеню в розмірі 0,24 % від суми боргу (щоденно) + 50 грн. (в разі виникнення прострочки понад місяць - +100 грн. на місяць), а також при порушенні грошових зобов'язань понад 30 днів - штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості) (п.п. п. 2.1.1.7.6, п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил).

Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобовязань банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

Згідност. 626 ЦК Українидоговором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦКУкраїни передбачає, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому згідност. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже відповідач, підписавши 21 серпня 2015 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, приєднався та погодився з відповідними умовами, тарифами банку, що свідчить про укладення кредитного договору між сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобовязання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобовязання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обовязку виконання зобовязання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається те, що позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.

В звязку з цим станом на 21 вересня 2017 року виникла заборгованість по кредитному договору, зокрема згідно розрахунку боргу та виписки по рахунку позичальника:

- заборгованість по кредиту 1 358,89 грн.;

- заборгованість по процентам 1 223,53 грн.

В звязку з встановленим та на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України ця заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Що стосується нарахованої неустойки, то суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно дост. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннямист. 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно п. 2.1.1.7.6, п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг за порушення зобовязань по поверненню кредитних коштів, нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених цими Умовами.

Враховуючи вищевикладене та відповідно дост. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених уст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі №6-2003цс15 та в силу положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами.

Водночас згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Аналогічні правові висновки виклав й Верховний Суд України в своїх постановах, зокрема від 03 вересня 2014 року по справі №6-100цс14 та від 04 листопада 2015 року по справі №6-1120цс15 в яких зазначав, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 8118,13 грн., що не відповідає наданому банком розрахунку боргу. Зокрема з розрахунку за період з 21 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року (а.с. 5) вбачається, що станом на 31 серпня 2015 року вказана заборгованість взагалі була відсутня. В той же час згідно розрахунку за період з 01 вересня 2015 року по 21 вересня 2017 року вбачається (а.с. 6, колонка 17), що загальний розмір нарахованої пені протягом цього періоду становить 1 800 грн. В той же час з виписки по рахунку позичальника слідує, що банк нараховував позичальнику два види пені, а саме за прострочку по кредиту (не знайшла своє відображення в розрахунку боргу) та за прострочку по кредиту на суму вище 100 грн. (відображена в розрахунку).

Таким чином, оскільки угодою передбачено, а банком одночасно нараховано два вида пені, а також штраф за одне й те саме порушення зобовязань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.

Водночас нарахована позивачем неустойка (як пеня та штраф в сукупності, так і окремо) є надто завищеною, перевищує загальний розмір боргу, що суперечить самій компенсаційній суті неустойки та засадам цивільного судочинства, а саме справедливості, добросовісності та розумності.

Тому суд з врахуванням цих обставин та ступеню виконання позичальником зобов'язань вважає можливим зменшити розмір пені до обґрунтованого та розумного розміру, співвідносного з розміром боргу, що повністю виконає компенсаційну функцію неустойки, а саме до 2 500 грн., решту неустойки з метою уникнення подвійної відповідальності не стягувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 692,96 грн. судового збору (1 600 грн. (сплачений судовий збір) х 43,31 % (відсоток задоволених позовних вимог)).

Керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 21 серпня 2015 року, що утворилася станом на 21 вересня 2017 року, а саме заборгованість по кредиту в розмірі 1 358 (одна тисяча триста п'ятдесят вісім) гривень 89 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом 1 223 (одна тисяча двісті двадцять три) гривні 53 копійки, неустойку (пеню) за порушення умов договору в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, а всього в загальному розмірі 5 082 (п'ять тисяч вісімдесят дві) гривні 42 копійки, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), а також в повернення 692 (шістсот дев'яносто дві) гривні 96 копійок судового збору, перерахувавши вказану суму на цей же рахунок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Вуїв