Ухвала суду № 70230790, 10.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Марчук В.С.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.08.2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про визнання недійсними пунктів тарифів до договору, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2016 року позивач звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 24.07.2012 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір №01-005123-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA, відповідно до умов якого банк відкриває відповідачу картковий рахунок №26253509767501 в гривнях та випускає кредитну картку типу Visa Gold, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки. Також згідно договору, банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в розмірі 34 000,00 грн., а останній зобов’язався повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені цим договором. Крім того, 20.03.2013 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_2 було укладено договір №01-005123-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA Platinum. Відповідно до Додаткової угоди №1 від 20.03.2013 року до Договору, розмір кредитного ліміту складає 100 000,00 грн.. За користування кредитом та овердрафтом, банк щомісячно нараховує проценти, комісію, розраховує і стягує пеню та штрафи, в розмірі встановленому Тарифами. В позові зазначено, що банк належним чином виконав зобов’язання за вказаними договорами, однак позичальник протягом строку дії кредитного договору допускає порушення виконання своїх зобов’язань щодо сплати кредиту, процентів, комісії за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 21.07.2016 року становить 103 148,62 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 40 847,22 грн.; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості 39 722,61 грн.; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) 2 700,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 19 878,79 грн., а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №01-005123-012 від 24.07.2012 року в сумі 103 148,62 грн. та судові витрати.

Також, із зустрічним позовом до суду звернувся ОСОБА_2, посилаючись на те, що 24.07.2012 року між ним та ПАТ «Енергобанк» було укладено договір №01-005123-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA. У відповідності до ОСОБА_3 за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка VISA» позичальнику було встановлено: відсоткову ставку 35% річних; розмір щомісячного мінімального платежу 5% від боргових зобов’язань, але не менше 50 грн.; штраф за виникнення простроченої заборгованості 50 грн., +0,2% в день від суми простроченої заборгованості; штраф за користування перелімітом (несанкціонований овердрафт) 0,2% в день від суми переліміту. В позові зазначено, що оскільки банк надав йому споживчий кредит, то при укладенні цього договору банк зобов’язаний був дотримуватись вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Так, пункт 1.12 ОСОБА_3 (про пеню у розмірі 0,2% за кожен день прострочення виконання зобов’язання за кредитом), на його думку, є несправедливим та суперечить принципу розумності і доброчесності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку. Дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов’язань за спірним договором. Те ж саме стосується і пункту 1.13 ОСОБА_3, яким встановлюється штраф за користування перелімітом у розмірі 0,2% від суми переліміту, що становить 73% річних і також встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов’язання за спірним договором, а тому просив визнати недійсними пункти 1.12 та 1.13 ОСОБА_3 за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка VISA», які є невід’ємною частиною Договору №01-005123-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.08.2017 року позов публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Енергобанк» заборгованість за договором №01-005123-012 від 24.07.2012 року про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA в розмірі 103 148,62 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 40 847,22 грн.; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості – 39 722,61 грн.; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) 2 700,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 19 878,79 грн..

Вирішено питання про судові витрати.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю; первісний позов задовольнити частково в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованості за кредитом в сумі 40 847,22 грн., заборгованості за нарахованими процентами в сумі 19 878,79 грн., в іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

При цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник ПАТ «Енергобанк» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому надано заяву про розгляд справи у відсутність представника, а також надано заперечення на апеляційну скаргу, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ПАТ «Енергобанк», суд першої інстанції виходив з того, що боржник не виконав взяті на себе зобов’язання за умовами кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача, при цьому відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, районний суд виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, для визнання недійсними пунктів тарифів до договору.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.07.2012 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_2 укладено договір №01-005123-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA, відповідно до умов якого банк відкрив держателю картковий рахунок №26253509767501 в гривнях та випустив кредитну картку типу Visa Gold, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки. ОСОБА_3 надав держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на суму 34 000 грн..

Правила користування кредитною карткою «VISA» та ОСОБА_3 є невід’ємними частинами вказаного договору.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що строк дії кредитної лінії становить один рік з моменту підписання сторонами цього договору. Якщо не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії кредитної лінії, за умови, що з боку держателя відсутня прострочена заборгованість за кредитом та/або обслуговуванню карткового рахунку, та жодна із сторін в установленому договором порядку не заявить про припинення строку дії кредитної лінії, термін дії кредитної лінії продовжується на той же строк і на тих же умовах.

Відповідно до п. 3.3 Договору держатель зобов’язався вчасно та в повному обсязі погашати банку суму боргових зобов’язань, але не менше суми мінімального платежу з урахуванням вимог п. 5.4.1. цього Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк щомісячно нараховує проценти, комісію, розраховує та стягує пеню та штрафи в розмірі, встановленому Тарифами. Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений в п. 2.6 цього договору. ОСОБА_3 списує нараховані проценти та комісії з карткового рахунку. ОСОБА_3 має право нараховувати різні процентні ставки на різні форми використання кредиту, такі як зняття готівки, розрахунок в торгівельно-сервісній мережі тощо. Процентні ставки для різних форм транзакцій визначаються Тарифами.

Пунктом 5.6 Договору визначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання чи неналежного виконання держателем та/або додатковим держателем своїх боргових та інших зобов’язань за цим договором. При цьому, виконання боргових зобов’язань повинно бути проведено держателем протягом 30 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.

Зі змісту п.п. 6.1., 6.2. договору вбачається, що сторони несуть майнову відповідальність в розмірі, передбаченому Тарифами, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором, а також за порушення правил. У випадку несвоєчасного погашення мінімального платежу чи виникнення Овердрафту держатель зобов’язаний додатково сплатити на користь банку штраф у розмірі, передбаченому Тарифами.

Відповідно до п.п. 1,4, 1.12, 1.13 ОСОБА_3, за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка VISA» позичальнику було встановлено: відсоткову ставку 35% річних; розмір щомісячного мінімального платежу 5% від боргових зобов’язань, але не менше 50 грн.; штраф за виникнення простроченої заборгованості 50 грн., +0,2% в день від суми простроченої заборгованості; штраф за користування перелімітом (несанкціонований овердрафт) 0,2% в день від суми переліміту.

З матеріалів справи видно, що банк свої зобов’язання за вказаним договором виконав, надавши ОСОБА_2 платіжну картку, що підтверджується розпискою останнього від 06.08.2012 року.

Крім того, 20.03.2013 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_2 укладено договір №01-005123-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA, відповідно до умов якого банк відкрив держателю картковий рахунок №26253509767501 в гривнях та випускає кредитну картку типу VISA Platinum, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки. ОСОБА_3 надав держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Розмір кредитного ліміту зазначається в Додатковій угоді до Договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно із п. 3.3.1. вказаного Договору держатель зобов’язався вчасно та в повному обсязі погашати банку суму боргових зобов’язань, але не менше суми мінімального платежу з урахуванням вимог п. 5.4.1. цього договору.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до вищевказаного Договору, розмір кредитного ліміту складає 100 000,00 грн.. ОСОБА_4 у невід’ємною частиною Договору.

В пунктах 1,4, 1.12, 1.13 ОСОБА_3 до договору від 20.03.2013 року, видно, що відповідно до ОСОБА_3 за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка VISA» позичальнику було встановлено: відсоткову ставку 35% річних; розмір щомісячного мінімального платежу 5% від боргових зобов’язань, але не менше 50 грн.; штраф за виникнення простроченої заборгованості 50 грн., +0,2% в день від суми простроченої заборгованості; штраф за користування пере лімітом (несанкціонований овердрафт) 0,2% в день від суми переліміту.

З матеріалів справи видно, що банк виконав свої зобов’язання за договором від 20.03.2013 року, надавши ОСОБА_2 платіжну картку 01.04.2013 року, що підтверджується розпискою останнього.

Згідно із ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Вимогами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи видно, що ПАТ «Енергобанк» 14.05.2015 року надіслав на адресу ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, яким вимагав до 06.06.2015 року здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі.

Крім того, 14.04.2016 року ПАТ «Енергобанк» на адресу ОСОБА_2 направив повідомлення- вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором в розмірі 87 180,52 грн. упродовж семиденного строку з моменту отримання вимоги.

Також з матеріалів справи видно, що на виконання умов договору, позивач надав ОСОБА_2 передбачені кредитним договором кошти, однак відповідач взяті на себе зобов’язання по погашенню кредиту в повній мірі не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 21.07.2016 року становить 103 148,62 грн., яка складається із заборгованості за кредитом – 40 847,22 грн.; заборгованості за штрафами за виникнення простроченої заборгованості 39 722,61 грн.; заборгованості за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) 2 700,00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами 19 878,79 грн..

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції з урахуванням положень укладеного між сторонами договору дійшов вірно висновку щодо задоволення вимог з урахуванням того, що відповідач свої зобов’язання за договором не виконує належним чином і станом на 21.07.2016 року має заборгованість перед банком, що складається з наступних сум: заборгованості за кредитом – 40 847,22 грн.; заборгованості за штрафами за виникнення простроченої заборгованості 39 722,61 грн.; заборгованості за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) 2 700,00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами 19 878,79 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених ОСОБА_2 вимог про визнання надійними пунктів до договору, то відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 добровільно виявив бажання скористатися послугами банку та укласти кредитні договори, що підтверджується заявками-анкетами на отримання кредитної картки VISA, а також його підписами на оспорюваного договорі та тарифах банку, що додатково свідчить про ознайомлення ними.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_2 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 документи, які передували укладенню спірного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатку№2 до договору «Тарифи Банку», який підписаний ОСОБА_2, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 не доведено наявність підстав, передбачених ст. 203 ЦК України для визнання недійсним пунктів тарифів до договору на підставі ст. 215 ЦК України, при цьому зробивши вірний висновок про недоведеність заявлених у зустрічному позові вимог, суд першої інстанції безпідставно зазначив про пропуск ОСОБА_5 строку позовної давності, тому дане посилання необхідно виключити.

Викладені в апеляційній скарзі посилання на незнання актів цивільного законодавства, які регулюють кредитні правовідносини, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в даному випадку ОСОБА_2 погодився з умовами оскаржуваного кредитного договору, зокрема з тарифами за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна карта VISA», та виконував його умови, сплачуючи кошти по договору.

Всі інші твердження фактично лише відтворюють зміст позовних вимог і висновок суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, –

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.08.2017 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_6

Судді: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: