Постанова № 70229688, 17.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., −

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - Управління ДМС, ДМС відповідно), Бердянського міського відділу ДМС в Запорізькій області (далі - Міськвідділ ДМС), треті особи: Бердянський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області (далі - Виконком, Міськрада відповідно), про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із позовом, у якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправним та скасувати рішення, зобов'язати вчинити дії щодо реєстрації місця проживання.

Суд установив, що ОСОБА_1 є громадянином України та на законній підставі перебуває на території України. З останнього місця реєстрації знятий 28 лютого 2014 року. Звернувся до Міськвідділу ДМС 6 березня 2014 року із заявою, у якій просив провести реєстрацію свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, та надав необхідні документи.

Листом від 7 березня 2014 року № 23.17-05-963 Міськвідділ ДМС повідомив про прийняття рішення про відмову у здійсненні реєстрації у зв'язку з тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно за вказаною вище адресою будівля є нежитловою.

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 5 червня 2012 року, перша черга готелю котеджного типу (нове будівництво) за адресою: АДРЕСА_2 (в районі земельної ділянки ОСОБА_2), є закінченим будівництвом об'єктом, готовим до експлуатації (далі - Котедж).

Згідно з розпорядженням Бердянського міського голови від 16 липня 2012 року № 358-р Котеджу, що належить приватному підприємству «Візит Азов» (далі - ПП), присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27 листопада 2012 року Виконкомом, та витягу про державну реєстрацію прав, виданого 27 листопада 2012 року комунальним підприємством з технічної інвентаризації Міськради, нежитлова будівля -Котедж - належить ПП на підставі рішення Виконкому від 13 листопада 2012 року № 470.

Суд також установив, що ОСОБА_1 9 жовтня 2014 року звертався до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» із заявою про роз'яснення причин відмови у відкритті поточного рахунку за відсутності реєстрації. Листом від 17 жовтня 2014 року Банк повідомив, що рахунок відкривається тільки після ідентифікації фізичної особи банком. Офіційні дані про реєстрацію місця проживання фізичної особи - резидента на території України повинні бути підтверджені відповідною відміткою про реєстрацію в паспорті.

Крім цього, суд установив, що ОСОБА_1 звертався до суду з адміністративним позовом до відділу ведення Державного реєстру виборців Виконкому та дільничної виборчої комісії № 230681 територіального виборчого округу № 79 по виборам народних депутатів України про включення до списку виборців. Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 жовтня 2014 року в задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначив, що позивач на час звернення до суду не зареєстрував своє місце проживання, тому визначити його виборчу адресу є неможливим. Враховуючи положення законів України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_10_14/pravo1/T114061.html?pravo=1> і від 22 лютого 2007 року № 698-V «Про державний реєстр виборців» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_05_13/pravo1/T070698.html?pravo=1> та за відсутності у позивача зареєстрованого місця проживання суд дійшов висновку, що правових підстав для включення позивача до списку виборців для голосування на виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року ані на виборчий дільниці № 230681, ані на будь-якій іншій немає.

Згідно з показами ОСОБА_3, допитаного як свідка, ОСОБА_1 постійно проживає в АДРЕСА_1. Ця будівля є капітальною будівлею, обладнаною системою водопостачання, каналізацією, системою опалення, та має всі умови для проживання.

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області постановою від 1 грудня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 липня 2015 року скасував зазначену постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2016 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, посилаючись на неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: статей 29, 379 Цивільного кодексу України, статті 4 Житлового кодексу України (далі - ЖК), Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 1 грудня 2014 року.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ОСОБА_1 надав на порівняння ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року та 20 жовтня 2015 року (№№ К/800/53619/13, К/800/6872/14 відповідно).

Колегія суддів вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз судового рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень Вищого адміністративного суду України, наданих для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ.

Так, у справі, що розглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій виходили з того, що дії щодо реєстрації місця проживання особи здійснюються органами ДМС за умови подачі відповідних документів, у тому числі й тих, що підтверджують право на проживання в житлі, до яких поряд з ордером, свідоцтвом про право власності, договором найму (піднайму, оренди) віднесені й інші документи. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно нежитлова будівля - Котедж - належить ПП на підставі рішення Виконкому від 13 листопада 2012 року № 470.

Водночас у наданих для порівняння ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року та 20 жовтня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що дачні (садові) будинки, в яких хотіли зареєструватись позивачі, належать їм на праві приватної власності. Також відповідно до ЖК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_05_15/pravo1/KD0003.html?pravo=1> УРСР дачний (садовий) будинок не зазначений в переліку об'єктів, які не входять до житлового фонду. Будинки, які належать на праві приватної власності позивачам, мають присвоєну поштову адресу, знаходяться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зареєстровані як об'єкти нерухомого майна, призначені та придатні для постійного проживання у них, відповідають встановленим технічним вимогам та є постійним місцем проживання позивачів, що встановлено судами та не оспорюється відповідачами. Те, що вказані будинки згідно з витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначені як дачні будинки, жодним чином не позбавляє такі будинки вищенаведених ознак, притаманних житлу, та, відповідно, не позбавляє позивачів права зареєструвати своє місце проживання в них.

За таких обставин колегія суддів вважає, що правовідносини у справі, що розглядається, не є подібними до тих, які встановлені у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Перевірка правильності встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції Верховного Суду України.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков