Ухвала суду № 70229658, 24.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

УХВАЛА

24 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2017 року у справі за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 лютого 2017 року скасував постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року про задоволення позову та прийняв нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_4 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що, на думку заявника, підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року (справа № К/800/24182/15).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (далі - Суд) перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Судом судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за схожих предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Суд раніше вже вирішував питання усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції згаданих положень законодавства. Зокрема, у постановах Суду від 10 вересня 2013 року, 10 березня, 2 грудня 2015 року (справи №№ 21-183а13, 21-51а15, 21-1329а15 відповідно) міститься висновок про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Як установили суди попередніх інстанцій за результатами проведеної в 1996 році атестації Уманським ВАТ «Вітаміни» було встановлено, що умови праці за якими ОСОБА_4 працював на посаді терміста по ремонтно-механічному участку, відповідають умовам, віднесених до Списку № 2, тому, враховуючи положення наведених вище норм законодавства, ця посада не може бути зарахована до Списку № 1, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Правова позиція Вищого адміністративного суду України, викладена в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, щодо застосування зазначених у заяві норм права, не суперечить правовому висновку Суду.

У заяві про перегляд не наведено суджень і аргументів про наявність підстав, які давали право касаційному суду відступити від правового висновку Суду.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2017 року у цій справі.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко