Ухвала суду № 70229644, 02.11.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень у справі за позовом комунального підприємства «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

встановила:

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23 листопада 2016 року, позовні вимоги КП «Господар» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «Господар» 803 грн. 24 коп. заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 159 грн. 06 коп. інфляційних втрат та 19 грн. 56 коп. - 3% річних.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення у справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 360 ЦК України, статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки у останнього перед позивачем існує заборгованість з оплати вказаних послуг. Разом з тим відсутність письмового договору між сторонами про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не може бути підставою для звільнення від сплати вартості фактично отриманих відповідачем житлово-комунальних послуг. Доводи ОСОБА_4 про те, що квартира є приватизованою і її співвласниками є не лише він, а і ОСОБА_5 та ОСОБА_6, то в силу вимог статті 360 ЦК України на останніх також покладено обов'язок зі сплати житлово-комунальних послуг, на законність та обґрунтованість ухвалених рішень у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 не впливають, оскільки співвласник квартири повинен нести витрати на утримання житла у повному обсязі, при цьому не позбавлений можливості стягнути з інших співвласників понесені витрати на утримання житла.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:

- 19 квітня 2017 року суд касаційної інстанції виходив із того, що співвласник квартири повинен нести витрати на утримання житла у повному обсязі, при цьому не позбавлений можливості стягувати з іншого співвласника понесені витрати на утримання квартири, та що особи, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі зобов'язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, зокрема, сплачувати житлово-комунальні послуги;

- 17 вересня 2014 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що суди, стягуючи з осіб в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за отримані послуги, не перевірили, хто є учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, зокрема, хто є власником квартири, та дійшли передчасного висновку про солідарну відповідальність відповідачів;

- 18 травня 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі;

- 15 лютого 2017 року суд касаційної інстанції виходив із того, що відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для не стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами;

- 07 липня 2016 року суд касаційної інстанції, виходив із того, що кожен зі співвласників відповідно до своєї частки, а частки відповідачів є рівними, повинен окремо нести відповідальність, і заборгованість та інфляційні втрати підлягають стягненню із кожного в частинах, а не солідарно. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, які фактично надаються, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі;

- 01 червня 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідачі як співвласники квартири зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги. Суди, установивши, що відповідачі не сплачують кошти за спожиті житлово-комунальні послуги, дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідачів боргу в межах строку позовної давності, про застосування якого відповідачі заявили в суді першої інстанції;

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом комунального підприємства «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за заявою ОСОБА_4 про перегляд судових рішень відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко