Рішення № 70228417, 09.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017Справа №910/15280/17За позовом Приватного акціонерного товариства "Куликівське молоко"

до Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей"

про стягнення 277 541, 68 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Мошкіна Н.Л. (за дов.);

від відповідача: не прибули.

В судовому засіданні 09.11.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Приватне акціонерне товариство "Куликівське молоко" до Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" про стягнення заборгованості за договором поставки №17/1-19 від 19.01.2017 в сумі 277 541, 68 грн., з яких: 235 870,15 грн. основний борг, 27 927, 69 грн. пеня, 10 247, 93 грн. інфляційні втрати, 3 495, 91 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 14.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15280/17, розгляд останньої призначено на 05.10.2017.

Ухвалою суду від 05.10.2017 розгляд справи відкладено на 09.11.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 09.11.2017 від позивача надійшла заява про доручення до матеріалів справи документів.

В судове засідання 09.11.2017 відповідач не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач в судове засідання прибув та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 17/1 - 19 від 19.01.2017, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, 19.01.2017 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір № 17/1-19 від 19.01.2017 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця молоко незбиране охолоджене за базисним вмістом жиру - 3, 4 % та білку - 3 %, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його загальну вартість на умовах договору.

Згідно з п. 1.4. договору асортимент, найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару та загальна вартість партії товару зазначаються у товарній (товарно - транспортній) накладній на партію товару (із врахуванням даних специфікації).

Ціна за одиницю товару узгоджується сторонами в Специфікаціях на кожну окрему партію товару. Загальна вартість товару, а також загальна сума договору - визначається та дорівнює сумарній вартості товару згідно з усіма підписаними з обох сторін товарними (товарно - транспортними) накладними постачальника (п. 3.1. договору).

Приймання - передача товару проводиться на складі постачальника і оформлюється підписанням відповідної товарної (товарно - транспортної) накладної уповноваженим представником покупця. Право власності на товар та ризики, які можуть виникнути у зв'язку з його використанням, переходять до покупця в момент його приймання - передачі, що підтверджується підписанням відповідної товарної (товарно - транспортної) накладної на товар повноваженим представником покупця (п. 3.3., 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за партію товару здійснюються покупцем на умовах 100 % попередньої оплати загальної вартості партій товару згідно рахунку - фактури постачальника.

У разі відпуску наступної партії товару до розрахунку покупця за попередню партію, кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу незалежно від того, посилання на яку накладну вказано у платіжному документі (п. 4.3. договору).

В п. 5.2. договору сторони погодили, що у разі неотримання від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом строку згідно з п. 4.2. договору постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму, що підлягає оплаті, за весь період прострочення. Термін нарахування пені - 3 календарних років.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та засвідченням печатками сторін і діє до 31.12.2017 (п. 8.1. договору).

Додатком до договору є специфікація №3 від 27.02.2017: найменування товару - молоко незбиране охолоджене (ДСТУ 3662-97) «Молоко коров»яче незбиране. Вимоги при закупівлі», одиниця виміру - кг, ціна з ПДВ за одиницю виміру - 9,80 грн., та є специфікація №3 від 01.03.2017: найменування товару - молоко незбиране охолоджене (ДСТУ 3662-97) «Молоко коров»яче незбиране. Вимоги при закупівлі», одиниця виміру - кг, ціна з ПДВ за одиницю виміру - 9,60 грн.

На виконання договору позивач здійснював поставку відповідачу товару обумовленого договором, а відповідач оплачував поставлений товар. Зокрема, 03.03.2017 відповідач отримав від позивача товар на суму 161 671, 58 грн. за видатковою накладною № 9870 від 03.03.2017: поставка 16840,79 кг за ціною за одиницю - 9,60 грн., а 05.03.2017 - на суму 79 485, 22 грн. поставка 8729, 71 кг за ціною за одиницю - 9,60 грн. за видатковою накладною № 10194 від 05.03.2017. Поставку товару також підтверджують товаро-транспортні накладні від 03.03.2017 та 05.03.2017.

Позивачем виставлені рахунки на оплату поставленого товару №1265 від 03.03.2017, №1266 від 05.03.2017,

Відповідач 03.03.2017 оплатив позивачу за договором 400 000, 00 грн., що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, з яких 394 713, 35 грн. були зараховані позивачем, у відповідності до п. 4.3 договору, в погашення заборгованості за раніше поставлений товар за договором, а 5 286, 65 грн. в рахунок оплати товару поставленого за видатковою накладною № 9870 від 03.03.2017.

Таким чином, за твердженням позивача, товар вартістю 161 671, 58 грн. є частково оплаченим позивачем - заборгованість за товар складає 156 384, 93 грн., а товар, вартістю 79 485, 22 грн. є неоплаченим - заборгованість за товар складає 79 485, 22 грн.

Станом на 05.03.2017 поточна заборгованість відповідача за отриманий товар за договором, за розрахунком позивача, складає 235 870, 15 грн. (156 384, 93 + 79 485, 22 = 235 870, 15).

Наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором в сумі 235 870, 15 грн. також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.03.2017 по 29.03.2017, підписаним обома сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість за договором, які були залишені позивачем без задоволення.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за договором в розмірі 235 870, 15 грн. та/або в будь - якому іншому розмірі матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього основного боргу в розмірі 235 870, 15 грн., пені в розмірі 27 927, 69 грн. за загальний період прострочення з 03.03.2017 по 31.08.2017, 10 247, 93 грн. інфляційного збільшення за загальний період прострочення з 03.03.2017 по 31.07.2017 та 3 495, 91 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 03.03.2017 по 31.08.2017.

Договір № 17/1-19 від 19.01.2017 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 241 156, 80 грн. (161 671, 58 + 79 485, 22 = 241 156, 80), що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був оплачений частково на суму 5 286, 65 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 235 870, 15 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 235 870, 15 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 235 870, 15 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 235 870, 15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 27 927, 69 грн. за загальний період прострочення з 03.03.2017 по 31.08.2017, 10 247, 93 грн. інфляційного збільшення за загальний період прострочення з 03.03.2017 по 31.07.2017 та 3 495, 91 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 03.03.2017 по 31.08.2017.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

В п. 5.2. договору сторонами було погоджено, що у випадку прострочення покупцем здійснення остаточного розрахунку покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 27 927, 69 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем. При здійсненні перевірки розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно здійснені вказані розрахунки.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав свої обов'язки щодо оплати в повному обсязі поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10; ідентифікаційний код 30668980) на користь Приватного акціонерного товариства "Куликівське молоко" (16300, Чернігівська область, Куликівський район, смт. Куликівка, вул. 8-го Березня, буд. 18-а; ідентифікаційний код 05388983) 235 870 (двісті тридцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 15 коп. основної заборгованості, 27 927 (двадцять сім тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 69 коп. пені, 10 247 (десять тисяч двісті сорок сім) грн. 93 коп. інфляційного збільшення, 3 495 (три тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 91 коп. 3 % річних та 4 163 (чотири тисячі сто шістдесят три) грн. 13 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 14.11.2017.

Суддя І.В.Усатенко