Рішення № 70227404, 07.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017Справа №910/14215/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1"

про стягнення 17493,96 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Жук О.Б. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" (відповідача) 19 093,96 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № НБ/109 від 27.04.2015 в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18589,74 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 45,84 грн., проценти за користування чужими коштами в розмірі 76,40 грн. та 381,98 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14215/17 та призначено її до розгляду на 21.09.2017.

В судовому засіданні 21.09.2017 на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.10.2017.

17.10.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та докази часткового погашення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/14215/17 на 15 днів, розгляд справи № 910/14215/17 відкладено на 07.11.2017.

02.11.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі, клопотання про зменшення суми позову, пояснення щодо складових суми, заявленої у пункті 1 прохальної частини позову та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

07.11.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли докази здійснення часткових оплат.

Представник позивача в судове засідання 07.11.2017 не з'явився, однак від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судовому засіданні 07.11.2017, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд встановив наступне.

У своїй заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд зменшити суму боргу на 1600,00 грн. та стягнути з відповідача: 16989,74 грн. - основного боргу, 45,84 грн. - 3% річних, 381,98 грн. - пені, 76,40 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2017 надав пояснення щодо здійснених часткових оплат та зазначив, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні 07.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №НБ/109, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити лікарські препарати, вироби медичного призначення, предмети санітарії та гігієни, біологічно активні добавки (далі - "товар").

Поставка товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості і за цінами, згідно з погоджених покупцем та постачальником заявок на поставку та відповідно до товарно-транспортних накладних (надалі - ТТН), які (ТТІІ) є невід'ємними додатками до даного договору. Заявки на поставку можуть подаватися письмово, електронними листами або усно по телефону (п. 1.2.).

Згідно із п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється постачальником або шляхом самовивозу покупцем (по узгодженню сторін). Строки та місце поставки товару вказуються в ТТН.

Відповідно до п. 3.3., п. 3.4. договору, приймання-передача товару здійснюється відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості, затвердженої постановою Державного арбітражу при РМ СРСР від 25.04.65 № П-6 та "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по якості", затвердженої постановою Державного арбітражу при РМ СРСР від 25.04.66 № П-7, та "Інструкції про порядок контролю якості лікарських засобів в оптовій і роздрібній торгівлі" № 436 від 30.10.2002. Продукція приймається покупцем: за кількістю - згідно з ТТН,- за якістю - згідно з сертифікатами якості та або іншими супровідними документами і фактичним станом товару.

Датою поставки партії товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця ТТН або проставляння на ній печатки (штампу) покупця. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається у момент передачі товару покупцеві, про що свідчить підпис уповноваженого представника або печатка (штамп) покупця па ТТН (п. 3.5.).

Відповідно до п. 4.1. договору, ціпа за одиницю товару та загальна вартість партії товару вказуються у ТТН. Ціна вказана в ТТН є незмінною і не поширюється на наступні партії товару.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у строк вказаний в ТТН.

Загальна сума договору складається із сум, вказаних в ТТН, виданих на підставі даного договору (п. 4.3.).

У відповідності до п. 5.2. договору, у разі прострочення здійснення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі п'яти відсотків від простроченої суми за кожний день прострочки.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 18589,82 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №629284/1 від 30.05.2017, №629284/0 від 30.05.2017.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором поставки № НБ/109 від 27.04.2015 становила 18589,74 грн. (внаслідок зменшення боргу на 0,08 грн.). Під час розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги та заявлено до стягнення 16989,74 грн. основного боргу.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 45,84 грн., проценти за користування чужими коштами в розмірі 76,40 грн. та 381,98 грн. - пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 18589,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 4.2. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у строк вказаний в товарно-транспортній накладній.

У товарно-транспортних накладних №629284/1 від 30.05.2017, №629284/0 від 30.05.2017 визначено, що оплата поставленого товару має здійснюватись в строк до 31.05.2017.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки № НБ/109 від 27.04.2015 та не здійснив оплату поставленого позивачем товару у строки, вказані у товарно-транспортних накладних№629284/1 від 30.05.2017, №629284/0 від 30.05.2017, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача за розрахунком позивача становила 18589,74 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на момент звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки № НБ/109 від 27.04.2015 становила 18589,74 грн.

У зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати заборгованості у розмірі 1600,00 грн., позивачем зменшено позовні вимоги, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором становила 16989,74 грн.

Під час розгляду справи, позивачем надано платіжне доручення №1053 від 31.10.2017, згідно із яким, 31.10.2017 відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 2995,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 2995,00 грн. сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, суд припиняє провадження у справі №910/14215/17 в цій частині позовних вимог, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 13994,74 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 13994,74 грн.

Позивачем, також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 45,84 грн., проценти за користування чужими коштами в розмірі 76,40 грн. та 381,98 грн. - пені.

Нарахування пені, 3% річних та процентів за користування чужими коштами здійснено позивачем протягом 30 днів у періоді з 31.05.2017 по 30.06.2017 (кінцева дата нарахування).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 5.2. договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В пункті 5.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення здійснення оплати товару відповідач зобов'язується сплатити позивачеві проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі п'яти відсотків від простроченої суми за кожний день прострочки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягають в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунки пені у сумі 381,98 грн., 3 % річних у сумі 45,84 грн. та процентів за користування чужими коштами в розмірі 76,40 грн. є арифметично вірними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 2995,00 грн. та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 13994,74 грн., 3% річних у розмірі 45,84 грн., процентів за користування чужими коштами в розмірі 76,40 грн. та пені у сумі 381,98 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Також враховуючи приписи ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", оскільки позивачем не заявлено про повернення судового збору, питання про повернення судового збору, у зв'язку із припиненням провадження у справі в частині позовних вимог у сумі 2995,00 грн., не вирішується.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" (02217, м. Київ, проспект Володимира Маяковського, будинок 26 А, ідентифікаційний код 39408161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАКС" (16600, Чернігівська обл., місто Ніжин, вулиця Московська, будинок 54, ідентифікаційний код 14255011) основний борг у сумі 13994,74 грн., пеню у розмірі 381,98 грн., 3% річних у розмірі 45,84 грн., проценти за користування чужими коштами в розмірі 76,40 грн. та судові витрати у розмірі 1326,08 грн.

Провадження у справі №910/14215/17 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 2995,00 грн., на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2017.

Суддя С.О. Турчин