Рішення № 70227324, 09.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017Справа №910/17922/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації»

До Приватного акціонерного товариства «Фарма-Нет, Україна»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко»

Про стягнення 299 898,88 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Левенцов В.В.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Лабатюк Я.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Фарма-Нет, Україна» про стягнення 299 898,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.17. порушено провадження у справі № 910/17922/17, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко», розгляд справи призначено на 09.11.17.

09.11.17. третьою особою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Відповідач в судове засідання 09.11.17. не з'явився, письмового відзиву на позов, контррозрахунку ціни позову не надав, власну правову позицію не виклав та не обґрунтував, проте, 08.11.17. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи з підстав відсутності в штаті відповідача фахівця в галузі правознавство та необхідності укладення заявником договору на надання правової допомоги.

Представники позивача та третьої особи проти відкладення розгляду справи заперечували.

Розглянувши в судовому засіданні 09.11.17. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволення з підстав, наведених далі.

За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому судом враховано, що з моменту отримання 19.10.17. позовної заяви № б/н від 10.10.17. та 20.10.17. ухвали про порушення провадження у справі № 910/17922/17 відповідач мав дванадцять робочих днів для укладення договору на надання правової допомоги для захисту в суді своїх прав та законних інтересів.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 09.11.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги, третьою особою на стороні позивача підтримано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації».

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/17922/17.

В судовому засіданні 09.11.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 18.11.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 859 поставки товару (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору загальна сума даного договору визначається фактичною сумарною вартістю товару, що був поставлений згідно Договору за весь строк його дії.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 8.1 з моменту його підписання і діє по 31.12.14. якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний календарний рік.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у відповідача та третьої особи взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

За приписами зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Сторони домовились вважати належним сином уповноваженими представниками сторін з питань узгодження цін, кількості, асортименту (номенклатури), місця та умов доставки, строків поставки та строків оплати товару, осіб, які підписують від імені сторін накладні або інші двосторонні документи, які є невід'ємною частиною Договору.

Наразі, за твердженнями позивача та третьої особи, на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" було поставлено, а відповідачем прийнято у період з лютого 2017 року по березень 2017 року товар на загальну суму 299 898,88 грн., на підтвердження чого до матеріалів представлено відповідні товарно-транспортні накладні.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п. 4.1 Договору строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у строк, вказаний у накладних (п. 5.2 Договору).

З наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних вбачається, що сторонами погоджено строк оплати товару: 20 днів з моменту одержання товару.

Отже, виходячи з умов Договору, товарно-транспортних накладних, та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк виконання покупцем свого обов'язку з оплати отриманого у період з лютого 2017 року по березень 2017 року товару на загальну суму 299 898,88 грн. є таким, що настав.

Проте, за твердженнями третьої особи, відповідачем належним чином свої грошові обов'язки за Договором виконано не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" в сумі 299 898,88 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталюкс» на суму 299 898,88 грн. виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на підставі договору № Ф160517/9 від 16.05.17. надання послуги факторингу.

Як вказувалось судом, за змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України встановлено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальності вартості фінансових активів.

За своєю природою договір факторингу є оплатним, тобто договором, в якому обов'язку однієї сторони вчинити певну дію з надання певного блага кореспондує такий самий зустрічний обов'язок іншої сторони. Оплатність договору факторингу має імперативний характер, що зумовлюється змістом глави 73 Цивільного кодексу України. Отже, фактор за надання фінансової послуги завжди має отримувати від клієнта плату.

Судом встановлено, що 16.05.17. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (клієнт) було укладено договір № Ф160517/9 про надання послуги факторингу, відповідно до п. 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 299898,88 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки № 859 від 18.11.14. до Приватного акціонерного товариства «Фарма-Нет, Україна».

За умовами п. 2.1 договору № Ф160517/9 від 16.05.17. (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.17.) винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п. 1.1 договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.03.18. шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти в сумі 284 903,94 грн.

Договір № Ф160517/9 від 16.05.17. вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності). Строк цього договору складає 1 рік на починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 6.1 договору, та закінчується 16.05.18. (п. п. 6.1, 6.2 договору № Ф160517/9 від 16.05.17.).

У додатку № 1 до договору № Ф160517/9 від 16.05.17. контрагентами (позивачем та третьою особою) було погоджено перелік вимог, які передаються фактору за договором № Ф160517/9 від 16.05.17.

У додатку № 2 до договору № Ф160517/9 від 16.05.17. сторонами визначено, що вимоги передаються у строк в три робочі дні з дати підписання договору № Ф160517/9 від 16.05.17.

Наразі, судом прийнято до уваги, що станом на момент укладання договору № Ф160517/9 від 16.05.17. позивач мав свідоцтво ФК № 568 від 07.05.15. про реєстрацію як фінансової установи, що вказує на наявність у останнього права на надання послуг факторингу згідно приписів ст. 1079 Цивільного кодексу України.

Отже, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір Ф160517/9 від 16.05.17. в якості належної підстави у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача права вимоги до відповідача в розмірі 299898,88 грн.

Як вбачається з опису вкладення у цінний лист № 0100150274189 від 27.06.17., 27.06.17. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення від б/н від 27.06.17. про відступлення права вимоги за Договором № 859 від 18.11.14.., яке містило вимогу про сплату заборгованості в сумі 299898,88 грн. у триденний строк з дати отримання вказаного повідомлення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, за висновками суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до Приватного акціонерного товариства «Фарма-Нет, Україна» про стягнення 299898,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Фарма-Нет, Україна» (03022, м. Київ, вул. Велика васильківська, 45; ідентифікаційний код 23709939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, б. 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 39704618) 299 898 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 88 коп. заборгованості та 4498,48 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.17.

Суддя Т.М. Ващенко