Ухвала суду № 70227026, 13.11.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

13 листопада 2017 року Справа № 915/1145/17

Суддя господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О.,

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вікра (код ЄДРПОУ 36955197, просп. Центральний, 224, м. Миколаїв, 54055) в особі керуючого санацією ТОВ Вікра арбітражного керуючого ОСОБА_1 (1) вул. Незалежності, 128, оф. 201, м. Лисичанськ-18, Луганська область, 93118; 2) проспект Свободи, 33, м. Одеса, 65037)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікра. (код ЄДРПОУ 37698084, вул. Гмирьова, 8/ж, м. Миколаїв, 54028)

про визнання ліцензійного договору від 08.06.2011 про передачу прав на використання торговельної марки недійсним,

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №07/17 від 07.07.2017;

від відповідача: не зявився,

встановив:

31.10.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю Вікра в особі керуючого санацією ТОВ Вікра арбітражного керуючого ОСОБА_1 подано до господарського суду заяву (без номеру та дати) до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікра. про визнання ліцензійного договору від 08.06.2011р. про передачу прав на використання торговельної марки недійсним.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.11.2017р.

Цією ж ухвалою, зокрема, зобовязано сторін надати суду оригінал ліцензійного договору від 08.06.2011р.

Представник позивача зявився в судове засідання. Відповідачем участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечено.

10.11.2017р. на адресу суду від відповідача надійшла заява №1319 від 10.11.2017р. про відкладення розгляду справи, яку обґрунтовано тим, що ним не отримано позовної заяви. Крім того, відповідач зазначає про перебування його повноважного представника у відпустці.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлення господарським судом в ухвалі про порушення провадження у справі факту неналежного виконання позивачем свого обовязку надіслати на адресу відповідача позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд визнає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в цій частині обґрунтованим.

Разом з тим, в решті доводів клопотання відповідача не підтверджено належними доказами.

При цьому господарський суд зазначає, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

А отже, обставини, зазначені відповідачем в своєму клопотанні не можуть бути визнані такими, що звільняють його від процесуальних обовязків, в тому числі, встановлених господарським судом.

Відповідно до п. 3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК України );

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК України).

Відповідно до ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем належними доказами не доведено наявності поважних причин невиконання ухвали господарського суду в цій справі від 02.11.2017р., в частині подання доказів, а саме оригіналу ліцензійного договору від 08.06.2011р., господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування до нього заходів, визначених ст. 90 ГПК України.

13.11.2017р. від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення, до яких додано належним чином завірені копії документів, доданих до позовної заяви, докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також належні докази відсутності в позивача оригіналу ліцензійного договору від 08.06.2011р.

13.11.2017р. позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у ДПІ в Інгульському районі міста Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області завірену копію Свідоцтва платника ПДВ №100347864, виданого 15.08.2011р. субєкту господарювання ТОВ «Вікра.», завірену копію заяви за формою 1-ПДВ, поданої уповноваженою особою податковому органу з метою реєстрації в реєстрі платників ПДВ.

На підтвердження неможливості отримати ці докази, позивачем подано запит арбітражного керуючого ОСОБА_1, керуючого санацією ТОВ «Вікра» та докази його направлення органу ДПІ.

Зазначене клопотання обґрунтовано твердженнями позивача про те, що ці докази можуть підтвердити факт підроблення дати укладення договору, про визнання якого недійсним просить позивач.

На думку представника позивача, який в судовому засіданні клопотання про витребування доказів підтримує в повному обсязі, ці обставини можуть свідчити про те, що договір не було укладено у дату, зазначену в ньому.

Статтею 38 ГПК України, встановлено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до принципу належності і допустимості доказів, закріпленого в ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як витікає з положень частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. А отже, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). (п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Отже, виходячи з наведеного, обставини, повязані із діями сторін договору при його укладенні, зокрема, якщо: відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення тощо, які свідчать про те, що правочин не було укладено, не входять до предмету доказування у справі про визнання такого правочину недійсним, оскільки недійсним може бути визнано тільки укладений правочин.

Крім того, твердження позивача про те, що ці докази можуть підтвердити факт підроблення дати укладення договору, про визнання якого недійсним просить позивач, ґрунтуються на неналежних доказах (а.с. 56) та протирічать матеріалам справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.11.2017р. за №1003195865, відповідно до якого відповідача взято на облік у ДПІ в Ленінському районі міста Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області 31.05.2011р.

Керуючись наведеним вище, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

В судовому засіданні представник позивача не заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведене вище, а саме неявку відповідача, невиконання відповідачем вимог ухвали господарського суду в частині витребування доказів, господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 38, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Вікра про витребування доказів - відмовити.

2. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Вікра., яке міститься в заяві №1319 від 10.11.2017р. про відкладення розгляду справи, задовольнити частково.

3. Розгляд справи відкласти на 27 листопада 2017 року об 11.10 год.

4. ВДРУГЕ!! Зобовязати відповідача за три дні до дати судового засідання надати суду оригінал ліцензійного договору від 08.06.2011р.

5. Ухвалу направити сторонам.

Суддя В.О.Ржепецький