Рішення № 70227021, 06.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017Справа №910/15094/17

За позовом Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України та Чернівецької обласної державної адміністрації

до Чернівецької обласної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Державне підприємство «Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу»

про визнання незаконним та скасування рішення сесії Чернівецької обласної ради.

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Бондарчук І.П., (посвідчення № 026128 від 13.05.14);

від позивача - 1: Хименко О.А., за довіреністю;

від позивача - 2: не з'явився;

від відповідача: Безушко Д.С., за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач - 1) та Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - позивач - 2) до Чернівецької обласної ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення сесії Чернівецької обласної ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15094/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Державне підприємство «Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу», розгляд справи призначено на 25.09.2017.

22.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника прокуратури надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічних спорів.

Також, 22.09.2017 від представника відповідача надійшло повідомлення про відсутність аналогічних спорів.

25.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

Представники прокуратури та відповідача у судове засідання 25.09.2017 з'явились, інші учасники судового процесу не з'явились.

Враховуючи неявку представників позивачів та третьої особи в судове засідання, а також у зв'язку з частковим виконанням учасниками судового процесу вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/15094/17, розгляд справи було відкладено на 23.10.2017.

11.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача-1 було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

12.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Також, 12.10.2017 до суду надійшли письмові пояснення прокуратури на відзив відповідача.

20.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача-1 було подано письмові пояснення на відзив відповідача.

У судове засідання 23.10.2017 представники позивача-2 та третьої особи не з'явились, представники прокуратури та позивача-1 з'явились.

Представник відповідача у судове засідання з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Враховуючи неявку представників позивача-2 та третьої особи в судове засідання, а також у зв'язку з частковим виконанням учасниками судового процесу вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/15094/17, розгляд справи було відкладено на 06.11.2017.

У судовому засіданні 06.11.2017 представники прокуратури та позивача-1 з'явились, надали усні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.11.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті позову, проти позову заперечив.

Представник позивача-2 та третя особа у судове засідання 06.11.2017 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомленим належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача-2 та третьої особи з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням XI сесії Чернівецької обласної ради (далі - відповідач) XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області», відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки», рішення ради регіонів при Президентові України від 24.12.1999 та постави Верховної Ради України від 18.12.1999 «Про земельну реформу», пропозицій Міністерства аграрної політики, Державних комітетів лісового господарства і земельних ресурсів від 28.01.2000, розглянувши клопотання Вижницької районної ради, райдержадміністрації та Вижницького міжгосподарського лісгоспу, Герцаївської районної ради та Герцаївського лісництва, Глибоцької та Заставнівської районних рад та райдержадміністарій, Кіцманської районної ради, Новоселицької районної ради та райдержадміністрації, Путильської районної ради, Сторожинецької районної ради та райдержадміністрації з метою забезпечення раціонального використання лісів, поліпшення їх якісного складу і продуктивності, керуючись статтями 12, 19, 27, 80 Земельного кодексу України, статтями 6, 9, 13, 18 Лісового кодексу України, обласна рада вирішила:

1) припинити право користування землями лісового фонду колишнім колективним та іншим недержавним сільськогосподарським підприємствам, що припинили свою діяльність в процесі реформування, та включити зазначені землі загальною площею 68,7 тис.га до земель запасу;

2) надати у постійне користування землі лісового фонду агропромислового комплексу загальною площею 66,7 тис.га спеціалізованим лісогосподарським підприємствам. Створеним на базі міжгосподарських лісгоспів та лісництв для ведення лісового господарства зокрема (тис.га):

- Сільськогосподарському підприємству «Карпатський лісгосп» - 21,3;

- Спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Сторожинецький лісгосп» - 15,5;

- Вижницькому міжгосподарському лісгоспу - 11,5;

- Глибоцькому міжгосподарському лісгоспу - 4,1;

- Герцаївському лісництву - 2,7;

- Заставнівському спеціалізованому лісовому господарству - 2,7;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Кіцманський лісгосп» - 4,1;

- Новоселицькому комунальному підприємству по вирощуванню, охороні та догляду за лісами - 2,1;

- Хотинському міжгосподарському підприємству лісового господарства - 2,7;

3) надати у постійне користування землі лісового фонду агропромислового комплексу Хотинському держлісгоспу - 2,0 тис.га (в Сокирянському районі - 0,5, в Кельменецькому - 1,5 тис.га);

4) зобов'язати визначених пунктами 2 і 3 цього рішення лісокористувачів провести інвентаризацію земель лісового фонду з метою виготовлення державних актів на право постійного користування землею з розмежуванням між адміністративно-територіальними утвореннями в установленому порядку. Матеріали інвентаризації зазначених земель лісового фонду подати на розгляд обласної ради до 31.12.2000 для уточнення площ наданих у користування земель;

5) передачу лісів агропромислового комплексу здійснити комісіями у складі представників держлісгоспів, спеціалізованих лісогосподарських агропромислових підприємств, обласного управління земельних ресурсів, управлінь (відділів) сільського господарства і продовольства райдержадміністрацій та представників сільських, селищних, міських рад і колишніх користувачів з оформленням відповідних актів;

6) державному управлінню екобезпеки в Чернівецькій області, обласному управлінню лісового господарства посилити контроль за станом ведення лісового господарства та забезпеченням належної охорони і використанням лісових ресурсів області;

7) контроль за виконання даного рішення покласти на постійні комісії обласної ради з питань охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів (Воробчук В.Д.) і з питань агропромислового комплексу та земельних відносин (Пую В.П.).

Розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - позивач - 2) «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації Вижницькому держспецлісгоспу агропромислового комплексу» № 345-р від 03.06.2009, керуючись пунктом 7 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», та статтями 17, 122, 123, 149, 151, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу, розглянувши клопотання Вижницького держспецлісгоспу агропромислового комплексу щодо надання дозволу на розробку технічної документації з інвентаризації земельних ділянок та виготовлення державного акта на право постійного користування на території Вижницького району, враховуючи рішення Чернівецької обласної ради від 06.06.200 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» надано Вижницькому держспецлісгоспу агропромислового комплексу дозвіл на виготовлення технічної документації з інвентаризації земельних ділянок та виготовлення державного акта на право постійного користування на території Вижницького району площею 11,5 тис. га (землі лісогосподарського призначення).

Розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації «Про виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками Вижницькому держспецлісгоспу АПК» № 820-6 від 10.12.2009, керуючись пунктом 7 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», та статтями 17, 122, 123, 149, 151, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та складання документів, що засвідчують право постійного користування земельними ділянками Вижницького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу» і спаське лісництво в адміністративних границях Іспаської сільської ради Вижницького району, враховуючи згоду Іспаської сільської ради від 12.08.2009 № 210-30/09:

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками «Вижницького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу» Іспаське лісництво в адміністративних границях Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області;

- надано Вижницькому державному спеціалізованому лісогосподарському підприємству агропромислового комплексу дозвіл на виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 1151,1960 га (ліс) для ведення лісового господарства на території Іспаської сільського ради Вижницькому району.

На підставі вказаного розпорядження, третя особа отримала державні акти на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2010 серія ЯЯ № 351040, № 351036, від 12.03.2011 серії ЯЯ №350954, № 351039, № 351041, № 351042, № 351043, № 351044, № 351045, № 351046, № 351047, № 351049, № 351050, № 351051, № 351052, № 351054, № 351055, № 351056, № 351057, № 351058, № 351059, № 351060, № 351062, № 351063, № 351068, № 351141, № 351318.

Надалі, ДП СЛПА «Карпатський держспецлісгосп», ДП «Вижницький держспецлісгосп АПК», ДП СЛПА «Сторожинецький держспецлісгосп», ДП «Глибоцький держспецлісгосп АПК», ДП «Кіцманський держспецлісгосп АПК», ДП «Хотинське держспецлісництво АПК», ДП «Заставнівське держспецлісництво АПК», ДП «Герцаївське держспецлісництво АПК», ДП «Новоселицьке держспецлісництво АПК» звернулись до Голови Чернівецької обласної державної адміністрації з Листом, у якому зазначили, що у зв'язку із реорганізацією державних лісогосподарських підприємств АПК, що були стокерні на базі колгоспних, міжгосподарських лісгоспів та лісництв, передбачено майна трудових колективів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Буковиналіс», враховуючи політику децентралізації влади з метою створення комунальних лісів на теренах Чернівецької області, просили внести на розгляд Чернівецької обласної ради проект рішення «Про скасування рішення XI сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» із усіма змінами та доповненнями до нього, як таке, що не реалізоване.

Надалі, Чернівецька обласна державна адміністрація звернулась до Чернівецької обласної ради із Листом № 01.13/18-2837 від 23.12.2015 у якому зазначила, що до облдержадміністрації звернулися колективи держспецлісгоспів та лісництв агропромислового комплексу, що скасування рішення XI сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» із усіма змінами та доповненнями до нього, як таке, що не реалізоване. Причиною звернення є створення обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Буковиналіс» та рішення зборів трудових колективів про передачу майна трудових колективів вказаному підприємству, в зв'язку з чим, Чернівецька обласна державна адміністрація просила скерувати дане звернення на розгляд профільної комісії з метою невідкладного внесення даного питання на розгляд сесії обласної ради.

В подальшому, рішенням II сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 25.12.2015 № 28-2/15 «Про скасування рішення 11-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» із усіма змінами та доповненням», керуючись частиною 2 статті 43,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням Конституційного суду України 16.04.2009 у справі № 1-9/2009, враховуючи клопотання обласної державної адміністрації від 23.12.2015 № 01.13/18-2837, керівників держспецлісгоспів, що зареєстровано в Чернівецькій обласній державній адміністрації за № 30/6651 від 22.12.2015, у зв'язку з передачею майна трудових колективів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Буковиналіс», беручи до уваги висновок постійної комісії обласної ради з питань агропромислового розвитку та земельних відносин від 25.12.2015 № 5/1, враховуючи політику децентралізації влади, обласна рада вирішила:

- скасувати рішення 11-ї сесії обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» із усіма змінами та доповненнями, як таке, що не реалізоване.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, рішення II сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 25.12.2015 № 28-2/15 «Про скасування рішення 11-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» із усіма змінами та доповненням» є таким, що прийняте не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:

1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);

2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справ.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, рішенням Чернівецької обласної ради від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" земельні ділянки лісового фонду загальною площею 66,7тис.га передані у постійне користування державним спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, створеним на базі міжгосподарських лісгоспів та лісництв.

Як встановлено судом, ДП "Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу" у 2010-2011 роках отримало державні акти на право постійного користування наданими земельними ділянками лісового фону, які на час розгляду справи не визнано недійсними та не припинено право постійного користування землею державному підприємству.

Згідно з ч. 2 ст. 117 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 113 та статтею 116 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;

10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних завдань Кабінету Міністрів України належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;

3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;

5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;

6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

При цьому, у статті 13 Земельного кодексу України визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин, до яких належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;

в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом;

г) координація проведення земельної реформи;

ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;

д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;

е) встановлення порядку проведення моніторингу земель;

е 1) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст;

є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

В свою чергу, статтею 27 Лісового кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:

1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

5) передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності;

7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;

8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі оборони;

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності;

і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

ї) землі під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності.

При цьому, ст. 8 Лісового кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Так, відповідно до ст. 32 Лісового кодексу України районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території:

1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) пункт виключено;

4) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення;

5) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання;

6) вносять у встановленому порядку пропозиції про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства;

7) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Так, за приписами статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, у спільній Постанові Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а-14 зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність або оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово, і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вичерпає свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Разом з цим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а-14, рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність або оренду земельної ділянки застосовується одноразово, та відповідно його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.

Таким чином, як встановлено судом, Рішення XI сесії Чернівецької обласної ради (далі - відповідач) XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а саме шляхом отримання третьою особою права постійного користування, що підтверджується актами на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2010 серія ЯЯ № 351040, № 351036, від 12.03.2011 серії ЯЯ №350954, № 351039, № 351041, № 351042, № 351043, № 351044, № 351045, № 351046, № 351047, № 351049, № 351050, № 351051, № 351052, № 351054, № 351055, № 351056, № 351057, № 351058, № 351059, № 351060, № 351062, № 351063, № 351068, № 351141, № 351318.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За приписами частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім цього, в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Тому, на думку Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, оскільки Рішення XI сесії Чернівецької обласної ради (далі - відповідач) XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» як вже встановлено судом є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути в подальшому скасований державною адміністрацією.

Таким чином, вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення II сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 25.12.2015 № 28-2/15 «Про скасування рішення 11-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» із усіма змінами та доповненням» підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення II сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 25.12.2015 № 28-2/15 «Про скасування рішення 11-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» із усіма змінами та доповненням».

3. Стягнути з Чернігівської обласної ради (58000, Чернівецька обл., місто Чернівці, вулиця Грушевського Михайла, будинок 1; ідентифікаційний код: 25081241) на користь прокуратури Чернівецької області (58000, м. Чернівці, вул. М.Кордуби, 21; ідентифікаційний код: 02910120) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2017.

Суддя О.А. Грєхова