Рішення № 70227006, 08.11.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2017 рокуСправа № 921/517/17-г/14Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденко О.В.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН" зареєстроване місцезнаходження: комплекс "Ямельна-1", с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, 81083, поштова адреса: п/с №5, с. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область,81070

до відповідача ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Медобори" с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, 48230

про cтягнення заборгованості в сумі 27 356,85 грн., з яких: основний борг - 14442,50 грн., нарахована сума пені - 8510,76 грн., 3% річних - 1175,31 грн., інфляційні нарахування - 3228,28 грн.

представники сторін не з'явились.

Суть справи:

ТОВ "КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Медобори" про cтягнення заборгованості в сумі 27 356,85 грн.

Ухвалою від 14.09.2017р. суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і, як наслідок, порушив провадження по справі та розгляд останньої призначив на 04.10.2017р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом умов договору поставки №021К, в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з урахуванням штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Разом з тим, від останнього 03.10.2017 р. надійшла заява №717 від 02.10.2017 р. про припинення провадження в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідач 18.09.2017р. сплатив 14 442,50 грн., а отже погасив борг за договором поставки, що підтверджується випискою з рахунку.

А тому, позивач просить стягнути із ТДВ "Медобори" 12 914,35 грн., з яких 8510,76 грн. - нарахована сума пені, 1175,31 грн. - 3% річних, 3228,28 грн. - інфляційних нарахувань.

У п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Приймаючи до уваги наведене, в частині стягнення сплачених 18.09.2017 р. основного боргу в сумі 14 442,50 грн., провадження у справі судом припиняється за відсутності предмета спору, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідач відзиву на позов не подав. Водночас, у судовому засіданні 25.10.2017 р. його представник повідомив суд про те, що сторонами розпочато переговорний процес стосовно мирного врегулювання даного спору. Однак, доказів, які б вказували на те, що між контрагентами досягнуто домовленостей щодо цього, станом на 08.11.17 р. до суду не подано.

За таких обставин, враховуючи що участь представників у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, даний спір вирішується згідно до ст.75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

За даними Витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ, 30.03.2017 р. буда проведена державна реєстрація змін до установчих документів щодо зміни повного та скороченого найменування юридичної особи. Так, згідно ст.1 Статуту ТОВ "КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН", затвердженого протоколом №57/17 від 28.03.2017 р. позачергових Загальних зборів, відбулась зміна найменування ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Провімі" на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН".

Як слідує із матеріалів справи, 05 травня 2015 року між ТОВ "Провімі" (Постачальник) та ТДВ "Медобори" (Покупець) було укладено договір поставки №021К, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари, в т.ч., але не виключно комбікорми, кормові додатки, премікси, білкові та вітамінно-мінеральні добавки на умовах зазначених в даному договорі.

Умови поставки продукції: FCA або CPT (в редакції Інкотермс 2010) за адресою Покупця, що зазначається у товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній (п.2.1. Договору).

Згідно п.2.2. угоди товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем за кількістю та асортиментом в дату поставки згідно п.2.3., а саме, датою поставки товару є дата, зазначена на товарно-транспортній накладній (для поставок на умовах FCA - це дата товарно-транспортної накладної; для поставок на умовах СРТ - це дата доставки зазначена в товарно-транспортній накладній) та/або на видатковій накладній.

Загальна вартість товару за даним договором визначається як загальна вартість усіх поставок, погоджених сторонами. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника, що зазначений у рахунках-фактури та/або видаткових накладних (п.п.3.2., 3.3. Договору).

Пунктом 3.5. правочину сторонами обумовлено, що оплата за товар Покупцем здійснюється з відстрочкою платежу 30 календарних днів з дати рахунку-фактури та/або видаткової накладної Постачальника, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 120 000 грн. Платежі, здійснені Покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений товар.

Згідно підпункту 4.2.3. Договору Покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за товар на умовах, визначених даним договором.

У п.12.1. правочину, з урахуванням Додаткової угоди від 05.05.2015 р. контрагентами погоджено, що даний Договір поширюється на відносини між позивачем та відповідачем у період з 05.05.2015 р. по 31.12.2015 р. Якщо в строк не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії Договору жодна з сторін письмово не заявить іншій стороні про відмову в провадженні дії договору, то він автоматично продовжує свою дію на тих же умовах ще на один календарний рік.

Позивач у письмових поясненнях №721 від 19.10.2017 р. вказав на те, що його контрагент не заявляв письмово про розірвання Договору №021К від 05.05.2015 р., а тому ця угода пролонгована на наступні календарні роки, згідно з її п. 12.1. Протилежного судом не встановлено.

На виконання своїх договірних зобов'язань, господарським товариством поставлено товар Покупцю на загальну суму 91 442,50 грн., що підтверджується: видатковою накладною №2549 та товарно-транспортною накладною №2549 від 20.07.2016 р. на суму 68 880 грн.; видатковою накладною №2702 та товарно-транспортною накладною №2702 від 02.08.2016 р. на суму 22 562,50 грн.

Вищезазначені первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 91 442,50 грн.

Проте, як вказано у позовній заяві, відповідачем поставлений товар було оплачено лише частково і станом на дату подання позовної заяви загальна сума основного боргу складала 14 442,50 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи часткову проплату за поставлений товар на дату подання позовної заяви, а також сплачені згідно банківської виписки ТДВ "Медобори" 14 442,50 грн. в процесі розгляду справи, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період з 20.08.2016 р. по 20.12.2016 р. нараховані 3 % річних в сумі 574,36 грн. за видатковою накладною №2549 від 20.07.2016 р., за період з 03.09.2016 р. по 11.09.2017 р. нараховані інфляційні втрати в сумі 3228,28 грн. та 3% річних в сумі 600,95 грн. за видатковою накладною №2702.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення зобов'язання та в межах періодів існування заборгованості, суд вважає, що до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 1175,31 грн.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних нарахувань, суд вважає що стягненню підлягає 3213,57 грн. В решті позовних вимог у цій частині суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, пунктом 9.3. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань Покупцем, він сплачує суму боргу з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період з 20.08.2016 р. по 19.12.2016 р. за накладною №2549 нарахована пеня в сумі 5422,70 грн., за період з 03.09.2016 р. по 03.03.2017 р. за накладною №2702 нарахована пеня в сумі 3088,06 грн.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені, здійснений окремо на кожну суму простроченого платежу, що в загальній сумі становить 8510,76 грн., здійснивши перерахунок даних нарахувань, суд вважає дані вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими, такими, що відповідають умовам укладеного договору, не суперечать чинному законодавству, не заперечені відповідачем, тому підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Як наслідок, судом задовольняються вимоги про стягнення з відповідача 3213,57 грн. інфляційних втрат, 1175,31 грн. - 3% річних та пені в сумі 8510,76 грн. як таких, що підтверджені матеріалами справи та законодавчими актами, які регламентують спірні правовідносини.

В частині стягнення 14442,50 грн. основного боргу провадження у справі судом припиняється за відсутності предмета спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. В частині вимог припинених провадженням, судові витрати покладаються також на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Медобори" (с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, 48230, ідент. код 39430679) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН" (зареєстроване місцезнаходження: комплекс "Ямельна-1", с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, 81083, поштова адреса: п/с №5, с. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область,81070 , ід. код 32730400) 8510 (вісім тисяч п'ятсот десять) грн. 76 коп. пені, 1175 (одну тисячу сто сімдесят п'ять) грн. 31 коп. 3% річних, 3213 (три тисячі двісті тринадцять) грн. 57 коп. інфляційних нарахувань та 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 45 коп. в рахунок повернення судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 14442,50 грн. провадження у справі припинити.

5. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 10.11.2017 р.

СуддяО.В. Руденко