Рішення № 70224313, 09.11.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.2017 Справа № 904/8770/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика", м. Дніпро

про стягнення 147 892,99 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Сирота М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 24-5-03 від 30.12.2016

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" (надалі - відповідач) про стягнення 147 892,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №615150018 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2014, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 порушено провадження у справі № 904/8770/17, розгляд справи призначений на 09.11.2017.

09.11.2017 до суду від позивача надійшли:

- власне письмове підтвердження того, що станом на 09.11.17 заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився;

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

- докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду суду.

09.11.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник відповідача повідомлений належним чином, що підтверджує рекомендоване повідомлення №4903810173917 про вручення поштового відправлення 24.10.2017.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 09.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що 26.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" (далі - відповідач, споживач) укладено договір №615150018 про надання послуг з водопостачання (надалі Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується надавати споживачеві послуги з водопостачання (далі - послуги), а споживач зобов'язується оплачувати послуги в порядку і на умовах, визначених договором та діючим законодавством.

Об'єм наданих послуг визначається відповідно до розрахунку, узгодженого сторонами та оформленого у вигляді специфікації-заявки, що є додатком до договору. Належним чином оформлена специфікація-заявка повинна бути направлена для узгодження споживачу не пізніше 15 грудня року, що передує року надання послуг. Специфікація-заявка узгоджується сторонами щорічно, скріплюється підписами уповноважених представників та печатками сторін та є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору оплата послуг здійснюється споживачем по цінам згідно з тарифами прейскуранта постачальника, що діє в розрахунковий період. У випадку зміни тарифів оплата послуг здійснюється споживачем по новим тарифам без зміни інших умов договору.

За умовами п. 3.2 Договору розрахунки за енергопослуги здійснюються споживачем через обслуговуючий постачальника банк по рахункам постачальника не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця.

Розмір плати послуг за розрахунковий місяць відображаються в рахунку та в актах наданих послуг. Споживач зобов'язаний самостійно отримувати у постачальника рахунки на оплату наданих послуг та два примірника актів наданих послуг, підписаних уповноваженою особою постачальника та скріплених печаткою (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну (згідно пункту 3.2 Договору) оплату послуг споживач зобов'язаний сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочки.

Згідно з п. 9.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками, і в частині надання послуг діє по 31 грудня 2015 року, а в частині їх оплати - до повного виконання.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору в лютому 2017 року останній надав відповідачу послуги з водопостачання на суму 130 886,40 грн., що підтверджує Акт №000801 виконаних робіт від 28.02.2017 за договором № 615150018 від 26.12.2014, який підписаний та скріплений печаткою відповідача без будь-яких зауважень. Позивач виставив відповідачу рахунок №000801 від 28.02.2017 на суму 130 886,40 грн., який був частково оплачений відповідачем 20.03.2017 на суму 5 886,40 грн. відповідно до платіжного доручення №9661.

Внаслідок недобросовісного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо вчасної та повної оплати наданих послуг, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 125 000,00 грн.

Враховуючи умови п. 3.2 Договору строк оплати за Актом №000801 виконаних робіт від 28.02.2017 за договором №615150018 від 26.12.2014 є таким, що настав.

З метою досудового врегулювання спору 27.05.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 24-10-14 від 26.05.2017 про сплату основного боргу у розмірі 125 000,00 грн. Відповідачем вимоги позивача були залишені без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, в частині своєчасного та повного розрахунку за надані позивачем послуги з водопостачання, позивачем на підставі п. 7.2 Договору була нарахована пеня у розмірі 15 972,61 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 4 937,50 грн. та 3% річних у розмірі 1 982,88 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №615150018 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2014 у розмірі 125 000,00 грн., 3% річних у розмірі 1 982,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 937,50 грн. та пеню у розмірі 15 972,61 грн.

Доказів належного виконання в повному обсязі зобов'язань за Договором на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 125 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором, яке полягає в неповній та несвоєчасній оплаті наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 125 000,00 грн. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували виконання відповідачем в повному обсязі зобов'язання за Договором господарському суду не було надано.

- Матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження того, що послуги були надані позивачем саме відповідно до умов Договору та прийняті відповідачем без жодних претензій або зауважень, що підтверджує Акт №000801 виконаних робіт від 28.02.2017 за договором № 615150018 від 26.12.2014 (арк.с. 17).

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки він здійснив часткову оплату заборгованості в розмірі 5 886,40 грн. відповідно до платіжного доручення №9661 від 20.03.2017, що підтверджується банківською випискою в матеріалах справи (арк.с. 18).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 4 937,50 грн. та 3% річних у розмірі 1 982,88 грн.

За розрахунком суду інфляційні втрати за квітень-серпень 2017 року складають 4 938,41 грн. Оскільки господарський суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 4 937,50 грн.

Розрахунок 3% річних перевірений судом та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі, в розмірі 1 982,88 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну (згідно пункту 3.2 Договору) оплату послуг споживач зобов'язаний сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочки.

На підставі п. 7.2. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 15 972,61 грн., розрахунок якої судом був перевірений та визнаний таким, що зроблений з допущенням арифметичної помилки, у зв'язку з чим пеня підлягає задоволенню частково, у розмірі 15 972,60 грн.

На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 48-49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" (49000, м. Дніпро, вул. Каспійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 39265179) на користь Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпро, вул. Столєтова, буд. 21, код ЄДРПОУ 05393116) заборгованість у розмірі 125 000,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.), пеню у розмірі 15 972,60 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві грн. 60 коп.), інфляційні втрати у розмірі 4 937,50 грн. (чотири тисячі дев'ятсот тридцять сім грн. 50 коп.), 3% річних у розмірі 1 982,88грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві грн. 88 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 218,39 грн. (дві тисячі двісті вісімнадцять грн. 39 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.11.2017.

Суддя ОСОБА_2