Рішення № 70224299, 13.11.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

за позовом Державного підприємства "Укрриба"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

3-я особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення фонду державного майна України по Волинській області

про стягнення 22 012,07 грн.

Суддя Костюк С.В.

Секретар судових засідань Коритан Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: н/з;

від відповідач: ОСОБА_4, довіреність від 31.07.2017 року;

від 3-ї особи: Зміян М. В., довіреність № 9 від 02.02.2017 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суть: позивач - Державне підприємство "Укрриба" звернувся до суду з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 22 012,07 грн. за договором зберігання державного майна №27/13 від 25.12.2013 року, в т.ч.: 12 718,33 грн. - основного боргу, 6435,06 грн. - пені, 565,30 грн. - 3% річних та 2 293,38 грн. - інфляційних витрат.

В обґрунтування вимоги посилається на невиконання відповідачем умов договору зберігання державного майна №27/13 від 25.12.2013 року щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог подав: договір зберігання державного майна №27/13 від 25.12.2013 року з додатками, додаткову угоду від 01.03.2014 року, розрахунок заборгованості (картка рахунку 361), розрахунок суми позову, наказ від 29.07.2003р., акт приймання передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства, до сфери управління Міністерства аграрної політики України від 04.07.2003 року з додатками.

При правовому обґрунтуванні позовних вимог посилається на норми Цивільного кодексу України.

Відповідач в заперечені на позов від 12.10.2017 року та його представник в судовому засіданні позов вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. При цьому вказує, що спільним наказом Міністерства аграрної політики України від 06.05.2003 року №126/752 " Про передачу гідротехнічних споруд" до сфери управління Мінагрополітики України, на баланс державного підприємтсва "Укрриба" були передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та інше майно, яке під час приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, тому вони є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства Аграрної політики України та перебуває на балансі державного підприємства "Укрриба".

При укладенні договору зберігання державного майна №27/13 від 25.12.2013 року не проводилась оцінка майна, що передається в користування, не проводився конкурс з продажу права оренди державного майна, а тому плата за користування, яку просить стягнути позивач, встановлена в порядку та в розмірах, які суперечать положенням Закону України " Про оренду державного та комунального майна" і виконання такого грошового зобов'язання є неправомірним.

В підтвердження судової практики надав Постанову ВГСУ від 05.10.2107 року у справі 918/1108/16.

На виконання вимог ухвали суду від 31.10.2017 року, 3-ю особою без самостійних вимог на предмет спору, через відділ документального забезпечення та контролю подано пояснення № 10-06-2370 від 10.11.2017 року, в якому зазначено, що в регіональному відділенні відсутня будь-яка інформація про договір зберігання державного майна № 27/13 від 25.12.2013 року.

Від позивача 10.11.2017 року надійшов лист № 11-09/266 від 08.11.2017 року, в якому розгляд справи просить проводити без участі представника позивача.

Як слідує з матеріалів справи, пояснень представників сторін, на підставі спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України "Про передачу гідротехнічних споруд" № 126/752 від 06.05.2003 року гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, що не увійшло на момент приватизації до статутних капіталів господарських товариств, передані із сфери управління ФДМ України до сфери управління Міністерства аграрної політики України. Пунктом 3 наказу встановлено, що з дозволу Фонду державного майна України (Регіональних відділень), орендодавцем майна, переданого згідно з цим наказом, виступає ДП «Укрриба». Орендна плата спрямовується до Державного бюджету України у розмірі, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 29.07.2003 року № 210 затверджено акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Волиньрибгосп", на баланс ДП "Укррриба" та закріплено за ним на праві повного господарського відання.

25.12.2013 року між позивачем ДП «Укрриба» (поклажодавець) та відповідачем ФОП ОСОБА_1 (зберігач) укладено договір зберігання державного майна № 27/13 (договір), за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року № 126/752 (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди рибницьких ставків - майно , що перебуває в державній власності відповідно до п. 1.1 договору.

Зазначене майно розташоване за адресою: Волинська область, Горохівський район, с. Угринів (п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що зберігач в 3-денний строк з моменту укладення договору приймає від поклажодавця майно згідно з актом приймання-передачі.

У відповідності до п.2.2. зберігач вживає всі заходи для збереження майна, його цілісності, комплектності протягом всього строку дії договору відповідно до вимог глави 66 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 2.4. у випадку, коли для збереження якісних властивостей майна необхідне його використання, зберігач звертається до поклажодавця за дозволом стосовно використання майна, переданого на зберігання, у порядку ст. 944 ЦК України.

Судом встановлено, що 25.12.2013 року між сторонами підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, за яким поклажодавець передав, а зберігач прийняв нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставу Угринів інв..№ 004, балансова вартість 27794,00 грн., залишкова вартість станом на 01.12.2013 року - 3526,83 грн..

У п. 4.1. договору сторони погодили, що за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн., у тому числі ПДВ. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року на підставі акту виконаних робіт (послуг), який зберігач направляє поклажодавцю до 31 грудня звітного року.

Сторони у п. 6.1. договору узгодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до укладення договору оренди державного майна.

Частиною 1 ст. 936, ч. 1 ст. 938 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

01.03.2014 року між ДП «Укрриба» (поклажодавець) та ФОП ОСОБА_1 (зберігач) укладено додаткову угоду до договору зберігання державного майна.

Згідно з п. 1. додаткової угоди відповідно до ст. 944 ЦКУ поклажодавець надає згоду зберігачеві на користування майном, переданим останньому на зберігання в порядку цього договору, а зберігач засвідчує свою обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням. Використання майна здійснювати відповідно до Правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств, затверджених наказом Державного департаменту рибного господарства України від 13.01.2004 року № 6.

Зберігач зобов'язаний на виконання наказу Держрибагенства України від 13.02.2012 року №84 щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним надавати поклажодавцю звіт про вилов риби, добування інших живих ресурсів за встановленою формою. До 20 числа календарного року, наспаного за звітним надавати поклажодавцю копію звіту за формою № 1А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультур» (п.2 додаткової угоди).

Пунктами 4, 5 додаткової угоди сторони передбачили, що зберігач зобов'язується здійснювати оплату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі. Ціна за користування майном становить 488,63 грн., в т.ч. ПДВ, яку зберігач вносить до 14 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, зберігач сплачує поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, на умовах договору зберігання державного майна № 27/13 від 25.12.2013 року між сторонами відбулись правовідносини із зберігання, які регулюються нормами глави 66 ЦК України. Відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Відповідно до ч.1 ст.946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно зі ст.944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

При вирішенні даного спору, суд враховує факти встановлені рішенням господарського суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укрриба", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області про визнання недійсним договору зберігання державного майна № 27/13 від 25.12.2013 р. та додаткової угоди до нього від 01.03.2014 року, яке набрало законної сили.

Як зазначено в даному рішенні, зі змісту договору зберігання державного майна з додатковою угодою вбачається, що вказаний договір є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди державного майна, з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату.

Предметом вказаного договору є державне майно, а саме гідротехнічні споруди, а тому до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна України".

Оскільки укладення договору зберігання державного майна № 27/13 від 25.12.2013р. разом з додатковою угодою від 01.03.2014р. відбулось без участі Фонду державного майна України та його дозволу як орендодавця державного майна, то у відповідності до ч. 1 ст. 287 ГК України, ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 203, 215 ЦК України є підстави для визнання даного договору з додатковою угодою недійсним.

Заявлений позивачем позов про визнання недійсним договору з додатковою угодою визнаний судом обґрунтованим, проте, з огляду на те, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, у задоволенні заявленого ФОП ОСОБА_1 позові відмовлено за спливом позовної давності.

У свою чергу, правовідносини з оренди державного майна врегульовано як загальними нормами чинного законодавства - ЦК України, ГК України, так і спеціальними - Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 284 ГК України визначено істотні умови договору оренди. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України.

Крім того, ст. 287 ГК України і ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендодавцем нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

У силу вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» установлено, що не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», у тому числі гідротехнічні споруди.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди здійснюється за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Частиною 1-2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

При цьому заявлений до стягнення розмір заборгованості не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Постанові КМ України від 04.10.1995 року № 786 "Про розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу". Отже, заявлена до стягнення сума є безпідставною.

В силу положень ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні даного спору врахована правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду від 05.10.2017 року у справі № 918/1108/16.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд У країни,-

вирішив:

В позові відмовити.

Повний текст

рішення складено

14.11.2017

Суддя С. В. Костюк